Синхронізація України з ENTSO-E – здобути, а не втратити

Робота ОЕС в ізольованому режимі саме протягом лютого 2022 року є небезпечною. Кардинально щось покращити в плані підготовки до цієї роботи за найближчі тижні вже не вийде. Розумним і єдино правильним виходом було б перенести зимові дні роботи в ізольованому режимі на наступний сезон.

"Об’єднана електроенергетична система України створювалася для роботи за принципово інших умов, аніж ті, в яких їй доводиться функціонувати сьогодні".

Вже ці перші слова підготовленого НЕК "Укренерго" Звіту з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей для покриття прогнозованого попиту на електричну енергію та забезпечення необхідного резерву у 2021 році без зайвого самозаспокоєння налаштовують нас на суворі будні української енергетики.

Відразу стає зрозуміло, що у цій складній і серйозній галузі не має бути місця авантюризму і дилетантству.

І дійсно, за тридцять років незалежності Об’єднана енергосистема України бачила багато – масові відключення і тотальні неплатежі 90-х, кібератаки під час російсько-української війни, рейдерські захоплення і бандитська приватизація об’єктів, від роботи яких залежить нормальне життя і добробут мільйонів людей.

Останніми роками, навіть не зважаючи на структурні проблеми галузі, можна говорити про стабілізацію ситуації в енергетиці. Люди і підприємства в цілому забезпечені необхідною кількістю електричної енергії належної якості.

Разом з тим висновки вищезгаданого Звіту "Укренерго" прямо вказують на ахілесову п’яту української електроенергетики – критичну недостатність маневрових потужностей і систем регулювання і підтримки частоти.

Кажучи простою мовою, особливості складу енергогенерації в країні (значна частка атомної генерації, суттєва частка малопрогнозованої генерації з відновлювальних джерел, застаріла маломаневрена теплова генерація) зумовлюють необхідність регулярного застосування "швидкої допомоги" для енергосистеми у вигляді високоманеврених потужностей.

Саме вони мають покривати найбільші піки споживання струму і вмикатися протягом секунд/хвилин у разі критичного зменшення відомого всім показника частоти у 50 Гц.

І хоч це прикро усвідомлювати, але нашою страховкою у таких випадках є енергосистема Росії. Саме маневрові потужності генерації РФ, з енергосистемою якої об’єднана ОЕС України, є нашою останньою надією у разі загрози критичного падіння частоти.

Крім того, у нас періодично виникає проблема дефіциту електричної енергії у холодний час року, спричинена або суттєвим похолоданням (як у січні-лютому 2021 року), або невиконанням тепловою генерацією України планів з накопичення вугілля (як зараз), або провалом ремонтної кампанії Енергоатома (як рік тому).

У такому разі ми також залучаємо імпортну допомогу. І оскільки ОЕС наразі синхронізована з енергосистемами РФ І Білорусі, цій допомозі більше немає звідки взятися, крім як із цих двох країн.

Обираючи з двох зол – віялові відключення і ризики виходу з ладу елементів енергосистеми з одного боку або виплата мільйонів доларів на користь ворожих режимів за імпортний струм з іншого - українська влада вимушена обрати друге.

Очевидно, що будь-яка цивілізована держава має прагнути уникати такого роду вибору. Україна також прагне цього.

Ще у 2018 році було затверджено План заходів щодо синхронізації об’єднаної енергетичної системи України з об’єднанням енергетичних систем держав - членів Європейського Союзу (ENTSO-E).

Кінцевим пунктом цього плану є фізичне відокремлення від електричних мереж об’єднаної енергетичної системи Республіки Білорусь та єдиної енергетичної системи Російської Федерації та перехід об’єднаної енергетичної системи України на паралельну роботу з об’єднанням енергосистем держав – членів Європейського Союзу. Це має відбутися у 2023 році.

Згідно Плану, саме з 2023 року "швидка допомога" для нашої енергосистеми буде надходити з Європи, а не з Росії.

Від’єднання від ОЕС РФ стане для нас не менш потужним кроком на шляху до наповнення змістом незалежності, ніж, наприклад, створення власної грошової одиниці. Це так само стане ключовим етапом нашої євроінтеграції.

