Як Мінекоенерго маніпулює із спецдозволами

Чому процедура погодження видачі спецдозволів Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів — це привід для маніпуляцій?

Процедура отримання спецдозволів в Україні, порівняно з іншими державами, багатими на природні ресурси, є досить складною та довготривалою. За оцінкою Індексу управління ресурсами (RGI) у 2017 році, наприклад, нафтогазовий сектор України отримав всього 49 зі 100 балів та посів 44 місце серед 89 країн.

Одночасно, через надмірне регулювання ці процеси часто супроводжувались скандалами та містили потенційні корупційні ризики.

За оцінкою BRDO, із 83 нормативно-правових актів, 12 мають ознаки незаконності та вимагають скасування/змін. Ще 24 виявлені такими, що не повністю відповідають законодавству та потребують актуалізації.

Сьогодні через надлишок проміжних погоджувальних ланок/бюрократії потенційному інвестору можуть відмовити у спецдозволі навіть через пропущену кому.

Перешкоди на шляху отримання спецдозволів

Раніше двома ключовими перешкодами у процесі отримання спецдозволу було погодження органами місцевого самоврядування і погодження профільним міністерством.

Переважна частка відмов в отриманні спецдозволів чи проведенні аукціонів – більше 65% всіх підстав – були відмовами органів місцевого самоврядування. Цю проблему успішно вирішили в грудні минулого року, коли прийняли окремий законопроект і скасували погодження територіальною громадою надання в користування надр загальнодержавного значення.

У компетенції громад залишилися надра виключно із сировиною місцевого значення, наприклад, суглинками, вапняком, піском чи гіпсами.

З проміжних ланок, які впливають на те, чи нададуть компанії дозвіл, чи ні – залишилося погодження міністерства у сфері захисту довкілля та екології — Мінекоенерго (в минулому — Міністерство екології та природних ресурсів України), що саме собою часто межує з абсурдом. Чому?

Сьогодні в Україні основними видами надрокористування є геологічне вивчення і, власне, видобування.

Компанія, яка виявляє бажання вкладати кошти у геологічний проект з метою видобування, звертається до дозвільних органів: Мінекоенерго, департаменту екології ОДА і проходить дуже довгу й багатоетапну процедуру, а точніше всі кола пекла, що називається оцінкою впливу на довкілля (ОВД).

Навіть якщо оцінка позитивна, потенційний надрокористувач отримує висновок, що включає багато обмежень. Цей перелік довгий, зокрема:

• наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров’я;
• флори;
• фауни;
• біорізноманіття;
• ґрунту;
• повітря;
• води;
• клімату;
• ландшафту;
• природних територій та інших об’єктів чи для сукупності цих факторів.

Тобто у самому висновку вже закладені обмеження.

Далі компанія чи інвестор звертається до Держгеонадр з пакетом документів, який включає цей висновок ОВД.

Весь цей пакет після реєстрації Держгеонадра надсилає знову в міністерство, і часто трапляються випадки, коли при позитивному висновку ОВД профільне міністерство відмовляє в наданні погоджень.

Чому? Відмовляє через причини, які важко назвати конструктивними, наприклад, через те, що пакет документів – непронумерований.

З усіх рішень, які приймало міністерство щодо надання таких погоджень майже половина відмов – це відмови саме такого характеру.

Натомість оцінки впливу на довкілля потребує фактично кожен етап розробки геологічного об’єкта, а сам розгляд документів профільними органами може тягнутися, і тут увага – місяцями!

Іноді складається враження, що Мінекоенерго відірвані від реальності, бо зауваження стосовно Водного кодексу вносило навіть на ліцензійні площі, де річки чи озера відсутні зовсім.

Надрокористувачів обурює той факт, що профільне міністерство, яке має розвивати галузь, до розгляду низки документів підходить достатньо формально (м’яко кажучи) – без будь-яких аргументів чи роз’яснень.

Наприклад, багато відмов мають однакові зауваження, які і зрозуміти одразу не виходить. Найпопулярніші з яких – "…недотримання вимог Водного законодавства (прибережні зони), обмеження природоохоронного чи земельного законодавства щодо дотримання режиму охорони території та об’єктів природно-заповідного фонду".

Ось такі загальні формулювання пише міністерство, без конкретики, вказання якихось конкретних обмежень, які це до прикладу є в ОВД.

Дозвіл на геологічне вивчення від Мінекоенерго

У цілому спецдозвіл видається на такі види користування копалинами, а саме:

1. Геологічне вивчення
2. Геологічне вивчення з ДПР (дослідно-промислова розробка)
3. Видобування

Перший вид, тобто геологічне вивчення, формує у спеціалістів розуміння про структуру, кількість і якість окремої корисної копалини на певній території.

Також результати геологічного вивчення допомагають вирахувати економічну доцільність проведення на цій території видобутку в майбутньому.

Тобто ця діяльність надрокористувача глобально не впливає на екосистему, природно-заповідний фонд та інші сфери, які перебувають у компетенції профільного міністерства.

Тобто, геологічне вивчення – це ніяк не видобування, а тому мало потребує уваги міністерства. Натомість, значна частина відмов стосується і розвідки також. А це десятки потенційних інвестиційних об’єктів, які завмирають уже на зародковому епаті.

А ще більш дивним є факт абсолютно закритих засідань міністерства, на яких, власне, і вирішується доля майбутніх геологічних проектів.

Засідання відомства непублічні, непланові і незрозумілі для бізнесу. А про мотиви рішень надрокористувачі дізнаються вже постфактум, з відмови Держгеонадр. От тобі й прозорість!

Надроринок в Україні – один із основних видів діяльності, від якого бюджет, і державний, і місцевий, отримує податки у вигляді ренти.

З цих податків виплачують зарплати, будують дороги, лікарні, садочки. Видобуток – це величезні інвестиції бізнесу, які потребують прогнозованості, прозорості і зрозумілості процедур. І в ланці таких процедур міністерство, на жаль, не демонструє конструктивних підходів.

Натомість сьогодні надрокористувачі і бізнес залежні від міністерства. За останні вісім місяців назва цього відомства змінювалася кілька разів – його то з’єднували з суміжними структурами, то роз’єднували, то утворювали нову.

Але на жаль, від зміни найменування, у галузь не прийшли зміни, які б демонстрували професійний діалог.

То чому бізнес повинен залежати від таких переінакшень і видозмін? Адже всі ці бюрократичні процедури суттєво впливають на інвестиційний клімат країни: у таких умовах компанії просто зупиняються і змушені перебувати у невизначеному стані тривалий час.

Зрозуміло, що ні про ніякий розвиток галузі, залучення інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних, мови йти не може! Адже бізнес цінує стабільність та прозорість правил, на яких він будує свій фундамент.

Держгеонадрами розроблено і запропоновано Уряду врегулювати дане питання, шляхом виключення таких погоджень.

Наразі, такі пропозиції проходять обговорення у профільних відомчих органах. Галузь сподівається, що запропоновані Держгеонадрами зміни не залишаться лише на папері.

Довідково:

Зміни в правовому регулюванні відбуваються на рівні підзаконних актів, оскільки Кодекс України про надра від 1994 року, попри численні зміни, досі ґрунтовно не оновлено.

Аналогічна ситуація склалася із Законом "Про нафту і газ" 2001 року.

Натомість ключовим документом є постанова Кабміну №615 від травня 2011 року, якою затверджений Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Інший документ, який регламентує порядок проведення аукціонів, – постанова Кабміну №848 від 17 жовтня 2018 року.