Глибока переробка зернових в Україні

Чому в Україні необхідно вже сьогодні будувати заводи з глибокої переробки зерна?

Україна посідає друге місце серед найбільших експортерів зернових культур у світі. Такий рейтинг міг би тішити кожного українця, але маємо інші реалії. Україна витрачає весь свій потенціал для побудови могутньої економічної держави..

Український потенціал – сировина, яку необхідно переробляти у продукти з високою доданою вартістю.

Навіть в умовах війни нам уже потрібно запускати комплекси глибокої переробки зернових культур.

Чому глибока переробка така важлива і потрібна саме зараз?

Україна має 28% усіх світових чорноземів - це десятки мільйонів тонн зерна щороку. Одна з основних проблем нашої економіки полягає у тому, що 80% зернових ми експортуємо до інших країн на переробку. Таким чином розвиваємо економіку інших країн. Думаю, що це вже очевидні речі для багатьох.

За 30 років існування держави практично не відбулося жодних змін у частині глибокої переробки зернових культур у продукцію з високою доданою вартістю.

Саме такі товари на зовнішньому та внутрішньому ринках мають вагомий економічний ефект для країни-виробника. Така формула виробництва працює у розвинених державах з потужною економікою.

Приклади продукції глибокої переробки: лимонна кислота, моногідрат глюкози, паливний етанол (біоетанол), біометан, кристалічна глюкоза, глюкозно-фруктозні сиропи (ГФС-42, ГФС-55), молочна кислота, дріжджовий екстракт і т.д.

Усі вище перераховані продукти мають високу додану вартість та зростаючий попит на глобальному ринку. Річне зростання в середньому становить 4-7% найближчих 12-15 років.

Тому необхідно будувати українські заводи з глибокої переробки вже сьогодні, незважаючи на існуючий скептицизм певних світових експертів, які часто "підсвічують" вигідну позицію для особистого блага. Так би мовити, їхнє експертне протекціоністське бачення у цьому напрямку.

Я вважаю, що зернові культури (кукурудза та пшениця в першу чергу) потрібно розглядати не лише як сировину для виробництва обмеженого набору продуктів (паливний етанол та біометан), але й брати до уваги можливість створення більшої продуктової лінійки товарів глибокої переробки.

Чому важливо вже починати будувати заводи із глибокої переробки зерна?

Багато скептиків і експертів сьогодні говорять, що немає жодного сенсу щось змінювати та будувати в економічних секторах України, особливо в АПК. Звичайно, основним аргументом такої позиції є активні бойові дії на території країни та заблоковані морські порти.

Я докорінно не згоден з такою позицією. Так, безумовно, війна - це зараз велика проблема для економіки, бізнесу, держави та для кожного українця.

Однак у такій ситуації необхідно мислити стратегічно, адже війна обов’язково закінчиться.

Навіть в умовах певної фази військових дій, коли ми зможемо застосувати потужні інструменти для розвитку економіки, зокрема, АПК (будівництво заводів глибокої переробки) у нас має бути виконане "домашнє завдання" з боку держави (створення умов, стимулів, преференцій та вигід для приватного сектору) та з боку самого інвестора (внутрішнього та зовнішнього).

Для кращого розуміння необхідності розвитку АПК навіть в умовах війни розглянемо таку ситуацію:

Наприклад, є середній аграрій, який має 5-10 тис. га земельного банку, одне чи декілька підприємств та певний грошовий ресурс. Підприємець хоче розвивати економіку саме нашої країни і у своїх планах бачить перспективу у побудові заводу із глибокої переробки.

Відповідно зробити це у форматі сучасного технологічного заводу з безвідходним виробництвом, максимальним виходом декількох продуктів переробки з високим попитом та доданою вартістю.

Цьому інвестору (власнику заводу) потрібно ще в середньому 6-8 місяців на підготовку концептуального та базового плану підприємства, дозволів, сертифікатів, погодження роботи з компанією розробника-постачальника технології та технологічного обладнання, координація процесу з інжиніринговою компанією тощо.

Це цілий комплексний процес, який може тривати до року.

Тобто від моменту прийняття рішення інвестором (українським бізнесменом, холдингом або іноземною інвестиційно компанією) до початку будівельних робіт самого заводу може пройти 1-1.5 років, а то і більше залежно від самого проєкту.

Сам завод при грамотному та професійному підході будуватиметься досить оперативно.

У мене одразу виникає питання: "Навіщо державі та бізнесу чекати закінчення війни, щоб після перемоги витрачати ще мінімум рік для підготовки концепцій та проєктів будівництва заводів із глибокої переробки зернових культур?"

Саме тому важливо це розпочинати зараз! У нас має бути все готове у найближчі місяці. "Домашнє завдання" необхідно зробити вже до вересня цього року.

