З чого формується тариф на тепло?

Загальний тариф на виробництво теплової енергії вже коливається від 1620 грн/Гкал на великих районних котельних до 1860 грн/Гкал на невеликих квартальних.

В середині грудня українці отримали платіжки за опалення у листопаді. Вони не перші у цьому сезоні, але перші – за повний місяць надання послуги. І попри максимальне стримування тарифів місцевими органами влади, ці платіжки таки здивували споживачів.

Спробую пояснити, як з точки зору регулятора формуються тарифи на теплову енергію. Насамперед, варто усвідомлювати, що ця послуга складається з трьох частин: виробництво, транспортування та постачання. І найдорожчою якраз є перша.

Виробництво теплової енергії відображає ті витрати, які виникають на котельних. Спрощено цей технологічний процес виглядає так: паливо (переважно газ) подається до котла, куди водночас потрапляє достатній для горіння об’єм повітря, там згорає, а продукт згоряння видаляється через димову трубу.

Отже тут головна затратна частина – це паливо. Та й не всі 100% його йдуть на нагрів ваших батарей. Адже котел працює з певною ефективністю і використовує не всю енергію, що міститься у паливі. Як мінімум 15% отриманого тепла "розсіюється":

• в самій котельні з поверхні котла,
• викидається з димовими газами, що мають температуру від 100 градусів Цельсія,
• нагріває повітря, що потрапляє до котла через нещільності (технологічний процес передбачає, що у котлі є розрідження).

У результаті виходить, що ефективність котла (або ККД) становить близько 90%. Загалом у різних котлів ККД може відрізнятися, а конкретно для газових коливається у межах 85-95%.

Отже, щоб виробити 1 Гкал тепла при 90% ККД потрібно витратити 137 кубометрів газу. При його нинішній ціні 7,42 грн/куб. метр витрати тільки на паливо сягнуть 1000 грн/Гкал.

Але ж сам по собі газ в котельні не горітиме. Для роботи вентиляторів, які подають повітря в топку, димососів, щоб видалити димові гази, насосів для прокачки теплоносія, створення тиску і забезпечення його циркуляції до споживачів і у зворотному напрямку потрібна електроенергія. Це ще +100 гривень на 1 Гкал.

Звісно, на цій котельні має бути ще й персонал, який отримує офіційну зарплатню, сплачує всі податки, має оплачувану відпустку та лікарняний. Тож додавайте до вартості однієї Гкал ще 100-300 гривень. Це залежить від масштабу котельні: для невеликих квартальних цей показник вищий, ніж на крупних районних.

І ще трохи витрат йде на амортизацію, поточний ремонт, підтримку обладнання котельні в робочому стані, воду, закупку витратних та адміністративних матеріалів. Це ще орієнтовно плюс 200 гривень на одній Гкал.

Тобто, загальний тариф на виробництво (!) теплової енергії вже коливається від 1620 грн/Гкал на великих районних котельних до 1860 грн/Гкал на невеликих квартальних.

Коли розраховують цей тариф загалом по підприємству, то витрати окремих котелень агрегуються, щоб вивести середньозважений.

А для автономних котельних – дахових, підвальних чи прибудованих – тариф встановлюється для кожної окремо.

Транспортування теплової енергії враховує витрати на експлуатацію всієї мережі, теплопунктів і, звісно, втрати енергії "по дорозі".

Тут, власне, присутні всі ті ж самі складові, що й на виробництві, окрім палива: оплата праці, електроенергія, ремонти, амортизація... Щоправда, пропорція для районних і квартальних котельних зворотна.

У невеликій мережі втрати будуть менші. Якщо вони, наприклад, становлять 5%, то у вартості однієї Гкал втрати "потягнуть" на 100 грн, а експлуатаційні затрати ще на 150 грн.

Тобто сумарний тариф на транспортування теплової енергії для малих квартальних котелень сягне 250 грн/Гкал.

Для районних котелень експлуатація великої системи тепломереж обійдеться значно дорожче – може сягати і 300 грн/Гкал.

Та й втрати навряд чи будуть меншими ніж 15%, а це ще +290 грн/Гкал. Тобто сумарний тариф на транспортування для них сягатиме 590 грн/Гкал, що вдвічі дорожче.

Свої плюси при транспортуванні мають автономні котельні: їм ця складова не нараховується (тому що немає мереж – немає експлуатації і втрат дорогою до будинку), навіть якщо експлуатацію здійснює велике підприємство.

І нарешті остання складова тарифу – постачання теплової енергії. Це витрати на виставлення рахунків та адміністрування комерційного обліку тепла. Вони невисокі: від 20 до 40 грн/Гкал.

Отже тариф на теплову енергію, як сума трьох складників, може виглядати так:

• для районних котелень: 1620 + 590 + 20 = 2230 грн/Гкал;
• для квартальних котелень: 1860 + 250 + 20 = 2130 грн/Гкал;

Звичайно, ці розрахунки – середньозважені. Вони дають уявлення, з чого складається тариф на найдорожчу послугу у вашій платіжці. Проте у різних підприємств цифри можуть дуже сильно відрізнятися в більшу сторону, якщо стан обладнання, котлів, мереж і насосів гірший, ніж нормативний.

А що стосується автономних (будинкових) котелень, то тарифи розраховуються окремо для кожної. І вони можуть суттєво відрізнятися у будь-який бік від тих, які діють для централізованих систем теплопостачання.

Це залежить від того наскільки ефективне обладнання, чи багато амортизації відноситься до собівартості і чи потрібна присутність операторів на котельні.

Але загалом, як очевидно зі складових, найбільше зекономити можна на паливі, персоналі та транспортуванні тепла.

Тут на користь споживача можуть грати зменшення обсягів споживання газу, технічний стан обладнання, високий показник його ККД, зниження втрат тощо.