Розслідування "схем" по Брокбізнесбанку - чи були схеми?

Взаємозарахування боргівцей – витончена та елегантна робота з прогалиною законодавства, адже необхідно пам’ятати головний принцип приватних правовідносин: дозволено все те, що прямо не заборонено законодавством.

Обставини, викладені у цьому розслідуванні цікаві та заслуговують на увагу. Однак, їх не можна назвати схемою, це скоріше використання прогалини законодавства. Принципова різниця в тому, що схема у своїй структурі обов’язково використовує корупційні складові. Із наявної у відкритому доступі інформації вбачається, що застосований механізм є саме використання прогалини законодавства.

Отже, є Брокбізнесбанк, що видав кредит ТОВ "Подільський господар" орієнтовно на 186 млн грн, з яких лише 6 млн грн товариство не повернуло банку.

Також є юридичні та фізичні особи, що тримали свої кошти на депозитних рахунках у цьому ж Брокбізнесбанку.

Одним з таких клієнтів був Зеленський Володимир Олександрович, який тримав на депозитному рахунку Брокбізнесбанку 375 тис. доларів США (4,3 млн грн станом на липень 2014 року).

Вочевидь, команда "Схем" керувалась виключно інформацією з постанови Вищого господарського суду України. Адже, там жодним чином не прихована інформація з обмеженим доступом.

Такі рішення рідкість, однак трапляються. Саме у рішенні суду зазначені повні ПІБ, однак неможливо бути певним, що мова йде саме про чинного Президента України.

Як відбувалась процедура ліквідації Брокбізнесбанку

Тож, Брокбізнесбанк опиняється в процедурі ліквідації зі всіма наслідками. Як правильно зазначають у розслідувані, після оголошення процедури ліквідації Фонд гарантування вкладів (ФГВ) виплачує кожному вкладнику, тобто клієнту банку, гарантовані 200 тис. грн.

Решта виплачується в залежності від наявності коштів та почергово. При цьому, наступна черга отримує кошти лише після того, коли розраховано з попередньою.

Відмічу, що перший вид вкладників (саме ті, котрі мають депозити) отримують кошти лише у четверту чергу, одразу після погашення заборгованості із сплати:

1) зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю;

2) заборгованість по заробітній платі;

3) грошових вимог ФГВ, зокрема позики що була ним надана (у відео зазначено про 1 млрд. грн, що ФГВ надва Брокбізнесбанку).

І ось тут починається реалізація того самого механізму. Варто відзначити чудову роботу юристів-цивілістів з використанням прогалин законодавства.

Той самий механізм використання прогалини законодавства

Давайте абстрагуємось від суб’єктного складу та просто розглянемо механізм. Громадянин має депозитний вклад у банку розміром приблизно 4 млн грн. Банк банкрутує і ця особа отримує 200 тис. грн, замість тих що він насправді мав. Історія України не має випадків коли після банкрутства банку, його вкладник отримав більше гарантованої ФГВ суми, якщо й таку отримали. У думках можна вже розпрощатись з 3,8 млн. грн. Однак, з’являється підприємство, яке пропонує викупити право вимоги на 3,8 млн грн в банку за значно менші кошти. Скажімо за 1 млн. грн. Чи варто погодитись цьому громадянину? А чому б і ні?

Фінансова історія України говорить про те, що гроші які винен неплатоспроможній банк ніхто не верне, а тут якась фірма хоче викупити право вимоги в банку (це право фактично не має жодної цінності для такого громадянина) хоч за якісь кошти.

У подальшому встановлюється, що така фірма є кредитором того ж самого банку і вона скуповує право вимоги до банку. Врешті-решт, складається ситуація при якій, ця фірма винна банку 6 млн грн, а також придбала у різних осіб право вимоги у цього ж банка на ті ж самі 6 млн. грн., однак заплатила за це значно менші кошти.

Оскільки банк винен фірмі 6 млн. грн і фірма винна цьому ж банку також 6 млн грн. відбувається те, що за ст. 606 Цивільного кодексу України називається припинення зобов’язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (взаємозарахування боргів).

Описаний вище механізм не містить жодного складу злочину і був цілком законним способом реалізації прав аж до 16.07.2015 року.

Особисто на мій погляд, цей механізм – витончена та елегантна робота з прогалиною законодавства, адже необхідно пам’ятати головний принцип приватних правовідносин: дозволено все те, що прямо не заборонено законодавством.

А законодавством лише з 16.07.2015 року було прямо заборонений описаний механізм взаємозарахування зобов’язань (п. 4-1 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України).

При чому, така зміна законодавства відбулась майже одразу після того, як у цій справі висловився Верховний господарський суд України, наперекір попереднім інстанціям.

До-речі, з такими висновками суду важко погодитись і навіть складається враження, що воно було політично обумовлене та викликане наслідками тієї самої "очистки банківської системи". А наслідки були такими, що велика кількість кредиторів неплатоспроможних банків використовували описаний вище механізм.

Підведемо підсумки

Резюмуючи викладене. Чи повинен принаймні хтось, хто до 16.07.2015 року скористався правом взаємозарахування однорідних вимог понести будь-які негативні наслідки? Ні! Адже описане зарахування зустрічних вимог того часу було цілком правомірним, хоч і не стандартним, способом використання цивільних прав та презумпції свободи договору.