Чому заборона експорту брухту чорних металів нашкодить країні

Нещодавно стало відомо, що провідні українські оператори металургійного виробництва намагаються завадити експорту українського металобрухту за кордон.

Цехова солідарність показала неабияку консолідацію, та застосовула важелі впливу на Дениса Шмигаля. Наразі остаточне рішення ще не прийняте.

Перешкоджання експорту має на меті генеральну ціль: знизити закупівельну вартість брухту, аби великі підприємства збільшили свою маржу при продажі металу за кордон.

Хедлайнери українського металургійного виробництва ("Метінвест", "Інтерпайп" тощо) спочатку продавили збільшення ставки вивізного мита на металобрухт з 10 до 58 євро, після цього почали одноголосно забороняти своїм постачальникам відвантажувати металобрухт, із загрозою грошових санкцій (таким чином, намагаючись штучно зменшити ціни).

А тепер звертаються до діючого Кабміну із проханням взагалі заборонити експорт металобрухту, мов би галузь потерпає та конкурентоспроможність падає.

Такий підхід в принципі суперечить суті ринкових відносин, а також членству України в світовій організації торгівлі (СОТ).

Незважаючи на постійне "тимчасове підвищення мита на експорт брухту чорних металів", ця галузь приносить вагомі бюджетні дивіденди (близько 0,5 млрд грн за перше півріччя 2021 року).

Також головні виробники сталі намагаються жалітись щодо "дефіциту металобрухту в Україні".

В нас є цифри та факти, які доводять, що згідно статистики це твердження не відповідає дійсності, бо брухту вистачить на 100-120 років.

Але українськи власники металургійних бізнесів не мають бажання платити ринкову ціну.

Фактично їх головна мета при забороні експорту це не стільки забезпечення металобрухтом українських заводів, а отримання неправомірного додаткового прибутку за рахунок зниження ціни на металобрухт на внутрішньому ринку пропорційно рівню експортного мита на нього.

Єдиний вигідний для них шлях – обмеження/заборона експорту, що в результаті вплине не тільки на рівень життя ординарного українця, для якого здача брухту чорного і кольорового металу майже обезціниться.

Під прямий удар потрапляють такі стратегічні підприємства, як "Укрзалізниця", що з початку 2021 року провела успішні аукціони з продажу металобрухту на майже 1,2 млрд грн. А також "Укроборонпром", "Нафтогаз", "Енергоатом", чиїх представників навіть не залучають до обговорення цієї теми.

В лобістів залишається ще один аргумент: "Зелена сталь". Так, дійсно, чорний брухт підвищує екологічність виробництва.

Але в Україні існує тільки два підприємства, які використовують подібну технологію в своєму виробничому циклі. І говорити про те, що завтра в таких містах, як Маріуполь та Запоріжжя повітря стане на 40% чистішим, через заборону експорту металобрухту – це просто смішно. Але сміятися після цього будуть тільки олігархи.

Наш головний посил наступний: Ми не бажаємо експортувати, ми бажаємо досягнення ринкових відношень. І це наш шлях до євроінтеграції. Заплатити брухтозаготівельникам справедливу ринкову ціну – і у них не буде бажання експортувати.

Ми патріоти і бажаємо забезпечувати українські заводи металобрухтом, але просимо дотримуватися правил справедливої ринкової конкуренції.

Звісно, що наша Асоціація співпрацює із українськими металургами та зацікавлена в сталому розвитку комерційної співпраці.

Але, як і в усіх цивілізованих країнах, така співпраця має фундуватись на принципах чесної гри, без провладного диктату на ринку та із залученням здорового глузду.