З боку держави вже ведеться плідна робота у створенні вигідних умов та стимулів для АПК. Насамперед це програми підтримки та фінансування діяльності з глибокої переробки сировини.

У попередній статті я зауважив, що важливо, за допомогою міжнародної фінансової допомоги у воєнний та післявоєнний періоди, не лише відновити економіку до рівня 23 лютого 2022 року, але й зробити все правильно для створення потужної промисловості, і в першу чергу - трансформація АПК у продовольчу модель (уникнення моделі "сировинного придатку" розвинених країн).

Які заводи нам потрібно будувати?

Доведу важливість переходу АПК та економіки України з сировинної моделі в продовольчу на прикладі двох заводів з глибинної переробки кукурудзи. До речі, такі виробництва ми легко можемо побудувати завдяки нашій сировині, "local prices" та технологій. Доступ до технологій нам можуть дати європейці, з якими я багато спілкуюся в рамках розробки проєкту "Велика агропереробка".

Приклади інвестиційних проєктів з глибокої переробки зерна для АПК України (розрахунки зроблені на основі цін на продукцію 2020 року):

Потрібно розуміти, що такий вид діяльності є не лише прибутковим та перспективним для власника заводу (інвестора), але й водночас важливий інструмент економічного ефекту для кожного регіону та країни загалом.

Перевага глибинної переробки також полягає у тому, що можна використовувати сировину (зерно) низької якості (фуражне зерно).

У 2020 році Україна експортувала фуражне зерно пшениці у сумі $1млрд.

Якщо цей об'єм фуражної пшениці направити на переробку в моногідрат глюкози, фруктози та лимонну кислоту, то отримуємо понад $3 млрд валютної виручки.

Наголошу, що це лише один із прикладів!

В Україні потрібно будувати саме мультипродуктивні заводи (кластери).

Це означає переробляти нашу сировину в рамках одного заводу в 3,4,5 продуктів з високою доданою вартістю та попитом на зовнішніх та внутрішньому ринках.

Перевагою такого заводу є модель безвідходного виробництва. Це буде надприбутковий бізнес для власника заводу (інвестора). Так би мовити, "Майбах" в агропромисловому секторі.

Такий формат та концепція вже довгі роки працює у розвинених країнах.

Безперечно, аграрії, які серйозно займаються виробництвом зерна та його експортом, можливо, в перший час роботи заводу не матимуть таких прибутків, як просто з продажу зерна.

Проте на такі речі потрібно дивитися стратегічно. Урожайність зростатиме в Україні з огляду на технології. Це означає, що навантаження на логістику буде ще сильніше.

Ще до війни був дефіцит логістичної інфраструктури кожного року щодо експорту зерна. Проблему бачили усі. Ситуація з блокуванням портів підтвердила цей факт, отже рухатися потрібно у новому напрямку.

Цей напрямок – глибока переробка. Переробляти зерно на продукцію з високою доданою вартістю, яка менша об'ємом в 2-3 рази і більше, що полегшує умови транспортування та зберігання.

Прикладом мультипродуктивного заводу є "PANNONIA BIO" (Угорщина), потужність переробки 1.1 млн тонн на рік.

Більш детально розповім у цифрах.

Якщо наш бізнесмен чи зовнішній інвестор захоче побудувати завод такого типу потужністю переробки 300 тис. тонн на рік, то отримаємо наступні дані (показники інвестицій можуть відрізнятися на 10-15% залежно від індивідуального проєкту):

Це лише один із невеликих прикладів. Так як у форматі підготовки проєкту "Велика агропереробка" та роботі в Національній інвестиційній раді при Президентові є десятки розроблених та валідованих мною інвестиційних кейсів у частині глибокої переробки сировини.

Я, як ініціатор проєкту, точно можу сказати, що такі заводи будуть в Україні і дуже скоро. Навіть в умовах війни вже є інтерес з боку зовнішніх та внутрішніх інвесторів.

Безумовно є нюанси: ризики військових дій, відсутність вигідних умов і стимулів для бізнесу (насамперед це доступ до довгих дешевих грошей, програми державної підтримки) і т.д.

Однак ці питання вже у процесі вирішення. Сьогодні люди об’єдналися. Все більше з’являється правильних державних ініціатив для реформування нашої, на жаль, недалекоглядної моделі економіки, яка формувалася протягом 30 років.

Українці справжні патріоти. Ми боремося за наше життя, культуру, добробут, країну. Нація сильних створить могутню економічну державу. Я у цьому переконаний, так як бачу та спілкуюся з людьми з приватного та державного секторів, яким небайдуже. Патріоти Україні, які ризикнули, продовжили працювати, хочуть розвивати свій регіон, економіку та країну загалом.

Війни - це завжди стрес для суспільства. Та водночас у здорових людських спільнотах - це вікно можливостей. Українці показали себе як повноцінна політична нація. Ми вже перемагаємо ворога та будуємо сьогодні нову потужну економіку!