Курс валют, інфляція та заробітна плата: який між ними зв’язок

Валютні коливання відкривають прірву можливостей для переможців та невдах в економіці. При тому, що вони однаково затято захищають свої позиції.

Домогосподарства пильно спостерігають за курсом валюти як джерелом безпечних заощаджень, захищених від інфляції та дестабілізуючих банківських скандалів.

Фірми ретельно аналізують зміни курсу, щоб зрозуміти майбутні виробничі витрати і очікувані продажі.

Коли виробництво значною мірою залежить від імпортних матеріалів, висока волатильність курсу ускладнює планування виробництва.

Потім воно ще більше ускладнюється неможливістю передбачити майбутні доходи, якщо значна частина продажів здійснюється в іноземній валюті.

Розрив між місцевими виробничими витратами (у гривні) та майбутніми невизначеними доходами (в іноземній валюті) приносить багато головного болю відділам фінансового планування та менеджерам з управління ризиками.

Є лише єдиний інший показник, який може витіснити валютний курс на другий план, - це інфляція, яка часто відбувається одночасно зі знеціненням валюти. Ця стаття коротко пояснює, чому зв’язок між ними.

Щоб зрозуміти, як і чому обмінні курси пов’язані з інфляцією, давайте спочатку з’ясуємо терміни. Існує трійця найважливіших концепцій обмінного курсу: номінальний, реальний та ефективний.

Вони вимірюють різні аспекти потенційних транзакцій у іноземній валюті та стосуються різних мотивів для продажу місцевої та купівлі іноземної валюти.

Номінальний курс – це ціна однієї одиниці іноземної валюти в перерахунку на місцеву валюту. Це показник, який ми постійно бачимо на сайті Національного банку або на мерехтливих рекламах обмінних пунктів та комерційних банків.

Як випливає з його назви, номінальна ставка, або більш звично для нас "обмінний курс", - це лише "ціна" однієї валюти за іншу.

Це така ж звичайна ціна, як і для багатьох інших товарів: придбання одного євро коштує близько 33 гривень, а придбання пляшки молока коштує 29 гривень.

Але на відміну від інших ситуацій, купівля іноземної валюти в багатьох випадках є лише першим етапом у довгому ланцюжку операції.

Цей ланцюжок складається з подальшої купівлі товарів за ціною в євро (наприклад, при придбанні імпортних товарів, ціна на які виставлена в євро), або послуг (наприклад, оплата ночі в готелі при поїздці за кордон), або фінансових активів (таких як акції чи облігації, що номіновані в євро). У багатьох випадках купівля іноземної валюти - це також спосіб заощадження, який покладається на очікувану (чи майбутню) різницю в інфляції між двома валютами. Ми продаємо валюту, за якою очікуємо вищу інфляцію, в обмін на валюту з нижчою очікуваною інфляцією.

Чому нам потрібно хвилюватися про весь ланцюжок операцій? Щоб бути впевненими, що хвіст не виляє собакою.

Лише останній крок у ланцюжку транзакцій фактично впливає на первинне рішення про обмін. Щоб зрозуміти, що може купити за іноземну валюту, потрібно використовувати реальний обмінний курс.

Як вказує його назва, реальний обмінний курс визначає вартість іноземної валюти в перерахунку на товари та послуги за цінами на них в іншій країні, порівняно з місцевим ринком.

Тут слід зазначити важливу різницю. Коли ми звертаємося до реальних змінних (таких як реальне споживання або реальний ВВП), ми коригуємо номінальне значення використовуючи (національний) рівень інфляції.

У випадку реального обмінного курсу ми порівнюємо номінальний обмінний курс з ціною типового кошика товарів як на місцевому, так і на закордонному ринку.

Рівень та зміна валютного курсу відображають економічну динаміку двох країн, тому потрібно враховувати зміни цін в обох економіках.

Простий приклад покаже, чому ця концепція корисна. Скажімо, ви живете дуже близько до кордону і можете щотижня купувати продовольчі товари (молоко, хліб, яйця) або в місцевому магазині, де ви розраховуєтесь місцевою валютою (гривнєю), або проїхати лише кілька хвилин до магазину через кордон.

Щоб придбати ті самі товари там, вам знадобиться заплатити іноземною валютою (євро). Якщо кошик товарів коштує 10 євро у крамниці за кордоном, це означає, що його вартість у місцевій валюті становить 330 гривень (за умови відсутності інших зборів за конвертацію).

Коли місцева ціна не сильно відрізняється від 330 гривень, обидва варіанти були б для нас однаковими. Не лише для нас, а й для наших контрагентів по той бік кордону.

Вони могли б або заплатити 10 євро за місцеву покупку або поміняти свої євро на наші гривні, приїхати до нашого магазину та заплатити 330 гривень – знову ж таки, припускаючи, що ніяких інших перешкод немає (фінансових або юридичних).

