Чому рибу купуватимуть онлайн

І як цьому сприятиме нова хвиля пандемії?

За півтора роки у пандемічній реальності рибна галузь, як і багато інших, зазнала суттєвих змін.

Одна із ключових – стрімкий розвиток онлайн-продажів, систем доставки риби "до дверей", ініціатив з посилення контролю за перевиловом і зменшенням обсягу відходів при видобутку, транспортуванні, зберіганні і споживанні рибної продукції.

Низка досліджень, пов’язаних із тим, як галузь пережила ці трансформації, показують, що ці тренди будуть довготривалими. А нова хвиля пандемії, на порозі якої ми стоїмо - тільки сприятиме зростанню цього ринку.

Збільшення домашнього споживання

Як показують дослідження впливу COVID-19 на рибну галузь, попри суттєві проблеми на початку пандемії, уже до другої половини 2020 року і постачальники, і споживачі переважно "оговталися" і почали поступово відновлювати обсяги виробництва та споживання морепродуктів.

Очікувано зменшилось споживання у ресторанах та готелях, багато з яких були просто закриті для відвідувачів. Утім зросло споживання риби та морепродуктів вдома.

Відповідно до опитування мешканців Євросоюзу, яке провели соціологи на замовлення Єврокомісії в рамках спеціального "рибного" дослідження "Євробарометр", понад 80% споживачів, які їдять рибу, вказали, що їхнє споживання риби не змінилося.

В середньому в Євросоюзі лише 7% громадян відзначили, що стали їсти менше риби і морепродуктів. Заміщення риби, яку раніше їли в ресторанах і в кафе, відбулося саме завдяки зростанню домашнього споживання.

В Україні схожий тренд. Під час жорсткого карантину багато з покупців відзначали, що замовляють рибу додому "аби приготувати щось смачненьке, коли ресторани закриті" або "щоб відчути ніби ти поїхав за кордон".

І навпаки, коли гостра фаза карантину минула, відкрилися заклади харчування, готелі, а потім і кордони туристичних країн - крива попиту іде донизу.

З огляду на те, що осінь-зима в Україні є ще й традиційно сезоном підвищеного споживання червоної риби (низка свят, корпоративів + бажання насичувати організм додатковими поживними речовинами в час авітамінозу), очікуваний локдаун, найімовірніше, лише стимулюватиме домашнє споживання риби.

Покупки онлайн зростають

Один із ключових факторів, на які звертають увагу споживачі при купівлі риби - це свіжість, зовнішній вигляд і походження.

Відтак традиційним є "очний" спосіб вибору - у супермаркеті чи у рибній лавці. Однак, як і всі інші сегменти доставки, доставку риби під час пандемії спіткав бум і розквіт.

Попри те, що сьогодні середній показник купівлі риби онлайн по ЄС становить 2% всього споживання, слід відзначити, що мова йде про подвоєння цього обсягу порівняно із 2018 роком.

У окремих країнах цей показник суттєво вищий. Приміром, у Данії онлайн купують 9% усієї риби, в Литві - 6%, в Чехії, Нідерландах, Латвії, Естонії - 4%.

У 15 із 28 досліджуваних країн ЄС обсяги онлайн-продажів риби за цей період подвоїлися, а то й потроїлися, десь ще два роки тому взагалі були нулі.

В Україні, за нашими суб’єктивними оцінками, через онлайн-платформи продається не більше 1% риби і морепродуктів, проте потенціал зростання, який закладають у ЄС - до 10-15% у найближчі кілька років – цілком можливий і у нас.

Доставка з корабля до столу

Спочатку люди вимушено змирилися із неможливістю особисто оцінити свіжість продукції, потім довіра почала зростати.

Першими, хто найбільше постраждав від пандемії, стали невеликі сімейні риболовецькі компанії, або й одиночні власники невеликих суден, які працювали на себе і не мали великої подушки безпеки, щоб пережити різку втрату споживачів.

Відтак популярності стали набувати сервіси із доставки риби саме від таких невеликих локальних компаній в межах однієї країни - із ідеєю "підтримати своїх". Таких сервісів багато у традиційно "рибних" Великобританії, Франції, країнах південно-східної Азії.

Паралельно із просто "доставкою" почали з’являтися також численні сервіси (онлайн-біржі та one-stop-shops), які "зводять" разом рибалок чи риболовецькі компанії, аби ті могли напряму і без додаткових посередників домовлятися про обсяги планованого вилову, дати поставки і ціни, гарантуючи відповідно свіжість і реальні параметри походження для споживача.

Також traceability - тобто можливість відслідкувати походження риби, дату її вилову і навіть судно, на якому її було добуто – поруч із датою, до якої рибу потрібно спожити - також стає звичною вимогою до риби і морепродуктів не лише серед європейців - але й серед мешканців інших частин світу.

Коли ми в 2019 році тільки починали налагоджувати такі канали співпраці із місцевими рибалками в Норвегії, Ісландії чи Шотландії – цей концепт сприймався як революційний, бо вся система працювала на перевилов із малоймовірною надією продати надлишки уже на березі міфічним випадковим покупцям.

Сьогодні ж встановлення систем більш прозорого обміну інформацією між судном і потенційними покупцями, аби останні уже за кілька днів до прибуття знали про склад і обсяги вилову, а рибалка міг продати все без залишків - це один із ключових пріоритетів більшості країн ЄС.

Тепер його розглядають не тільки як турботу про довкілля, але й як одну із гарантій стійкості бізнес-моделі для дрібних риболовецьких компаній у випадку таких шоків як пандемія. Крім того, за меншої кількості посередників поліпшується контроль урядових структур за походженням риби та її облік.

Стартапи, які займаються таким "зв’язуванням" постачальників і споживачів - буквально заливають грошима інвестори.

Свіжий приклад - індонезійська компанія Aruna, маркетплейс для рибалок – яка уже в першому колі підняла раунд інвестицій на загальну суму у $35 млн.

Це дуже багато, але з іншого боку - цілком відповідає потенціалові індонезійського ринку, річні обсяги продажів риби на якому оцінюються в $30 млрд.

Фактор "сталості" вилову

Відповідно до європейських досліджень, у середньому близько 30% споживачів кажуть, що для них важливим є "сталість" вилову риби – вплив на навколишнє середовище, використання заборонених технік вилову, уникнення перевилову (коли частину риби доводиться викидати) тощо.

В Україні цей фактор все ще не такий важливий, одиниці відзначають, що звертають на це увагу при купівлі риби.

Втім, є сподівання, що разом із технологічними трендами, в Україну прийде і мода на "стале" споживання, яке дозволяє зберегти океан від перевиснаження не лише в періоди жорсткого карантину і пандемії, але і у "мирний" час.