Економічні підсумки-2020: набагато більше провалів, аніж здобутків

Системні проблеми вітчизняної економіки поглибилися у минулому році пандемією COVID-19. По суті, коронавірус став "чорним лебедем" для всього світу, який особливо боляче вдарив по Україні, як державі з борговою економікою.

Хоч урядові назагал вдалося втримати ВВП від карколомного падіння, проте це вдалося не завдяки адекватній економічній стратегії та системним реформам, а передовсім – завдяки новим "космічним" запозиченням, якими сяк-так вдавалося перекривати гігантські "дірки" в державному бюджеті.

Водночас, чи не найбільше у 2020 році постраждав від економічної кризи малий та середній бізнес, оскільки державна підтримка була суто номінальною.

Назагал, економічних втрат в економіці було непомірно більше, аніж здобутків – на жаль, за цих обставин уряд так і не продемонструв стратегічного мислення і адекватних реакцій на ризик-фактори.

Тож, пропоную підбити економічні підсумки 2020 року, які в цілому демонструють контраверсійну роль влади в тому, що українська економіка все ж таки не зазнала дефолту. Отже:

1. Падіння ВВП за підсумками 2020 року оцінюється в 5 %, попри катастрофічний весняний прогноз від МВФ – 8,8 %, і влада сьогодні намагається це ставити собі в заслугу.

Втім, якщо взяти до уваги сподівання уряду на старті минулого року щодо зростання національного багатства у 3,7 %, то передбачення Фонду таки корелюється з реальним станом речей.

При цьому, влада переможно рапортувала про перевиконання планів щодо наповнення держбюджету, завдяки чому, мовляв, вдалося уникнути падіння в глибоку економічну прірву.

Йдеться про 877,6 млрд грн. митних і податкових надходжень до загального фонду держбюджету, тобто виконання розпису на 102,2 %.

Водночас, Митна служба провалила навіть зменшений план, зібравши на 28,5 млрд грн менше, ніж 2019 року.

І тут немає чому дивуватися: митні органи у нас досі не реформовані, корупцію не подолано, всім заправляють старі перевірені кадри.

Разом із тим, перевиконання плану податківцями на 10,7%, або на 50,2 млрд зовсім не є заслугою ДПС й уряду – це стало можливим, передовсім, завдяки двом факторам.

По-перше, в 2020 році виплата дивідендів держкомпаніями вперше була перекваліфікована в податкові платежі (а це, зокрема, 35,8 млрд грн від "Нафтогазу" і 25,6 морд грн від державних банків).

По-друге, план із збору ПДВ перевиконано податківцями, передовсім, завдяки безпрецедентному блокуванню податкових накладних у 136 тисячах (!) підприємств – "шалена" й деформована боротьба зі "скрутками" призвела до масштабного неповернення цього податку бізнесу, а отже – вилучення коштів з оборотів підприємств.

Так, якщо раніше з бюджету відшкодовувалося 50-60% суми сплаченого з вироблених в Україні товарів ПДВ, то у 2020 році цей показник впав до близько третини. Ось така ціна переможним реляціям фіскалів про перевиконання планів!;

2. Водночас, чи не найбільшим ударом для української економіки стало те, що уряд в зв’язку з коронавірусом приймав вкрай сумнівні рішення: йдеться про впровадження тривалого весняного "блекауту" та т. зв. карантину вихідного дня.

Економіка фактично була переведена в "ручний режим" – влада банально "вимикала" бізнес замість збільшення кількості тестувань, фокусу на ізоляції інфікованих й адекватного забезпеченні медичної інфраструктури.

Відтак, під карантинний удар потрапили практично всі галузі економіки (окрім продуктового рітейлу та e-комерції).

Так, за 10 місяців 2020 р. промислове виробництво в Україні скоротилося на 6,8 % порівняно з аналогічним періодом минулого року. Суттєво постраждало машинобудування, скоротившись аж на 20 %, спад переробної промисловості за 11 місяців сягнув 7,8 %.

На межі виживання опинилися креативні індустрії – за період пандемії вони втратили 3 млрд дол. доходів (що дорівнює 2 % ВВП) та 300 тисяч робочих місць.

Авіаційна галузь в порівнянні з 2019 року впала втричі. Згідно з інформацією Європейської Бізнес Асоціації, кожен п’ятий малий бізнес опинився під загрозою закриття.