У різних країнах інфляція відрізняється, тому ця відносна ціна може змінитися, а з нею й вибір споживача.

Що може призвести до різного рівня інфляції? Одним із прикладів є збільшення вартості місцевих факторів виробництва, таких як заробітна плата.

Збільшення спричиняє невідповідність попиту та пропозиції робочої сили – у випадку України довгостроковий демографічний тиск поєднується з короткотерміновими ефектами великих міграційних потоків, що призводить до зменшення пропозиції робочої сили.

Вплив цих структурних факторів на вартість праці ще більше посилюється збільшенням мінімальної заробітної плати.

На ринку з низькою конкуренцією та низькою ціновою еластичністю попиту виробник може включити велику частку вищих витрат на оплату праці в кінцеву ціну.

Але багато факторів можуть змінити це: наявність тіньової економіки, частка працівників, які отримують мінімальну зарплату - ось лише деякі з них.

Для нашого прикладу ми припускаємо, що структурні фактори призведуть до більш конкурентного ринку праці і вища мінімальна зарплата посилить цей ефект (при умові постійного попиту на робочу силу), що призведе до вищих витрат на робочу силу.

Припустимо тепер, що, хоча номінальний обмінний курс залишається стабільним, вища місцева інфляція веде до подорожчання того самого кошика з 330 до 363 гривень.

Якщо закордонний кошик утримує свою ціну на рівні 10 євро, ми будемо спостерігати збільшення потоку місцевих жителів, які перетинають кордон, і зменшення потоку іноземців в наш бік.

Ми можемо очікувати постійного попиту на євро та постійної пропозиції гривень. Це буде відбуватися з обох сторін: місцеві покупці потребуватимуть більше євро в обмін на гривні для здійснення своїх покупок у закордонній крамниці, а іноземні покупці потребуватимуть менше гривень в обмін на євро.

Ці різні рівні інфляції мають реальні наслідки з точки зору вибору місця купівлі, і саме вимірює реальний обмінний курс.

Коли номінальний обмінний курс залишається на рівні 33 гривень за євро, іноземцеві потрібно заплатити 363/33 = 11 євро в нашій країні за те саме, що він може придбати за 10 євро в своїй країні.

Саме ця різниця знижує попит на гривні як серед місцевих жителів, так і серед іноземців.

Отже, вища місцева інфляція (за умови, що не змінюється номінальний обмінний курс) призводить до реального подорожчання: потрібно більше одиниць іноземної валюти, щоб придбати однакову кількість товарів та послуг в гривні.

Придбання того ж самого набору продуктів за кордоном (який досі коштує 10 євро) робить місцеву покупку вартістю 363 гривні непривабливою, а отже, збільшує попит на євро та пропозицію гривень.

Спочатку зміна номінального валютного курсу не буде помітна, оскільки обсяг таких операцій незначний порівняно із загальним обсягом валюти в обігу.

Але це може врешті-решт відобразитися на номінальному обмінному курсі у довгостроковій перспективі при великих обсягах імпорту та експорту.

Якщо ці відмінності у реальній вартості кошику зберігатимуться, девальвація номінального обмінного курсу може компенсувати слабший попит на місцеві товари.

Це дозволяє нам по-новому подивитися на збільшення мінімальної заробітної плати та нещодавнє знецінення гривні.

Наприклад, якщо номінальний обмінний курс встановиться на рівні 36,3 гривні за євро, то кошик місцевих товарів буде знову коштувати 10 євро для іноземців.

Ефективний обмінний курс розширює поняття реального обмінного курсу за рахунок включення всіх валют, що використовуються для міжнародної торгівлі та інвестицій країни.

Номінальний обмінний курс для кожної пари валют зважується на обсяг торгівлі. Ефективний обмінний курс відображає конкурентоспроможність місцевої економіки.

Цей короткий нарис про захоплюючий світ міжнародних фінансів та торгівлі лише трошки відкриває завісу над складним переплетенням взаємозв'язків, які формують номінальний обмінний курс, який ми спостерігаємо.

Коли купують євро для оплати імпорту і для інвестування в німецькі облігації, працюють різні мотивації.

Коли потрібно прийняти рішення, політикам доступна лише частина інформації і вони можуть впливати лише на частину довгого ланцюга транзакцій.

Якщо імпортний товар буде трохи кращої якості, або послуга буде запропонована у мальовничому старовинному місті, а не в одноманітно сірому спальному районі, покупці можуть надати їм перевагу навіть за вищої ціни.

Зрештою, саме внутрішні якості товарів, послуг та навіть фінансових активів (дохід та ризик), а не лише ціна, є основними чинниками, що визначають завершальну стадію транзакцій.

Твердження та ідеї автора, викладені в цьому матеріалі, є його власним науковим доробком і не обов’язково відображають офіційну позицію Національного банку України.