Житлобудівельний схематоз: "колгоспний" аспект

Що таке продаж житлової нерухомості за "колгоспною" схемою? Як вона допомагає ухилитись від сплати податків? І чому в Україні так часто нею користуються?

Нещодавно одному з парламентарів було пред’явлено підозру в ухиленні від сплати податків за операціями продажу житлової нерухомості.

Судячи з повідомлення, справу порушено щодо схеми мінімізації податків, яку в середовищі податкових радників часто називають "колгоспною".

Цю назву схема отримала, мабуть, завдяки своїй примітивності.

Мінімізація напрочуд проста: операція продажу квартири формально проводиться не підприємством, а від імені фізичної особи.

Це забезпечує виведення операції з системи корпоративного оподаткування, та застосування до неї більш ліберальних правил оподаткування доходів фізичних осіб.

У цієї схеми є тільки одна ахіллесова п’ята: коли операцій продажу квартир однією фізособою здійснюється багато, виникає питання про те, чи не є така діяльність підприємницькою?

Якщо визнати її підприємницькою, формат оподаткування фізособи зміниться, в це призведе до зникнення податкової "економії".

Адже на великих оборотах суми податків, що сплачуються ФОПами, не сильно відрізняються від сум, що сплачуються юридичними особами.

Намагання податківців поширити на "колгоспні" продажі нерухомості правила підприємницького оподаткування часто буксують в судах.

За нашим законодавством господарська діяльність може визнаватися підприємницькою лише якщо вона є "самостійною, ініціативною, систематичною".

Здавалося б, коли за один рік одна фізособоа продає десятки, або навіть сотні квартир, таку діяльність можна впевнено назвати систематичною.

Але українську Феміду в цьому переконати іноді вкрай важко.

Загалом в національній судовій практиці доволі багато кейсів, коли розглядалися суперечки щодо "систематичності". Деякі з них, відверто кажучи, носили майже анекдотичний характер.

Погляди на критерії систематичності у українських правників різні. Залежно від обставин справи та економічного контексту, комусь до вподоби формула "більше одного разу на рік", комусь – "більше двох", комусь – "три і більше".

Так чи інакше, але коли мова йде саме про "колгоспну" схему, вітчизняне правосуддя виявляє відчайдушний лібералізм.

Наприклад в лютому 2020 року Львівський окружний адмінсуд відмовив податківцям у задоволенні їхнього позову через те, що "встановити факт системності не вбачається за можливе", бо в акті податківців не зазначені конкретні часові рамки визначення систематичності.

Посилання податківців на Постанову Пленуму Верховного суду України, в якій було визначено формулу "не менше ніж три рази протягом одного календарного року" суддями до уваги не бралися.

Вінницькі судді взимку минулого року не тільки відмовили податківцям (мовляв реєстрація підприємців має відбуватися "в добровільному, а не примусовому порядку"), але й звинуватили їх у "порушенні принципу належного урядування та безпідставному втручанні у майнові права фізичної особи".

Рівненська Феміда в 2020 році примудрилася дати відсіч зазіханням податківців навіть в ситуації, коли претензії висувалися ФОПу.

Зазначена фізособа не вказала серед видів своєї підприємницької діяльності операції з нерухомим майном і організацію будівництва, виступаючи в угодах продажу як звичайна фізособа, а не як підприємець.

Спроби податківців оподаткувати продаж нерухомості за ФОП-правилами були нейтралізовані таким вердиктом суддів: "фіскальний орган не наділений повноваженнями трактувати (доповнювати, змінювати, тощо) види діяльності, що вказані у ЄДР відносно певної особи – фізичної особи-підприємця".

Ще один цікавий прецедент було зафіксовано в березні минулого року. Восьмий апеляційний адмінсуд при винесенні рішення на користь фізособи під час розгляду справи щодо "колгоспного" схематозу підтвердив обґрунтованість посилання на так звану презумпцію правоти платника податків.

Ця норма міститься у п. 56.21 Податкового кодексу:

"У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків".

Підсумовуючи, ми можемо припустити, що нардепу, якому пред’явлено підозру, навряд чи варто хвилюватися. Звісно за умови, що він зберігає теплі та дружні стосунки з юстиційною корпорацією.