Коли в Україні зникнуть маршрутки
Натовпи людей, заноси на поворотах, диряві двері та шансон. Нажаль, так в Україні зараз виглядає більшість маршруток.
Пасажири платять готівкою, місця для людей не вистачає, а маршрутки похилені на бік від перевантаження. Такі пересування містами небезпечні, неекологічні та зовсім неєвропейські.
Чому так відбувається?
Наразі в Україні недостатня кількість сучасних автобусів середньої та великої пасажиромісткості, недотримання графіку руху транспорту, недосконалий механізм компенсації витрат на перевезення пільговиків та зменшення кількості платоспроможних пасажирів.
Ми маємо старі та неякісні маршрутки через те, що діє принцип "скільки грошей зібрали, стільки й витратили".
З пасажирів збирається оплата менша, ніж потрібно для підвищення якості та комфорту. Звідси й дискримінація пасажирів пільгових категорій. Тому що водіям маршруток не вигідно перевозити людей безоплатно.
І йдеться зараз не про підвищення тарифів за проїзд, а про можливість дотацій із бюджету. Це поширена світова практика.
Якщо перевізник не збирає достатньої кількості коштів йому може допомогти держава.
Щоб не підвищувати оплату за проїзд, місцева влада має можливість доплатити перевізнику з бюджету.
А потім, у свою чергу, вимагати якісне надання послуг та сучасні автобуси. Поки в Україні така можливість не передбачена законом.
Приміром, в Естонії, зокрема в Таллінні, весь міський транспорт безкоштовний і обслуговує його місто.
Завдяки такій ініціативі зменшилися затори, на дорогах поменшало автівок і в місті покращилася екологія. 80% мешканців міста користуються громадським транспортом.
У Люксембурзі також запровадили безкоштовний проїзд в автобусах, трамваях і приміських потягах. Щороку уряд на реалізацію проєкту витрачатиме понад 40 млн євро.
Там, до речі, проїзд безоплатний не лише для жителів країни, а й для туристів. З 2018 року безкоштовно в громадському транспорті можна їздити й в французькому місті Дюнкерк.
В українських містах поки дві третини транспорту – це приватний, який закуповують через конкурс. І ці конкурси проводяться не дуже прозоро.
Але навіть після того як конкурсний комітет обрав перевізника на маршруті, вплинути на якість складно.
Наприклад, складно вимагати перевізника встановити валідатори для оплати проїзду банківською карткою чи карткою жителя, так як за логікою організації перевезень – це часто недоотриманий дохід.
Тому Міністерство розробило законопроєкт щодо суспільно важливих послуг з перевезення пасажирів автомобільним та міським електричним транспортом.
Цей проєкт закону пропонує нову модель громадського транспорту й замінить маршрутки тролейбусами та автобусами. Міста зможуть не лише поповнювати автобусні парки, а й замовляти послуги ззовні.
Крім того, тендери для перевізників проводитимуться раз на п'ять років. Це вже зовсім інший рівень відповідальності.
Зараз конкурси проводяться щороку і у власників маршруток немає мотивації вкладатися в якість і комфорт пасажирів. Це така коротка інвестиція, коли всі хочуть "відбити" гроші якнайшвидше.
А ми пропонуємо проводити тендер раз на 5 років на умовах, що послуги водіїв надає перевізник, а контроль і оплата – через систему "електронний квиток".
До речі, цей проєкт закону – одна із умов виконання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.
Що передбачає законопроєкт?
- Принцип рівноправного доступу до послуг інфраструктури;
- За організацію пасажирських перевезень в межах району відповідатиме Облдержадміністрація або Об’єднана територіальна громада;
- Пасажирів перевозитимуть автомобільними маршрутами, лініями, маршрутами міського електричного транспорту;
- Організація перевезень здійснюватиметься шляхом замовлення транспортних послуг за законом про публічні закупівлі;
- Впровадження системи отримання оплати за такі послуги та фінансового відшкодування, що виплачується перевізникам;
- Ліквідацію дискримінації пасажирів із інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- Підтримку екологічного транспорту
Деталі
Міста зможуть закуповувати транспортні послуги та платити за кілометраж. Тобто предмет закупки – маршрут із конкретним кілометражем, справедлива вартість визначається місцевим самоуправлінням і будуть прописані критерії по якості послуг (визначаються постановою Мінфіну).
З переходом на такий принцип закупки, зникає проблема з дискримінацією пільговиків. Тому що перевізник все рівно отримає прописану оплату.
З`являється й можливість вимагати встановлення валідаторів для оплати проїзду, так як це не впливатиме на дохід перевізника. Якщо місто є організатором перевезень є можливість штрафів за невиконання умов.
Ми отримаємо безпечний та комфортний транспорт, який їздитиме за графіками й в автобусах буде можливість платити карткою. Цей законопроєкт наблизить Україну до європейського майбутнього.
Проєкт розміщено на сайті Міністерства інфраструктури. Наразі тривають обговорення, до них може долучитися кожен охочий.

Другой вопрос что не кто не контралирует перевозщиков - который выжимают последнее с металолома - Маршруточная Мафия - незнает конкуренции ...