З початку пандемії, за даними Торгово-промислової палати, закрилося 700 тис. малих підприємств, що призвело до закриття 3,5 млн робочих місць.

Водночас, загальні втрати середніх та крупних підприємств за 10 місяців 2020 року зросли в 2,8 рази – до 318,5 млрд грн.

На 12% – у порівнянні з 2019 року – збільшилася частка збиткових підприємств, сягнувши 34,8 %.

На цьому тлі заходи з державної підтримки бізнесу були геть недостатніми: наприклад, недавня одноразова виплата у 8 тис. грн деяким категоріям ФОПів скоріше виглядала цинічним жартом влади на тлі карколомних втрат малих і середніх підприємців.

Та найгірше, що критичне зниження ділової активності в Україні призвело до того, що власних резервів зростання в української економіки більше не залишилося – сьогодні все залежить не стільки від хаотичних дій уряду, скільки від динаміки пандемії.

3. Влада вважає своєю заслугою те, що в 2020 році вдалося втримати курс гривні у межах 28-28,6 грн за долар, що на кінець року міжнародні резерви Нацбанку складали 26 млрд дол, а головне – що банківському регулятору не довелося вмикати "друкарський верстат".

Втім, така "макростабільність" тримається винятково на борговій економіці: курс гривні і більш-менш пристойна збалансованість держбюджету напряму залежить від можливостей уряду залучати зовнішні і внутрішні запозичення.

Сьогодні влада воліє не згадувати, що в 2020 рік Україна ввійшла з курсом 23,69 грн/дол. Та коли, з початком коронакризи, іноземні інвестори, котрі раніше вклалися в ОВДП, почали позбавлятися від цих паперів, то гривня стрімко "просіла" до 28,06 грн/дол.

На початку грудня 2020 курс національної валюти досяг аж 28,6 грн/дол – і це сталося переважно тому, що обсяг вкладень в державні боргові папери нерезидентів знизився зі 130 млрд грн у березні до 80 млрд грн у листопаді 2020 року.

Ще однією "заслугою" уряду стало зведення бюджетного дефіциту за січень-жовтень 2020 року до 112 млрд грн (замість прогнозованих 298 млрд грн, або 7,5 % ВВП).

Водночас, владі вдалося за цей період виплатити за держборгом 357,4 млрд грн. Проте, все це стали можливими лише завдяки ще більшому поглибленню боргової "ями", в якій перебуває Україна.

Обсяг державного боргу до ВВП на кінець 2020 року – близько 60 % ВВП, на його обслуговування йде кожна сьома гривня з доходів держбюджету. При цьому головна "антикризова" програма влади полягає в збільшенні нових запозичень: зокрема, у січні-вересні минулого року було залучено аж 400 млрд грн кредитних коштів.

Та й це не допомогло: у грудні 2020 року уряд постав перед загрозою масштабної бюджетної кризи – банально не вистачало коштів, щоб покрити критичні держвидатки.

На щастя, ситуацію вдалось врятувати завдяки кредиту від ЄС на 600 млн євро, а також – "виручці" у 76, 3 млрд грн від подальшого розкручування "піраміди" ОВДП під підвищені відсотки (що ще більше посилює тиск на гривню).

Ось така ціна владної "стабільності", яка наразі неможлива без траншів МВФ, або дорогих запозичень на міжнародних та внутрішніх фінансових ринках.

4. За підсумками 2020 року торговельний дефіцит знизився більше, ніж у 2 рази – з $10,22 млрд до $4,9 млрд – при цьому деякі топ-можновладці намагаються це презентувати, як власний успіх.

Насправді ж, практично жодної ролі влада в цьому контексті не зіграла. Зменшення негативного зовнішньоторговельного сальдо спричинене, передовсім стрімким зростанням світових цін на метал і руду, а також стабільним попитом на зернові – саме ця номенклатура є наріжною в українському експорті.

Назагал, він зменшився на 1,7 % у порівнянні з 2019 роком та становив 49,2 млрд грн. Водночас, суттєво скоротився попит на імпортну продукцію (на 10,3 %, назагал, обсяг – $54,2 млрд) – саме так закономірно відбувається під час масштабних економічних криз.

