Якими мають бути уроки інформатики в школах

Інформатика має бути не побіжним предметом, а стояти на рівні з основними. При цьому починати вивчати інформаційні технології треба з початкових класів, як це запроваджено в інших країнах.

Розповісти про дощових черв’яків за допомогою репу – рік тому вчителька біології Ольга Халепа стала відомою на всю Україну завдяки нестандартному підходу до викладання.

Вона римувала навчальний матеріал зі шкільних підручників і зачитувала його на відео речитативом. Такі уроки викладала в Youtube і віддавала на опрацювання своїм учням. Ті були у захваті від навчання. Батьки теж позитивно оцінили ініціативу.

Навіть інші вчителі використовували її реп-уроки в своїй практиці. Втім, зараз в школі вона не працює. Через цькування керівництва їй довелося звільнитися.

Чому так складно приживаються в Україні нові підходи до навчання? І якими можуть бути уроки у сучасній школі?

Зачитати реп замість того, аби цитувати "сухий" підручник – ідея не нова. Алекс Каджитані – вчитель математики однієї з американських шкіл.

Ще 10 років тому він переклав на речитатив складні формули, таблицю множення і піснею пояснював своїм учням новий матеріал.

Аби ще більше зацікавити школярів, Алекс обирав досить сучасну музику для своїх математичних реп-куплетів. Аби "качнуло", так "качнуло"!

Можливо, це трохи смішно. Втім, такий підхід гарно вкоренився. Вчитель розробив навіть авторський проєкт The Rappin' Mathematician і запевняє: математику може зрозуміти кожен.

В школах Європи реп не читають, але також вдосконалюють систему навчання. Так, змінився підхід до викладання інформатики.

По-перше, там цей предмет називається Computer Science – комп’ютерні науки. По-друге, направлений на вивчення не готових продуктів, а на те, як їх створюють.

Причиною таких змін стала популяризація Microsoft Office. Аби розібратися з ним, можна й не бути професіоналом у сфері ІТ.

А от побудувати алгоритм, чи навіть вдосконалити наявну модель – те, чого потребує сучасний шалений технологічний світ.

Тому в європейських школах вивчають не інформатику, а саме комп’ютерні технології. І роблять акцент на алгоритмах, програмуванні й обробці даних.

Цікаво, що комп’ютерні технології в європейських школах починають вивчати ще з початкових класів. Оскільки впевнені: чим раніше діти почнуть розбиратися в основах, тим простіше потім вони засвоюватимуть складні теми.

При цьому інформатика (будемо називати за нашою традицією) – це не про "сидіння за комп’ютером". Можете не вірити, але почати її вивчати можна на папері.

Так, в Австралії та Новій Зеландії змінили підхід до вивчення комп’ютерних технологій у початкових класах. Для шкіл розробили спеціальну програму CS unplugged - інформатика без комп’ютера.

Діти отримують нескладні завдання і мають розв’язати їх спочатку на папері. Наприклад, треба зробити презентацію. Спочатку учні її прописують від руки й тільки потім роблять у програмі.

У такий спосіб у школярів краще тренується мислення, яке потрібне для створення кодів, програм, або 3D-анімації.

В школах Китаю також розпочинають вивчати інформатику у початкових класах. При чому там вона теж має більш розширену назву – "інформаційні технології".

Чого тільки вартує впровадження штучного інтелекту в школах – декілька років тому таку програму розробило профільне міністерство.

Один з найуспішніших проєктів цієї програми – система розпізнавання облич. На території навчальних закладів та класів встановили камери, які вміють ідентифікувати учнів, розпізнавати їхній настрій та емоції.

І це не фінал. За прогнозами ініціативи, штучний інтелект буде навіть навчати китайських школярів.

Тож, чому підхід до вивчення інформатики має змінитися? Тому що технології стрімко розвиваються. Бути просто користувачем (чому наразі вчать у більшості українських шкіл) замало. Що для цього треба зробити?

Передусім переглянути кількість годин. Інформатика має бути не побіжним предметом, а стояти на рівні з основними. При цьому починати вивчати інформаційні технології треба з початкових класів, як це запроваджено в інших країнах.

Деякі школи вже пішли назустріч змінам. Цього року сім київських шкіл приєдналися до курсу STEAM-інформатика. В його основі лежать практичні завдання, які виконуються за допомогою дрону.

Школярі мають змогу програмувати та давати йому різноманітні завдання. Навчальна програма складається з 5 модулів. І розрахована на учнів з 3 по 11 клас.

Свої розробки учні можуть тестувати на комп’ютерному тренажері для віртуальних польотів. Зробити це можна навіть віддалено. Усе це дозволяє навчатися дистанційно чи у змішаній формі.

Тож світ не стоїть на місці, а дуже швидко біжить у напрямку технологічних змін. І цим змінам треба своєчасно відповідати, а то й бути на крок попереду. Тому система освіти і підхід до викладання предметів у школах має змінитися. Прикладів, як можна це зробити, безліч. Головне – не боятися змінювати щось і в першу чергу – себе.