Зараз, коли Україна однією ногою стоїть на порозі перспектив повноцінного членства у інститутах Об’єднаної Європи, а іншою намагається відштовхнути рештки культурних, технологічних і економічних зв’язків з "руським міром", що гирями висять на цих перспективах, ми маємо відповідально поговорити про важливі аспекти формування енергетичного зв’язку з Європою.

Передостаннім пунктом Плану заходів щодо синхронізації є тестова робота в ізольованому режимі об’єднаної енергетичної системи України та енергетичної системи Республіки Молдова.

По суті це тест на живучість нашої енергосистеми. Перевірка, чи зможе ОЕС України двічі протягом року (по одному разу взимку і влітку) протягом кількох днів працювати без "швидкої допомоги". Навіть без теоретичної можливості "швидкої допомоги". В жорстких український реаліях критичної недостатності маневрових потужностей.

Цей тест за позитивного результату має показати європейським партнерам, що наша енергосистема не стане додатковою проблемою для ENTSO-E. Що ми принесемо більше користі, ніж шкоди європейській енергетиці.

Наразі, за наявною інформацією, Міненерго і Укренерго планують "зимову частину" роботи в ізольованому режимі реалізувати у другій половині лютого 2022 року, тобто вже у розпал поточного надскладного ОЗП.

При цьому, за словами деяких учасників ринку, плани влади базуються на ряді неоднозначних припущень, що не може не вселяти тривогу.

Бажання якнайшвидше приєднатися до європейської енергосистеми, від’єднавшись від ворожої, зрозуміле і логічне. Людей, які щиро цього прагнуть, не можна звинуватити у відсутності патріотизму.

Ми теж за патріотизм. Але ми любимо оперувати фактами, а не припущеннями. Особливо, якщо мова йде про енергобезпеку сорокамільйонної країни.

Про що говорять факти?

1. По-перше, чому роботу в ізольованому режимі заплановано на другу половину лютого? Тому що статистично друга половина лютого – це частина зимових місяців першого кварталу, коли вірогідність сильних морозів найменша. Найменша, проте все ж вона існує.

Досліджена нами статистика останніх п’ятнадцяти років показує, що у 2007, 2011 і 2018 роках після 20 лютого були періоди у 3 і більше діб поспіль, коли у Центральній Україні температура стабільно трималася на рівні -10 С і нижче.

Енергосистема у такі дні несе максимальні навантаження. Наприклад, у пікові години 26 лютого 2018 року споживання електроенергії в Україні перевищувало 23,1 ГВт.

Для порівняння у пікові години 18 грудня 2021 року споживання в Україні складало 21,8 ГВт, в тому числі майже 600 МВт імпорту з Білорусі.

Навіть різниця у 1,3 ГВт – це умовно півтора гігаватні енергоблоки АЕС або 4-5 енергоблоків теплових електростанцій. Це багато для сьогоднішньої України. Швидко знайти таку додаткову потужність немає де. Не кажучи вже про потенційний додатковий дефіцит, якщо "раптом" зникне імпорт з Білорусі, як це вже бувало цієї зими.

Крім того, Укренерго планує під час роботи в ізольованому режимі недовантажувати блоки АЕС на сумарну потужність 1 ГВт з метою забезпечення критерію безпеки енергосистеми на випадок аварійної ситуації. Це спричинить додатковий дефіцит кількох сотень мегават.

Тож припускати, що саме у наступному році ми матимемо теплий кінець лютого і нам можна буде обійтися трохи меншою потужністю генерації – надто самовпевнено і небезпечно.

2. За словами керівника Укренерго Володимира Кудрицького, робота у ізольованому режимі потребуватиме наявності на складах теплових електростанцій додатково 300 тисяч тон вугілля.

Сьогодні на складах ТЕС і ТЕЦ України всього близько 500 тис тон вугілля. Це вдвічі менше за мінімальні гарантовані запаси.

Про проблему недотримання тепловою генерацією рівнів гарантованих запасів вугілля країна говорить півроку.

