Чого чекати від індустрії міської мікромобільності протягом наступних років

Як буде розвиватись сервіс надання послу з оренди електросамокатів та велосипедів в Україні в найближчі роки?

Що було?

Сервіс, що вже багато років працює у всьому цивілізованому світі тільки зараз з’явився в українських містах. Причиною цьому була недостатня прогнозованість нашого ринку.

Найбільш непередбачуваною змінною в питанні формування цього ринку в Україні був ризик вандалізму та організованої злочинності.

Мені відомо про кілька локальних та міжнародних бізнесів, що після тривалого аналізу не наважились на інвестицію в Україну.

Мова тут та далі йтиме лише про масштабні проекти.

Змінити ситуацію міг лише той, хто наважиться стати першим і довести гіпотезу бізнес моделі на нашому ринку. Таким криголамом став Bolt.

Мої слова підтверджує низка лончів (аналогічних проєктів), одразу після оприлюднення перших результатів діяльності прокату.

Що далі?

Цього року в останній вагон сезону, що ймовірно активно триватиме не довше ніж до кінця листопада-середини грудня, встигнуть застрибнути лише умовно дрібні компанії, що мають більшу гнучкість в прийнятті рішення щодо лончу.

Кількість прокатних юнітів, щоб не говорити лише про самокати, таких компаній буде "тестовою", в межах 100-300.

Але вже наступного року, навесні можна очікувати на появу крупних міжнародних бізнесів, що будуть готові запустити 1000+ юнітів на місто та розпочати активну конкурентну боротьбу.

Якою буде ціна так як вона корелювати з сервісом?

Ціна буде чи не єдиним масштабованим конкурентним інструментом. На загальному ринку модель самоката та зручність додатка займуть досить нішеву роль та повернуться до конкурентних переваг лише за 2-3 роки, коли ціну опускати буде вже нікуди, а кількість самокатів буде достатньою чи більшою в питанні балансу з попитом.

Тоді от користувачі обиратимуть той чи інший сервіс, бо в самоката, скажімо, більша платформа для ніг, є холдер для телефону, додаток зручний і не глючний, та і взагалі колір класний.

В абсолютних показниках ціна розблокування девайсу поступово прагнутиме до нуля, а вартість хвилини прокату до 1-2 гривень. З’являться абонементи, підписки, складні цінові моделі, комплексні пропозиції і таке інше.

Скільки буде самокатів?

Світовий досвід та практика компанії Bolt показує, що великому місту (в залежності від культури споживання даного сервісу) потрібно 1 самокат на 400-1000 людей.

Базуючись на цих даних, на мій погляд, Києву потрібно 5-7 тисяч самокатів, щоб цей сервіс став і справді вирішенням питання "останньої милі".

Все, звісно, значною мірою залежить від розвитку споживацьких звичок, регулювання та інфраструктури, але попередній прогноз говорить про ймовірність розвитку цього бізнесу навіть до 10 тисяч юнітів (сумарно всіх компаній) в самому лише Києві.

Чому лише самокати?

Питання останньої милі може вирішуватись різними девайсами, але електросамокат наразі відповідає основним критеріям для публічного шерінгу. Серед основних можна виділити:

• Невисока вартість (до 500 євро),
• Достатня ємність батареї (від 30 км на одному заряді в розрахунку на середнє використання),
• Мінімальні габарити та маса (важливо для логістики адміністрування),
• Простота користування (можна легко навчитись за лічені хвилини),
• Швидка зарядка (до 6 годин).

Серед можливих альтернатив, що можуть з’явитись найближчим часом на наших вулицях варто зазначити електровелосипед, що вже набуває неабиякої популярності на тих же європейських ринках.

Його мінуси легко зрозуміти перечитавши пункти вище, тому не слід очікувати на той самий рівень масовості.

Якою буде зона покриття?

Багато мови про відсутність сервісів у спальних районах та віддалених куточках міста.

Це не спроста, адже P&L сервісу значною мірою залежить від середньої кількості поїздок на один юніт, і з поступовим падінням вартості ця залежність буде різко зростати.

Проблема в тому, що в спальних районах теоретичний юзер кейс поїздки на самокаті полягає в шляху з дому до зупинки громадського транспорту чи метро і назад (після роботи), а збільшити середнє значення за рахунок самокатів в центральній частині міста поки складно, адже запас батареї поки дуже обмежений і більше ніж певну кількість раз його використати неможливо.

Тому можна скорелювати можливість масової появи цього сервісу в "спальних районах" з розвитком ємності батарей.

Звісно, тут не виключається ймовірність маркетингових рішень в таких дальніх експансіях, але це вже не про бізнес ефективність.

Невже їх не почнуть ламати і красти?

А навіщо? Щось крадуть з метою продати чи використати. Коли на кожному кроці буде самокат, що можна орендувати за доступною ціною, то навіщо його купувати (ще й крадений).

Щодо вандалізму – він певною мірою завжди буде присутній, адже хтось же до сих пір палить кнопки в ліфтах та ламає лавки в парках. Це закладатиместься в бізнес модель і так, свідомий споживач платитиме за хуліганів.

Тут кореляція лише з рівнем суспільної свідомості та якістю роботи поліції.

Коли сервіс буде масовим у всіх, чи принаймні великих містах країни?

Експансія відбудеться дуже швидко. Валідацію моделі в першому місті можна зробити за кілька місяців, тому варто очікувати 3-7 нових міст зі значним покриттям орендного електротранспорту вже на початку наступного сезону.

Ймовірно, що протягом найближчих 2-3 років такий сервіс отримують ще й міста-сателіти мільйонників і районні центри з населенням від 200 тис людей.

Як щодо безпеки користувачів та оточуючих?

Менше 200 років тому між будинками міст почали їздити автомобілі, більш швидкий, а отже і більш небезпечний вид транспорту. Головне, що загалом він покращив швидкість, а отже і ефективність всього, що нас оточує.

Безумовно, в період становлення нового формату мобільності, будуть з’являтись нові види "аварій", як це колись трапилось, наприклад, з велосипедами.

Те саме і з самокатами та всіма іншими майбутніми винаходами в сфері логістики людей. Завжди будуть певні компроміси з прогресом, що покращує наше життя. Люди, держави, інфраструктура пристосуються, страх перед невідомим зникне, потрібно лише трохи часу.

Що буде з інфраструктурою?

Що наголосували, те й буде.

Тут і справді все дуже залежить від міської влади, яка, сподіваюсь, додаватиме розвиток інфраструктури для електричної мікромобільності в стратегічний план розвитку міст.

Ну або хоча б активно збільшуватиме кількість велодоріжок, які все частіше в світі починають називати мобільними доріжками, адже частка велосипедів на них вже часто не найзначніша.

Важливо щоб ці доріжки були пов’язаними між собою, а не починались нізвідки і йшли в нікуди. Все це має бути результатом масових досліджень, кропіткої роботи експертів, транспортного моделювання, а не просто намальованими на тротуарах білими лініями.

Можна ще торкнутись питання на/підземних переходів, скошених бордюрів, пандусів стоянок та інших дрібних, та не менш важливих інфраструктурних рішень, що потребують стратегічного, а не ситуативного впровадження, але це питання потребує структурного аналізу урбаністів та значного фінансування зі сторони муніципальної влади.

То що, дарма я купив собі самокат?

Ага. Продавайте, поки за них хтось готовий платити :)

Взято з Facebook Taras Potichniy.