Вугільна енергетика в Україні: відмовитись неможна тягнути

Чи планує Україна виконувати Національний план по скороченню викидів від великих спалювальних установок?

Зараз в Україні активно розвертаються баталії навколо питання про екологізацію теплових електростанцій (ТЕС) та електроцентралей (ТЕЦ).

Точніше, про спроби НЕ екологізувати їх. І сьогодні питання "що насправді Україна планує робити з вугільною енергетикою?", стає чи не головним еколого-енергетичним питанням, яке не має відповіді.

Отже, що таке план по скороченню викидів від великих спалювальних установок (НПСВ) та чому його потрібно виконувати?

Якщо спробувати пояснити простими словами, то коли ми підписували договори про Енергетичне співтовариство та Угоду про асоціацію між Україною та Європейським союзом, то взяли на себе зобов’язання, що наша вугільна енергетика має бути такою саме чистою (якщо це поняття взагалі доцільне для вугільної енергетики) та безпечною для громадян, якою вона стала в країнах Європи.

Але зважаючи на економічне провалля, в якому ми знаходимось, та велику кількість вугільних установок, нам дали довший час для впровадження газоочисного обладнання.

Перехідний період назвали Національним планом скорочення викидів від великих спалювальних установок.

І коли ми його виконаємо, повітря наших міст стане в десятки разів чистішим. Від діоксидів сірки у 20 разів, від пилу у 40 та від оксидів азоту – в 4 рази.

Але чи збираємось насправді ми його виконувати?

Давайте спробуємо розібратися, яка ж актуальна позиція України в цьому питанні?

Оце цитата з виступу Президента Зеленського під час участі у Міжнародному саміті кліматичних амбіцій 12 грудня 2020 року:

Довгостроковою ціллю України є досягнення вуглецевої нейтральності. Докладатимемо зусилля, аби максимально скоротити час досягнення цієї цілі. Триває процес перегляду Енергетичної стратегії України, що передбачає розвиток відновлюваної енергетики, поступову заміну викопних видів палива, зокрема вугілля.

Тим же часом, ми маємо Протокол засідання робочої групи Ради націонаьної безпеки таоборони (РНБО) від 17 грудня 2020 року.

І в резолютивній частині засідання, яке стосувалося проблем вугільної генерації, читаємо про рекомендацію Кабміну підготувати необхідну нормативну базу для збереження та модернізації теплової енергетики і не де-небудь, а в кліматичній частині міжнародних зобов’язань України.

Ще раз – зберегти вугільну енергетику для збереження клімату. Тож напрошується питання – ми поступово відмовляємося чи зберігаємо вугільну генерацію?

А що ми власне зберігаємо? Давайте подивимось!

Якщо ви собі уявляєте українську теплоелектростанцію, як щось сучасне, то це зовсім не так.

Насправді це залатаний, іржавий мотлох, якому, у кращому разі 50 років.

І це не тільки про вік.

Ось дані про напрацювання енергоблоків ТЕС України станом на кінець 20 року. Як бачите, всі, абсолютно всі блоки вичерпали парковий ресурс у 200 000 годин роботи. А отже далі їх безаварійна робота просто неможлива.

Це наочно підтверджують ці дані НЕК "Укренерго". Зараз ми спостерігаємо історичний максимум аварійності потужностей вугільної генерації. Щодня все нові й нові рекорди.

17 січня 2020 року потужність виведених в аварійний ремонт енергоблоків сягнула астрономічних 6520 МВт.

Попередній максимум за останні 10 років не досягав і 3 тисяч, і це разом з атомною генерацією.

І це не просто цифри в таблицях енергетиків, це десятки тонн забруднюючих речовин в повітрі українських міст. Ось так виглядає в реальному житті ця аварійність.

Але повернемось до НПСВ. Один з основних аргументів, які називають енергетики, чому Нацплан не може бути виконаний – це неможливість виводити для екологізації більше 5 енергоблоків на рік.

Однак в енергетичній системі навіть зараз в резерві постійно знаходяться до 40-50 блоків. Цей графік за останні 10 років – тому підтвердження.

А норма про 5 блоків – це просто радянський рудимент, встановлений, коли споживання було суттєво вищим, але дуже зручний для саботажу Нацплану.

І останнє, на чому варто наголосити – достовірність, а точніше НЕдостовірність даних про викиди забруднюючих речовин, які надають власники установок.

Ось аналіз звітів від CEE Bankwatch Network за 2018 та 2019 роки. Як бачите, установки навіть не намагаються надавати правдиві дані.

Відкрийте у новому вікні для збільшеня

6 ТЕС, які належать ДТЕК (ДТЕК Курахівська ТЕС, ДТЕК Запорізька ТЕС, ДТЕК Криворізька ТЕС, ДТЕК Бурштинська ТЕС, ДТЕК Добротвірська ТЕС, ДТЕК Ладижинська ТЕС), та 2 ТЕЦ у своїх звітах зазначили обсяги викидів, які до десятих часток співпадають з проєктними даними, які вони самі ж надавали до НПСВ в далекому 2012 році. Що абсолютно не може бути правдою.

І це ніким, абсолютно ніким в країні не контролюється. Бо ми продовжуємо робити вигляд, що моніторинг на джерелі викидів нам непотрібен. Тим часом бізнес продовжує труїти українців та, очевидно, що недоплачувати податки.

І як наслідок, страшні дані на цьому графіку. Згідно даних аналітичного звіту, опублікованого міжнародними дослідниками Centre for Research on Energy and Clean Air, Україна четверта в світі за збитками, від захворюваності та смертності від забрудненого повітря – це коштує нам майже 6 відсотків ВВП.

19 січня 2020 відбулися комітетські слухання на тему "Реалізація заходів з екологізації великих спалювальних установок та скорочення викидів забруднюючих речовин – шлях до чистого повітря в Україні" із залученням широкого кола зацікавлених осіб, в тому числі, наших європейських партнерів.

На цих слуханнях представники Секретаріату Європейського співтовариства чітко артикулювали, що в України було значно більше часу, ніж у інших країн для реалізації НПСВ, а юридичних механізмів перегляду кінцевих строків просто не існує.

Отже, країно, час визначитись на якому стільці сидіти! Збереження вугільної енергетики чи все-таки зелений курс та здоров’я нації.