За цей час:

• НКРЕКП майже вдвічі підняла рівень максимальної ціни електроенергії на ринку "на добу наперед", аби теплова генерація мала додатковий фінансовий ресурс для накопичення вугілля;
• з екранів телевізорів ми незліченну кількість разів почули про незліченні "панамакси" з незліченною кількістю вугілля, які от-от розвантажаться в наших чорноморський портах;
• Ахметов почав війну проти Зеленського, у якій використовує належні йому 70% теплової генерації для шантажу влади. Ця війна далека від закінчення і нічого не говорить про те, що одна зі сторін припинить бойові дії у найближчі місяці;
• у результаті всього цього вугілля на складах суттєво більше не стало.

Які підстави розраховувати, що за два зимових місяці якимось дивом в країні з’явиться додатково 300 тис. тон вугілля, залишається загадкою. Враховуючи тенденції, швидше його стане на 300 тис. тон менше, а не більше.

3. "Якщо не буде вугілля, ТЕС у лютому працюватимуть на газі. У сховищах його достатньо". Так кажуть нам люди, які, очевидно, не вміють рахувати до п’ятнадцяти.

Після теплих тижнів листопада і грудня в наших сховищах наразі наявно трохи менше 15 мільярдів м куб газу. З 21 грудня в країні, нарешті, починається кліматична зима. Сильні морози і великі добові відбори газу зі сховищ нам гарантовані.

Крім того, днями влада прийняла рішення про можливість додаткового використання газу для роботи теплових електростанцій.

За таких умов через два місяці у сховищах може залишитися не більше 8 мільярдів м куб газу. Всередині лютого попереду буде ще понад півтора місяці опалювального сезону. Ціни на газ у Європі, вірогідно, ще більше підвищаться на фоні значного його дефіциту чи то пак, майже повної відсутності. Тобто імпортувати газ наприкінці сезону ми не захочемо і не факт, що зможемо.

Чи стане у таких умовах у влади рішучості палити газ в котлах ТЕС, наражаючи залишити побутові котельні у березні без газу? Дуже сумнівно.

Чи мудро розраховувати на газо-мазутні блоки ТЕС як "основний запасний" варіант для теплової генерації на час роботи енергосистеми в ізольованому режимі? М’яко кажучи, не дуже.

І от ще чому.

4. Під час роботи у згадувану вище добу 26 листопада 2018 року, коли споживання в країні у пікові години перевищувало 23 ГВт, енергоблоки ТЕС разом забезпечували виробіток 8,7 ГВт електроенергії.

Це величина, близька до практичного максимуму виробітку електроенергії ТЕС в Україні. У 2018 році у нас не було дефіциту вугілля, як у поточному сезоні, коли два десятки теплових енергоблоків регулярно подають диспетчерській Укренерго інформацію про неможливість роботи через відсутність палива.

Чотири роки тому потужності теплової генерації були на 4 роки молодшими. В наших реаліях за тотальної відмови власників ТЕС інвестувати у підтримку технічного стану таких потужностей, це суттєвий строк.

Тож розраховувати на злагоджену роботу щонайменше 8 ГВт теплової генерації, що мінімально необхідно для роботи в ізольованому режимі, було б надто оптимістично.

У цьому сезоні ТЕС видавали максимум 5-6 ГВт. Десь на таку їхню потужність у лютому і можна розраховувати.

Інша надоптимістична ставка профільного Міністерства полягає у планах забезпечити виробіток Укргідроенерго у пікові години днів роботи в ізольованому режимі на рівні 2,5 – 3 ГВт.

Чи буде це можливо наприкінці лютого?

Через брак вугілля і зниження виробітку теплоелектростанціями у другому півріччі поточного року Укренерго посилено використовує потужності української гідрогенерації. Останніми тижнями гідроелектростанції навіть працюють в базовому режимі протягом 15-16 годин на добу, чого не мало б бути в принципі.

Наслідком збільшення навантаження на ГЕС та ГАЕС, а також порівняно сухої осені стало підвищене спрацювання води у Дніпровських водосховищах. Наприклад, у Кременчуцькому водосховищі цими днями спостерігаються історичні мінімуми рівня води.

Чи є підстави розраховувати, що посеред зими в Україні станеться повінь або ГЕС найближчими тижнями перестануть виконувати підвищені зобов’язання, бо раптом у нас з’явиться кілька мільйонів тон вугілля? Питання риторичне.