Тож, українську економіку допомогли втримати "на плаву" в 2020 році аж ніяк не титанічні реформаторські зусилля уряду, а переважно сировинний вітчизняний експорт, спад платоспроможності бізнесу та населення щодо імпортних товарів.

А також – валютні вливання в фінансовий сектор з боку українських "заробітчан": їхні перекази становили минулого року $10 млрд, неочікувано скоротившись всього на $2 млрд у порівнянні з 2019 роком.

При цьому, влада практично нічого не зробила для залучення прямих іноземних інвестицій – на цьому терені маємо карколомний "провал".

Так, з січня по жовтень 2020 року чистий приплив ПІІ склав лише $221 млн ПІІ – це в 20 разів менше, ніж за аналогічний період 2019 року, коли даний показник сягнув $4,5 млрд.

5. Чи не єдиним досягненням, яким безмірно пишається влада, стали потужні державні вливання у будівництво доріг під гучним брендом "Велике будівництво".

Назагал, на цей мега-проект з держбюджету були виділені безпрецедентні 100 млрд грн (близько 10 % ВВП, що корелюється з витратами на оборонне відомство).

Уряд гучно звітує про 3 900 км "відремонтованих та побудованих" доріг державного значення, плюс – 2 000 км "оновлених" шляхів місцевого значення.

Та "Велике будівництво", на жаль, виявилося вельми сумнівним піар-проектом з надвисокими корупційними ризиками, який до того ж, у розпал коронавірусу абсорбував величезні обсяги коштів, які мали би бути використані для потреб медицини – для збільшення кількості "ковідних" ліжок, забезпечення їх кисневими апаратами, критичним обладнанням, засобами захисту для медперсоналу тощо.

Ось тут влада й продемонструвала геть деформовані пріоритети, спрямувавши на будівництво доріг державного значення більше половини з Фонду боротьби з пандемією – себто, 35 млрд грн (загальний бюджет за цим сегментом – 85 млрд грн).

По суті, безпеку й здоров’я українців уряд цинічно "закатав в асфальт". При цьому, експерти констатували, що:

• а) більшість цін на дорожніх тендерах були завищені, як мінімум, на 15%-20%;
• б) "Велике будівництво" перетворилося на картельну змову наближених до влади й олігархів шести компаній, які монопольно "виграли" більшість тендерів;
• в) левова частка від всього обсягу "побудованих" доріг – це поточний середній ремонт;
• г) значну частину доріг будують в кредит – "Укравтодор" залучив минулого року 19,3 млрд грн. кредитних коштів під державні гарантії, що складає п’яту частина загального бюджету "Великого будівництва".

Тож, чи не зависокою є ціна цього масштабного піар-проекту влади для українського суспільства?

Назагал, коронакриза 2020 року могла би стати відмінним шансом для впровадження системних реформ, чим вітчизняна влада так і не скористалася.

На жаль, уряд переважно займався "гасінням" пожеж і втриманням власних рейтингів, а не стратегічним розвитком країни. Не було проведено ліберальної податкової реформи, амністії капіталів, країна лишилася жити з "азаровським" Податковим кодексом.

Головне – влада не зробила жодних кроків до розширення економічної свободи й звуження повноважень фіскальних органів, кардинальної демонополізації економіки і зменшення впливу олігархів.

І досі в уряду відсутнє розуміння того, за рахунок яких конкурентних переваг Україна планує залучати інвестиції на світових ринках капіталу. При цьому, досі не подолані найбільші ризики для інвесторів – зокрема, так і не почалася реформа неефективної й корупційної судової системи.

Чи слід було під час кризи розробити системну програму урядової підтримки вітчизняного бізнесу, що виробляє й експортує продукцію з високою доданою вартістю?

На жаль, владі було не до цього, вона минулого року буквально потопала в хаотичних і часто шкідливих для підприємців рішеннях.

До того ж, не було впроваджено реформи з лібералізації фінансового ринку – банківська система сьогодні перебуває під жорстким регуляторним тиском, тож кредитування реальної економіки – на критично низькому рівні, замість цього банки віддають перевагу операціям з мінімальними ризиками, нарощуючи вкладення в державні цінні папери.

Натомість вартість запозичень для бізнесу і досі є непомірною, а без кредитних ресурсів суттєво знижувався рівень капітальних інвестицій – тож, українська економіка завершила 2020 рік з величезними втратами й у глибокому "застої".