Торгівля з ЄС: від романтизму до прагматизму

Цього року маємо ювілей: 5 років тому підписано економічну частину Угоди про асоціацію України з ЄС. Це зручна нагода для критичного осмислення реального процесу євроінтеграції, особливо в питаннях економіки і торгівлі.

Першим кроком треба визнати, що економічна частина Угоди про Асоціацію не надто вигідна для нас і потребує суттєвого покращення.

За час дії угоди про Асоціацію ми не компенсували збитки від втрати російського ринку. А доля ЄС в українському експорті зросла в значній мірі тому, що зменшилась частка країн Митного союзу.

При цьому, у нас хронічний дефіцит торговельного балансу з ЄС, навіть без урахування реверсних поставок газу. І структура експорту – сировинна, а імпорт – переважно високотехнологічні товари.

З цього приводу в Комітеті Верховної Ради з питань економічного розвитку ще 5 липня пройшли слухання, які я ініціював.

За їх підсумками 3 листопада депутати ухвалили рекомендації Уряду щодо покращення стану торговельних відносин є Євросоюзом. Пропонується докласти зусиль у трьох сферах.

• Власне перегляд економічної частини угоди про асоціацію з ЄС.
• Вирішення проблем економічного співробітництва з ЄС, які виходять за межі угоди про асоціацію.
• Формування дієвої системи державного стимулювання внутрішнього виробництва та експорту несировинної продукції, проти чого час від часу виступають представники ЄС.

Тепер більш детально про кожний з цих напрямів.

Економічну частину угоди про асоціацію час переглядати

В рамках першого блоку Уряду пропонується вести перемовини з Єврокомісією про збільшення обсягів квот на безмитний експорт до ЄС українських товарів, насамперед несировинних.

Водночас вбачається за доцільне ініціювати заміну імпортних мит і тарифних квот з боку ЄС на аналогічні експортні мита на сировинну продукцію в Україні.

Також Уряд має порушити питання про припинення субсидування Євросоюзом експорту своїх товарів до України або запровадження компенсаційних механізми в інтересах українських виробників.

Адже зараз європейці субсидують свій експорт через різні інструменти, зокрема фінансові.

Через це їх виробники витісняють українські товари вже з нашого внутрішнього ринку. Таке дискримінаційне становище неприпустимо у подальшому.

І це підкреслює, що ми нарешті маємо відійти від наївно-романтичного сприйняття євроінтеграції і торгівельно-економічної угоди зокрема. Час перейти до дуже прагматичного погляду на ці речі.

За результатами економічних досліджень Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки та Федерації роботодавців України встановлено, що основний потенціал розширення експортних поставок існує у таких галузях як машинобудування, автомобілебудування, виробництво електричних машин та устаткування, а також в окремих сферах металургії, військово-промислового комплексу, виробництва полімерних матеріалів.

Ємність ринку відповідної продукції в країнах ЄС сягає 120,8 млрд євро. Але частка українських товарів на ньому лише 0,156% - переважно за рахунок поставок електричних трансформаторів.

Таким чином, Уряду важливо реалізовувати державну політику зі стимулювання виробництва та експансії перспективної продукції на ринок ЄС.

Green Deal, автодозволи і не тільки

Друга частина рекомендацій Кабміну включає питання європейського "зелeного" курсу, який насправді є відвертим протекціонізмом з боку ЄС до своїх виробників під екологічними гаслами.

Наразі ми ризикуємо втратити значну частину експорту до ЄС через запровадження Брюсселем так званого вуглецевого податку СВАМ. Отже, що необхідно зробити?

• Визначити вартість та тривалість декарбонізації економіки України згідно вимог європейського зеленого курсу;
• Сформувати чітку та зрозумілу переговорну позицію України щодо характеру та умов її участі в Green Deal.

Обмеження видачі дозволів на вантажні перевезення деякими країнами ЄС, насамперед Польщею – ще одне важливе питання. Це штучна дискримінація українських автоперевізників і штучне обмеження українського експорту.

Тому український Уряд має добитися перегляду механізму надання цих дозволів, або принаймні їх збільшення до реальних потреб економічного співробітництва.

Зокрема, уряд повинен домогтися укладення Угоди про дорожній транспорт між Україною та ЄС, як це передбачено угодою.

А до того часу - порушити перед офіційним Брюсселем питання стосовно недотримання Польщею зобов’язань в рамках угоди про Асоціацію щодо лібералізації перевезень на рівні Євросоюзу. Маємо стовідсотково використати таку нагоду.

Більше того, під час обговорення цього питання в комітеті депутати задали Віце-прем’єрці з євроінтеграції питання: якщо ЄС, захищаючи інтереси своїх деревообробників, пішов проти України в арбітраж по лісу кругляку, то чому Україна не йде в арбітраж по автодозволам?

Адже дії наших сусідів прямо порушують Угоду про асоціацію.

Питання обмежувальних заходів в ЄС проти української металургії також в числі рекомендацій комітету, зокрема забезпечити послаблення або усунення антидемпінгових і спеціальних захисних заходів, встановлених ЄС проти України.

Заслуговує уваги і пов’язане з цим питання обмежень експорту металобрухту, які ЄС планує запровадити вже цього листопаду, а український уряд все ще шукає якісь відмовки.

Окремо відзначаємо відсутність реального доступу українських товарів до державних закупівель ЄС. Україна де-факто його не отримала. В той час як сама повністю відкрила свої публічні закупівлі для імпорту, що є безпрецедентним безглуздям.

В результаті отримали проникнення імпорту в наші публічні закупівлі майже 40%, в той час як в ЄС – менше 10%.

І коли ми чуємо, як посол ЄС в Україні дозволяє собі публічно заявляти, що Україна має забути законопроект про локалізацію, це викликає огиду і обурення в Парламенті.

Ми не забули ці слова. І чітко говоримо нашим партнерам про неприпустимість таких заяв.

Ймовірно, цей випадок є наслідком поганої практики поїздок українських урядовців до ЄС за завданнями і з обіцянками щось скасувати.

Як, наприклад, обіцяли скасувати мораторій на експорт необробленого лісу-кругляку. Потрібно це змінювати і переходити до практики поїздок до ЄС з відстоюванням наших інтересів і пропозиціями купувати наші товари – так само, як вони їздять до нас.

Треба налагоджувати зовсім інший діалог з європейськими партнерами з цих питань.

Домашнє завдання

Також існує блок питань, які стосуються внутрішньої економічної політики, які час від часу викликають емоційні реакції наших партнерів.

Йдеться про формування в Україні комплексної і дієвої системи стимулювання внутрішнього виробництва та експорту несировинної продукції.

Це має здійснюватися за допомогою низки низку інституцій і інструментів, як Експортно-кредитне агентство, торгові представництва в інших країнах, індустріальні парки, локалізація, банк розвитку та інші.

І головне. В Кабміні мають чітко усвідомити, що ЄС не буде за нас відстоювати наші економічні інтереси. Це маємо робити ми самі. В цьому насправді полягає наше домашнє завдання, яке нам потрібно виконати найближчим часом.