Повіні, вірогідно, не буде. Вугілля, вірогідно, не з’явиться. Виробіток 3 ГВт ГЕС/ГАЕС на піках під час роботи у ізольованому режимі, вірогідно, неможливий.

5. Наша Об’єднана енергосистема станом на сьогодні синхронізована не лише з ОЕС Білорусі і Росії, а й з енергосистемою Молдови. Разом з Молдовою ми будемо синхронізуватися з Енергосистемою континентальної Європи. Разом будемо проходити дні роботи в ізольованому режимі.

Особливістю електроенергетики Молдови є те, що майже всю електроенергію там виробляє Молдовська ГРЕС, що контролюється владою самопроголошеного Придністров’я і офіційно навіть належить російському державному "Інтер РАО".

В умовах наростання конфлікту з РФ сподіватися, що ворог не скористається можливістю внести вклад у зрив заходів щодо інтеграції до європейської інституції, було б наївно.

Тож вірогідність саботажу з боку Придністров’я у дні роботи в ізольованому режимі слід оцінювати як високу. А це значить, що на нашу і так досить скуту у можливостях енергосистему можуть лягти ще кількасот МВт споживання Молдови.

Чи буде колись підходящий час сподіватися, що РФ не саботуватиме європрагнення України? Звісно, не буде.

Чи зараз непідходящий час, щоб сподіватися, що ми уникнемо такого саботажу цієї зими? Певно, так.

Тому і потенційна зупинка роботи Молдавської ГРЕС під час роботи в ізольованому режимі, і інші можливі акти саботажу під час поточної фази російсько-українського конфлікту, що стрімко набирає все більш небезпечних рис, мають розглядатися як елементи цілком вірогідних сценаріїв роботи ОЕС.

Ми навели кілька тривожних аргументів, чому ідея роботи в ізольованому режимі у лютому 2022 року здається нам небезпечною.

Це не значить, що ми проти синхронізації з ENTSO-E. Ні, синхронізація потрібна якнайшвидше. Власне, ми мали б давно вже її здійснити.

Проте непідготовленість до роботи в ізольованому режимі, яка виглядає очевидною, можливі фатальні наслідки зриву роботи ОЕС України в цей час (починаючи від потенційних блекаутів і закінчуючи туманним розумінням того, як повертатись до тимчасової синхронної роботи з РФ після закінчення ізольованого режиму) не лише можуть дискредитувати саму ідею синхронізації з ENTSO-E і ідею євроінтеграції загалом.

Своїми самовпевненими авантюристичними заявами і підходами до такого "дорослого" питання як робота української крихкої маломаневреної енергосистеми в ізольованому режимі наша влада фактично провокує ворога на дії з підриву стабільності української енергетики.

Адже кому не прийде в голову завалити всю енергосистему або хоча б її елементи, якщо для цього потрібно лише мінімум зусиль – трішки прикрути вентиль або трішки перекрий акваторію порту або трішки зірви роботу кількох підстанцій/електростанцій. І все. Більшість українців вже не захоче ніякої синхронізації і євроінтеграції. Людям просто треба жити у світлій теплій хаті.

На українській владі лежить величезна відповідальність за якісне проведення синхронізації Об’єднаної енергосистеми України з ENTSO-E. Це складне завдання і виконання кожного його елементу має бути якісним, добре спланованим і підготовленим.

Факти вказують, що на 100% впевненим, що Україна готова до складних сценаріїв реалізації заходів з синхронізації, не можна. Енергетика – зовсім не та галузь, де може працювати припущення "а раптом пощастить, і все буде гаразд".

Робота ОЕС в ізольованому режимі саме протягом лютого 2022 року є небезпечною. Кардинально щось покращити в плані підготовки до цієї роботи за найближчі тижні вже не вийде. Розумним і єдино правильним виходом було б перенести зимові дні роботи в ізольованому режимі на наступний сезон.

Хай це на кілька місяців відкладе формальну синхронізацію з ENTSO-E, але зате гарантовано дасть можливість якісно підготуватися і зберегти ОЕС в цілісності, щоб євроінтеграція для кожного українця набувала позитивного змісту.