Моральну шкоду стягнути з держави можливо

В Україні за статистикою державна виконавча служба виконує не більше 3% судових рішень. Кредитору повертається тільки 9 центів з 1 долара.

Ці дані підкріплені Всесвітнім Банком у його виданні DUING BUSINESS. Ситуація, коли кредитор, маючи на руках судове рішення, яке набрало законної сили, через бездіяльність органів виконавчої служби не може отримати присуджене майно від боржника, стала вже класичною. Причиною цього є нерідко бездіяльність та неефективність органів виконавчої служби.

Ось як виглядає механізм виконання судового рішення:

• на користь кредитора ухвалюється судове рішення, а після набрання згаданим законної сили суд видає кредитору виконавчий документ;
• кредитор звертається до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця із заявою, до якої прикладає виконавчий документ;
• виконавчий орган відкриває виконавче провадження та зобов’язаний в розумні та оперативні строки вжити заходів щодо примусового стягнення;
• після стягнення присудженого, орган виконавчої служби передає майно боржника кредитору, стягує із боржника виконавчі витрати та закриває провадження.

Насправді ж вищевказаний механізм виглядає не так однозначно та просто. Кредитору доводиться стикатися із заржавілим механізмом державної виконавчої служби. А приватні виконавці, які оперативно намагаються виконувати судові рішення (адже від цього залежить їхній заробіток) часто відмовляються братися за дрібні справи. При чому примусити взятися за такі справи приватного виконавця вкрай складно.

Стягнення боргу з держави можливе

Якщо все ж таки кредитор потрапив до такої ситуації? Нещодавній позитивний приклад у моїй адвокатській практиці показує, що вихід є і залежале судове рішення цілком можливо зрушити з місця.

Так от мій клієнт отримав судове рішення, яким було присуджено до стягнення кошти із боржника ще у 2011 році, у зв’язку із чим звернувся до державної виконавчої служби. Натомість потрапив у ситуацію, коли через відчуття абсолютної безкарності, не зважаючи на те що у боржника було більш ніж достатньо майна щоб виконати судове рішення, протягом більше семи років державна виконавча служба не робила абсолютно нічого.

Мотиви бездіяльності виконавця були банальні: "значне навантаження"; "не знаю, як виконувати"; "боржник не відчиняє двері" чи просто ігнорування.

У цій безнадійній ситуації і принциповою позицією у виконанні судового рішення, клієнт звернувся по правову допомогу.

Зрушити із місця справу з мертвої точки вдалося за допомогою систематичного оскарження бездіяльності виконавця до суду та ініціювання позову щодо стягнення моральної шкоди. Справа в тому, щоб притягнути орган державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, і необхідно довести суду такі три умови:

• неправомірні дії чи бездіяльність цього органу;
• наявність шкоди;
• причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Неправомірні дії були доведені за допомогою преюдицій (обставина що не потребує доказування) - судове рішення про визнання незаконної бездіяльність виконавця. Наявність шкоди за допомогою практики ЄСПЧ (рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України"), адже існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале невиконання судового рішення даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Розмір моральної шкоди був визначений за допомогою практики ЄСПЧ, зокрема за тривалу бездіяльність - понад п’ять років, євросуд стягував моральну шкоду у розмірі 3000 євро. Усе це вилилося у досить сильну та водночас небезпечну постанову ВС від 24.03.2021 року по справі № 545/1871/19 щодо стягнення суми еквівалентній 3000 євро, адже за звичай суди стягують моральну шкоду із держави на рівні лише трьох або п’яти тисяч гривень.

Це мабуть не найголовніше в цій історії. Важливо, що після ініціювання зі сторони клієнта судового спору про стягнення моральної шкоди, державна виконавча служба швидко виконала судове рішення, яке роками припадало пилюкою в матеріалах виконавця. Стимулом до такої бурхливої та стрімкої діяльності стало те, що у разі стягнення із держави шкоди, що заподіяна з вини посадових (службових) осіб органів державної влади, з останніх в порядку регресу можуть бути стягнуті грошові кошти на користь держави.

А ризикувати своїми коштами посадовим (службовим) особам вже не цікаво. Тому ніколи не здавайтеся, із будь-якої ситуації є вихід. "Тільки той досягає мети, хто іде, тільки той, хто горить, не згорає" (Олександр Олесь, "Хай літають вітри, хай сміються громи…").