Чи допоможуть 8 мільярдів українському АПК

Позицію Комітету АПК про необхідність перерозподілу в Держбюджеті-2021 на агросектор у 2021 році в розмірі 1% випуску продукції у сільському господарстві, однозначно вважаю слушною.

Нагадаю, що ця ідея не є новою і в попередні роки вже впроваджувалась. Ще 2016 року групою народних депутатів попереднього скликання, у тому числі й мною, була підтримана стратегічна норма, яка закріплювала протягом 2017-2021 років у Бюджетному кодексі щорічний обсяг коштів Державного бюджету України на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників на рівні не менше 1% випуску продукції у сільському господарстві.

Однак проіснувала ця норма лише декілька років – до 2019 року й на хвилі популізму й кулуарних домовленостей була скасована.

Те, що члени аграрного комітету нового скликання знову намагаються відстоювати цю норму дуже добре, але чи допоможуть 8 мільярдів українському АПК?!

По-перше, хочу закликати, щоб у важких умовах цього року політичні амбіції та лозунги не ставали черговими ситуаційними інструментами для завоювання симпатій аграріїв. Як-то кажуть "а поговорити?!", тому що цифри та факти є найбільш красномовними!

Аналіз динаміки використання бюджетних коштів на держпідтримку аграріїв свідчить про неефективність більшості програм.

Для прикладу, за 2019 рік було використано лише третину передбачених у держбюджеті коштів. А це 2,2 млрд грн у грошовому виразі.

За 10 місяців 2020 року – ще менше – 1,8 млрд грн (згідно з актуальними даними МЕРТ). Тобто існує ризик, що такі бажані 8 млрд грн на підтримку АПК у 2021 році – це будуть лише цифри в держбюджеті, які врешті значною мірою залишаться невикористаними.

По-друге, вкрай необхідним завданням МЕРТу, який наразі відповідальний за аграрний розвиток, – є розробити прозорі та зрозумілі механізми використання можливостей бюджетної підтримки. А це інформаційний супровід, роз’яснювальна робота на місцях, в першу чергу, щодо важливості ведення бізнесу офіційно – "по-білому".

Показово, що з року в рік ми декларуємо значну фінансову підтримку фермерів, але вони не охоче звертаються по неї. Прикладом, із передбачених 800 млн було використано лише 152 млн грн, що навіть не сягає 20% від запланованих коштів на 2019 рік.

Спілкуючись на своєму окрузі з фермерами, останні жаліються, що неодноразово подаються, а їм відмовляють у дотаціях.

Хочу окреслити основні причини – незнання умов програм, невідповідний юридичний статус господарства, відсутність прозорої звітності та помилки в оформленні документів. Трапляється й таке, що деякі українські фермери "де-юре" не сільськогосподарські товаровиробники.

Адже зареєстровані згідно чинного законодавства с/г виробники мають сплачувати єдиний податок 4 групи (колишній фіксований с/г податок).

Натомість такі "де-факто" фермери по закону "малі підприємці", які зареєстровані як платники єдиного податку, найчастіше 3 групи, де податкові зобов’язання значно менші.

Але в такому разі фермери, що не сплачують єдиного податку 4 групи, на держпідтримку не можуть претендувати. Їм потрібно це пояснювати, наголошувати на перевагах бути "де-юре" і "де-факто" сільськогосподарським товаровиробником.

По-третє, ще раз наголошую на стратегічності такого кроку – закріпити законом 1% випуску продукції у сільському господарстві.

Щоб потім кожного року систематично не потрібно було "продавлювати" виділення цих коштів під час прийняття бюджету.

Переконаний, що такий законодавчий фундамент надасть можливість більш ґрунтовно, ефективно та на довгостроковій основі впроваджувати дієві та вдосконалювати наявні програми підтримки аграріїв.

Відповідно до представленого нещодавно урядового Аудиту української економіки, в найближчі роки значна доля державної підтримки має бути передбачена на стимулювання зростання доданої вартості в продукції АПК, збільшення продуктивності виробництва.

Насамперед це стосується підтримки галузі тваринництва, зберігання та переробки с/г продукції.

При цьому за ці роки так і не розроблено жодної дієвої програми, яка б сприяла поліпшенню інвестиційної привабливості українського АПК.

З року в рік ми переписуємо, правимо, редагуємо вже існуючі держпрограми – "допомагаємо аби комусь допомагати". Без перспективи на майбутнє.

Глибоко не аналізуючи інвестиційну віддачу від цих програм держпідтримки АПК, без прогнозу доходів майбутніх років у державний бюджет.

У розвинених країнах, що прагнуть досягти високих темпів економічного розвитку державою вже впроваджені й довели свою ефективність програми компенсації з держбюджету капітальних інвестицій (так званих, CAPEX).

Це інвестиційні проєкти, які вже через декілька років призведуть до зростання податкових надходжень через створення робочих місць, впровадження інновацій і технологічній модернізації виробничих процесів.

Переконаний, що тільки таким шляхом, через програми стимулювання інвестицій нам вдасться перетворити Україну з сировинного придатку розвинутих країн в повноправного партнера на глобальному ринку.