Чому потрібні зміни до закону про приватизацію

Ухвалили одну зміну до прикінцевих і перехідних положень закону "Про приватизацію", яку юристи Верховної Ради трактують як таку, що забороняє всі аукціони зі зниженням ціни: і для малої, і для великої приватизації.

У середу, 22 вересня, Верховна Рада підтримала у першому читанні зміни до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Ці зміни збільшать кількість підприємств, які виставлять на приватизацію та дозволять залучити більше інвестицій. Також цей законопроект виправляє неузгодженості, які є у профільному законі.

Чому і кому потрібен цей закон?

Цього липня я був на відкритті оновленого центрального автовокзалу в Києві. Того, який ще кілька років тому "радував" пасажирів облущеними стінами, закинутістю і антисанітарією. Було враження, що саме тут причаїлося радянське минули і доживає свого часу.

Зараз ситуація змінилася кардинально. Приміщення стали сучасними і чистими, з'явилася зручна навігація, на території автовокзалу відкрили невеликий готель і навіть зберегли унікальні фрески, якими 60 років тому оздоблювали станцію художники Ада Рибачук та Володимир Мельніченко. Ціна питання — кілька сотень мільйонів. І ці гроші витратила не держава. Навпаки, держбюджет отримав 270 мільйонів гривень, продавши 99% акцій підприємства КП в рамках малої приватизації. А вже після цього інвестор витратив ще 100 мільйонів гривень, щоб перетворити вокзал на цукерку.

Подібних прикладів за три роки багато. Держава та органи місцевого самоврядування на малій приватизації заробили понад 8,5 мільярдів гривень. Але гроші — це лише вершина айсберга. Цю ситуацію можна описати як win-win-win, коли в плюсі всі учасники: організатор, який зміг отримати хороші гроші за об'єкт, який не використовував, бізнес, який отримав доступ до активів, які раніше були для нього недоступні, громада, яка отримає ще один об'єкт, який працює, а відповідно і більше робочих місць та податків.

Держава — не найкращий управлінець. Це підтверджують і цифри: лише 28% держпідприємств із понад трьох тисяч працюють у плюс. Я переконаний, що державі слід залучати приватного інвестора на підприємства, які не є стратегічно важливими і зараз радше доживають свого віку, а не розвиваються.

Дуже показовою є історія з ремонтом технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю. Цим займаються як державні, так і приватні підприємства.

Останні працюють значно успішніше і вже завоювали 85% ринку, де замовником в основному є держава. Державні казенні підприємства вправляються в нарощуванні боргів, яких мають майже 90 мільйонів гривень.

Через них збільшується заборгованість по зарплаті, яка вже зараз складає понад 10 мільйонів гривень.

Ухвалений в першому читанні законопроєкт, пропонує виключити казенні підприємства з ремонту технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю із списку заборонених до приватизації.

Завдяки приходу приватних інвесторів зменшиться навантаження на державний бюджет і не погіршиться ситуація для людей, які потребують засобів реабілітації.

Ще одне питання, яке вирішує цей законопроєкт — виправляє ситуацію із малою приватизацією, яка стала заручницею закону 1365-IX, ухваленого в березні. Коли ми голосували ці зміни, то мали на меті запобігти продажу об’єктів великої приватизації за зниженою ціною.

Але в результаті ухвалили одну зміну до прикінцевих і перехідних положень закону "Про приватизацію", яку юристи Верховної Ради трактують як таку, що забороняє всі аукціони зі зниженням ціни: і для малої, і для великої приватизації. Закон набрати чинності на початку травня.

Що це означає для малої приватизації? Під великим питанням реалізація активів, які не змогли продати з першого разу, оскільки другий та третій аукціони — це якраз торги на пониження і їх законність можуть оскаржити.

Це майже половина аукціонів з малої приватизації, які відбулися у 2020 році: тоді 55,6% об’єктів продали на першому аукціоні, а 43,3% — на другому та третьому.

Якщо ви подивитеся дані по малій приватизації за останні 5 місяців, то побачите, що скоротилась як кількість проведених аукціонів загалом, так і відсоток об’єктів проданих на другому або третьому аукціонах — 24,4% зараз проти 46,9% за аналогічний період минулого року. Мало хто захоче ризикувати через двозначність закону.

Законопроєкт №5397, співавтором якого я є, це змінює, переписуючи обмеження на приватизацію саме за такою логікою, яку ми закладали під час голосування. Суперечливий пункт 7.2 перехідних положень у разі ухвалення звучатиме так: "Тимчасово, на період встановлення Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для об'єктів великої приватизації не проводяться аукціони із зниженням стартової ціни, аукціони за методом вивчення цінових пропозицій та викуп".

Так точно не виникне сумнівів, що йдеться тільки і виключно про велику приватизацію.

Я вважаю реформу прозорих продажів однією з найуспішніших. І ми, народні депутати, маємо виправляти ту невизначеність, яку самі ж створили. Але окрім цього потрібні умови, щоб держава активно продавала нестратегічні активи. Адже це дозволить і зберегти робочі місця, і залучити інвестиції в підприємства, які вже давно програють конкурентам з приватного сектору.