Що означає задекларована ДТЕК відмова від вугілля

Це амбітні кліматичні цілі чи ще один спосіб не модернізувати ТЕС?

Минулий тиждень виявився напрочуд насиченим суперечностями у сферах захисту довкілля та енергетики.

Зокрема, Верховна Рада прийняла заяву міністра захисту довкілля та природних ресурсів та відправила його у відставку.

Офіційною причиною називають невдоволення роботою міністра та підпорядкованих йому центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), озвучене секретарем Ради національної безпеки та оборони (РНБО).

Але реальні причини, вочевидь, ховають від невдоволеної частими змінами міністрів публіки.

Все це відбувається у тиждень найбільшої кліматичної події року – конференції з питань змін клімату ООН СОР26 у Глазго, де офіційну делегацію очолила Віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Виступ Президента України Володимира Зеленського на СОР26 виглядав досить декларативним і не включав жодних революційних заяв.

Президент підкреслив значимість збереження довкілля, зауваживши, що чисте повітря, вода та ґрунт важливіші за будівництво та виробництво.

Тоді як дійсно амбітну заяву від імені Уряду 4 листопада виголосила заступниця міністра захисту довкілля Ірина Ставчук.

Зокрема, пані Ставчук оголосила про приєднання України на ряду з 27 іншими країнами до Powering Past Coal Alliance – коаліції національних урядів, бізнесів та організацій, що виступають за відмову від вугільної генерації та перехід на ВДЕ.

Що це означає? Що до 2035 року Україна має відмовитися від вугілля, а всі державні (!) вугільні теплові станції мають бути закриті.

Варто зауважити, що подібну заяву зробила і власниця 75% вугільних станцій в Україні – корпорація ДТЕК.

Кожен учасник Powering Past Coal Alliance має при вступі оголосити дату відмови від вугілля.

Так ось, в українського невизнаного монополіста ця дата – 2040 рік, тобто на 5 років довше за амбіції країни, в якій вони ведуть бізнес.

Дана ситуація, на жаль, є типовою неузгодженістю державної позиції та планів великого бізнесу.

Але головне полягає у тому, що дані заяви поки є суто декларативними з обох сторін, оскільки не підкріплюються нічим, окрім намірів досягти заявлених цілей.

На сьогодні вугілля складає 35-40% генерації в енергобалансі країни в залежності від сезону.

Тому, аби підтвердити дану заяву, Україні потрібно передбачити механізм енергетичного переходу від вугілля до інших джерел енергії в Енергетичній стратегії України, яка зараз готується Міненерго.

А ДТЕКу необхідно сформувати бізнес-модель, що дозволить модернізувати свої енергопотужності, які сьогодні в першу чергу побудовані на видобутку та спалюванні вугілля.

Енергетична залежність від Ахметова

Тож якими би радісними для українського довкілля не виглядали заяви на СОР26, українська реальність повертає нас до факту залежності українців від фактичного монопольного становища головного олігарха країни Ріната Ахметова і його вміння маніпулювати будь-якими складами Урядів та Президентами.

Так, ще під час придбання станцій на початку 10-х років, олігарх провернув найбільшу екологічну аферу в сфері енергетики.

Тоді він вдало використав свої зв’язки, аби створити такі приватизаційні умови, які нібито вимагали екологізувати донедавна державні вугільні станції. Але так неочевидно, що країна за безцінь їх продала.

Україна очікувала на їх перетворення на сучасну модернізовану енергосистему. А натомість ні бюджет не наповнила, ні чистого неба не отримала.

Так, ДТЕК майже 10 років просто висмоктує з них останні ресурси, не проводячи екологізації, як того вимагає Директива про промислові викиди 2010\75.

Але чи не мала Україна передбачити екологічну модернізацію ще чимось, окрім договорів купівлі-продажу з приватною корпорацією?

Так, на вимогу Договору про енергетичне співтовариство та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з 2018 року в Україні почав діяти Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), який включає перелік великих спалювальних установок (ВСУ), що мають знизити викиди дрібнодисперсного пилу, оксидів азоту та діоксидів сірки до 2033 року.

До нього входять і державні, і приватні ТЕС та ТЕЦ. Початок заходів з екологізації мав розпочатися в 2021 році.

Однак за весь період його існування, станції не розпочали його реалізацію. Натомість Уряд у 2019 році вперше переніс строки заходів для 21 установки з 90 на 3-5 років.

І зараз вже розроблений проєкт для наступного перенесення строків для більше ніж 40% всіх установок.

На фоні цього постійного шантажу про блекаут у разі незадоволення потреб у перенесенні строків побудови очисних установок, станції ДТЕК несуть постійне маневрове навантаження, нещадно зношуючи потужності виробництва та очисного обладнання. І минулого року ми вже стали свідками найбільшої в історії України аварійності вугільних станцій.

Енергетична криза – запорука вдалого шантажу

І зараз криза з енергоносіями, зокрема із вугіллям, яка була спричинена безпосередньо жадібністю ДТЕК, створює Україні на додаток до зовнішнього, ще й внутрішнього ворога.

Так причинами зриву накопичення вугілля стала як світова криза з енергоносіями, так і банальне бажання корпорації Ахметова заробити якнайбільше.

З липня 2021 року ДТЕК, аби розрахуватися по євробондах, суттєво збільшує виробництво електроенергії, досягнувши показників січня (розпал опалювального сезону), спалюючи запаси вугілля.

Окрім того, що такими темпами вони довели країну до енергокризи, бо є власниками 75% ТЕС в країні, зношене обладнання теплових станцій не в змозі працювати безпечно при такому навантаженні.

Це призвело до того, що станції стали регулярно зупиняти енергоблоки в зв’язку із технічними відмовами обладнання.

Оскільки найбільше навантаження припало на Бурштинську ТЕС, яка утворює енергетичний острів в нашій країні та виробляє електроенергію для європейських країн, станції дісталося більше за інших.

І в 2021 році вона має найбільшу за 10 років аварійність!

Під час аварій, окрім передбачених дозволами на викиди обсягів забруднюючих речовин, в повітря вивільняються тисячі кілограмів токсичних сумішей.

Джерело фото: Бурштинський екологічний Канал

Ці наднормативні викиди не обліковуються, за них не сплачуються податки й ніхто не несе відповідальності.

Бо підприємство не інформує Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів та Державну екологічну інспекцію, не дивлячись на зобов'язання робити це.

Декарбонізація чи привід для відмови від екологізації ТЕС?

Повертаючись до заяви ДТЕК до 2040 року відмовитися від вугілля для вироблення електроенергії, постає головне питання, чи означає це, що корпорація, яка є найбільшим оператором вугільних електростанцій в Україні, не планує модернізувати свої потужності, вкладаючи мільярди гривень в очисні установки?

Чи планує експлуатувати їх, витискаючи всі соки, а потім просто закриє, залишивши по собі сотні мільйонів тон відходів виробництва – золи та шлаку?

Ці відходи зберігаються десятиліттями на українських землях і взагалі не переробляються, отруюючи на додачу ґрунти та підземні води.

На ці питання має дати чітку відповідь Уряд України, який затвердив Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок, та Міністерство енергетики, яке є головним його виконавцем.

Але зауважу вже для нового міністра захисту довкілля, що саме цей орган виконавчої влади має стояти на захисті природного середовища та здоров’я населення, особливо, коли це стосується питань енергетики, яка є найбільшим забруднювачем довкілля України.