Клієнтоорієнтованість і державний контроль в оборонній галузі

Виробництво озброєнь і військової техніки – це також бізнес, що, як і інші, має бути конкурентоздатним на внутрішньому та зовнішньому ринках, приносити прибуток собі та державі.

Що заважає держсектору Оборонно-промислового комплексу (ОПК) бути таким уже зараз? Відповідь знайти нескладно. Наш розвиток гальмує застаріла ментальність, коріння якої сформовано у радянському минулому.

За часів СРСР битися за клієнтів не доводилося. Хоча б тому, що поява на внутрішньому ринку та ринках дружніх держав, наприклад, збройних компаній з країн НАТО була неможливою.

Тому ставлення до потреб та очікувань споживачів було як до чогось другорядного, а позиція щодо замовлень – пасивною.

Проте часи давно змінилися. Залежність від державного фінансування та освоєння грошей заради самого освоєння – архаїзми, які не мають права на існування в сучасному світі.

Нам вкрай необхідно змінювати філософію, принципи та стандарти роботи. Потрібно боротися за кожного клієнта, його довіру, шукати шляхи підвищення якості продукції та надавати якомога більше супутніх сервісів: навчання персоналу замовника роботі зі складними системами, поточні та капітальні ремонти техніки, її модернізація тощо.

Безперечно, важливу роль відіграють постійне оновлення лінійки продукції, вихід за рамки звичних ніш. Наприклад, знаходити можливості для випуску цивільної продукції та продукції подвійного призначення, що має попит.

Як доводить світова практика, це приносить чималі гроші, а іноді може стати подушкою безпеки для підприємства.

Нове ставлення до потреб та інтересів клієнта – перша умова досягнення успіху. Друга – довіра, яка ґрунтується на стабільній якості продукції.

Що для цього необхідно? Кардинальна зміна культури виробництва та його модернізація, передові технології, а також інвестиції у навчання персоналу.

Нова якість прийде тоді, коли добре підготовлені люди працюватимуть у комфортних умовах і на сучасному обладнанні, отримуючи ринкову винагороду за ефективну роботу.

Чи можливо це без тотального реформування державного сектора ОПК? Ні.

Потрібні доступ до капіталу та трансферу технологій, що стане реальністю лише за умов корпоратизації Концерну, перетворення застарілої структури на сучасний бізнес, здатний залучати прямі іноземні інвестиції, створювати додаткову вартість, бути привабливим партнером.

Крім того, необхідно повністю переглянути принципи контролю з боку держави.

Неможливо побудувати космічний корабель за кресленнями старого трактора. Тому потрібно відмовитися від архаїки, наприклад, від застарілої системи військових приймань на всіх стадіях виробництва на користь управління якістю за стандартами НАТО.

Новий підхід держави до оборонки повинен стати таким, щоб підприємства галузі всіх форм власності могли стало розвиватися і чітко розуміти стратегічні напрями розвитку ОПК.

Здатність виробляти, ремонтувати, обслуговувати та модернізувати продукцію, яка стоїть на озброєнні ЗСУ, – величезний внесок в обороноздатність і незалежність України.

Значно примножити його можливо завдяки реформуванню державного оборонно-промислового комплексу. Саме цю глобальну мету покладено в основу законопроєкту №3822, який невдовзі мають винести на голосування у Верховній Раді у другому читанні.