Ризики парламентського законопроекту для діяльності АРМА

З огляду на унікальність інституту АРМА в системі органів державної влади в Україні, ухвалене п’ять років тому законодавство щодо регулювання діяльності Агентства виявилось вкрай недосконалим на практиці.

Досвід роботи АРМА переконливо засвідчує, що без комплексних і продуманих законодавчих змін опиняється під загрозою інституційна спроможність органу, що, в свою чергу, може призвести до порушень міжнародних зобов’язань держави, зокрема, в частині євроінтеграції та візової лібералізації.

Наявність системних інституційних недоліків та неузгодженість спеціального і процесуального законодавства заважають ефективній роботі Агентства.

Це підтверджують експерти авторитетних антикорупційних організацій, зокрема, Transparency International Ukraine.

У своєму новому звіті, присвяченому аналізу антикорупційної інфраструктури в Україні, представники вказаної організації наголошують на таких проблемних аспектах у діяльності Агентства:

• недостатність матеріально-технічного забезпечення АРМА. Бюджет АРМА фактично є бюджетом функціонування, а не розвитку;
• наявність загроз політичній незалежності органу;
• відсутність можливостей впливати на рішення про передачу в управління АРМА арештованих активів, що створює низку проблем у процесі управління ними.

Для вирішення цих проблем, безпосередньо пов’язаних з повноваженнями Агентства, АРМА узагальнило досвід власної роботи та у співпраці з народними депутатами взяло участь у розробці комплексного законопроекту про підвищення ефективності діяльності АРМА (законопроекти №3335 та №3335-1).

Ключові новації розробленого за участю АРМА законопроекту:

1. Запровадження повноцінного інституту планування перед арештом, який передбачає надання АРМА статусу учасника кримінального і судового проваджень.

Це необхідно для участі у прийнятті рішень про передачу арештованих активів в управління Агентству, адже врахування фахової думки представників АРМА дасть змогу уникнути численних ситуацій, коли переданими активами з об'єктивних причин неможливо ефективно управляти;

2. Надання АРМА повноважень зберігати арештоване майно, яке не підлягає передачі в управління за договором або реалізації на торгах;

3. Унеможливлення юридичного саботажу управління арештованими активами з боку власника та третіх осіб.

Це можливо реалізувати шляхом внесення змін до процесуальних кодексів, що дасть змогу конкретизувати пріоритет кримінального арешту та виключити можливість блокування дій АРМА і виконання судових ухвал у кримінальному провадженні через забезпечення цивільного, господарського або адміністративного позову;

4. Розширення можливостей наповнення державного бюджету за рахунок доданої вартості, що утворюється від управління грошовими коштами, розміщеними на рахунках АРМА у державному банку;

5. Вирішення питання з організацією реалізації арештованого майна шляхом залучення кращих організаторів та збільшення попиту на активи.

Однак рекомендованому профільним Антикорупційним комітетом Верховної Ради України законопроекту №3335-1 не вистачило підтримки парламентарів.

У підсумку депутати рекомендували доопрацювати документ та відправити його на повторне перше читання.

На жаль, у ході доопрацювання вказаний законопроект фактично втратив конструктивний потенціал.

Більшість норм, які могли інституційно удосконалити роботу АРМА, було вилучено.

Натомість у документі з’явились положення, ухвалення яких спричинить виникнення ряду негативних наслідків для інституту управління арештованими активами, зокрема:

1. Надається зелене світло для юридичного саботажу роботи АРМА.

Легітимізується деструктивна практика використання часто псевдоюридичних підстав для блокування процесу управління активами через подання позовів до судів некримінальної юрисдикції;

2. Знищується ідея створення інституту планування перед арештом.

АРМА не надається статус учасника кримінального і судового провадження, що пролонгує практику передачі йому в управління активів, якими неможливо ефективно управляти;

3. Фактично руйнується управління активами шляхом реалізації на електронних торгах.

Автори законопроекту суттєво звужують перелік активів, які підлягають реалізації, та унеможливлюють набуття права власності на законно придбане з торгів майно до вироку суду.

Це означає, що в потенційних покупців такого майна не буде жодних гарантій захисту, а відтак – і мотивації купувати активи;

4. Унеможливлюється передача в управління АРМА дорогого майна корупціонерів (автомобілі, коштовні речі), оскільки значно підвищується поріг вартості активів, які підлягають передачі Агентству, – 1 млн гривень (наразі – понад 400 тис грн). Отже, держава не отримуватиме дивіденди від управління таким майном.

Вкрай засмучує те, що автори згаданого законопроекту, незважаючи на спеціальний статус, повноваження щодо формування і реалізації державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, фактично піддають АРМА остракізму, відмовляючись від аргументованої дискусії щодо пропонованих змін.

Це деструктивний підхід, адже цінність пропозицій АРМА полягає в тому, що вони засновані на конкретному досвіді роботи у сфері управління арештованими активами, а не на теоретичних припущеннях.

Як наслідок, такі експерименти загрожують втратою функціональної спроможності АРМА, як одного з елементів антикорупційної інфраструктури України.