Чому таке необхідне відновлення експорту українського зерна

Майже 5 місяців минуло з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. На весь цей період через блокування портів експорт української пшениці майже зупинився. Це поставило під загрозу продовольче забезпечення 1,7 мільярда людей у світі.

Тому новина 22 липня про те, що Україна, Туреччина та ООН у Стамбулі підписали угоду, яка дозволить розблокувати порти та вивезти українське зерно, стала справжньою подією. В ООН очікували, що перші поставки почнуться вже наступного дня. Але 23 липня росія завдала ракетного удару по одеському порту, порушивши всі умови стамбульського договору.

Тож питання знову залишається відкритим. Наскільки критична ситуація з затримками експорту та які наслідки це може мати для України та світу загалом — розберемося в матеріалі.

Продовольча криза та збільшення цін

І це перше, про що варто хвилюватися світовій спільноті. Річ у тім, що до війни Україна постачала 46% світового експорту олії, 17% - ячменю, 12% - кукурудзи та 9% - пшениці. Тобто була досить вагомим гравцем на цьому ринку.

Так, невелику частину урожаю вдалося експортувати. Але через збої ланцюжків постачання та зміни логістики його вартість збільшилася, що своєю чергою призвело до подорожчання низки продуктів. Тож з одного боку маємо ризики недостатнього експорту, а з іншого — загальне подорожчання продуктів. Такі невтішні тенденції в недалекому майбутньому можуть призвести до продовольчої кризи та голоду в Африці й країнах Близького Сходу. Якщо в Європі ціни на продукти просто підвищаться, то для країн африканського континенту це матиме значно руйнівніший ефект.

Економічна криза

Через заблоковані порти майже 25 млн тонн зерна так і не вдалося продати. Відповідно агросектор недоотримав значні кошти. Тож питання наступної посівної під загрозою, оскільки велика кількість аграріїв не мають можливості виплатити кредити навіть за попередню.

Відсутність експорту фактично руйнує фінансовий цикл цілого сектора. Фермери, які не отримають гроші за врожай, банально можуть не мати "фінансової подушки", щоб закупити насіння, добрива, гербіциди, пальне тощо для нової посівної кампанії. Тому велика частина бізнесу або закриється, або значно знизить обсяги виробництва.

І це не лише трагедія аграрної сфери, але й економіки загалом. Оскільки експорт аграрної продукції був одним із головних джерел надходження валюти до державного бюджету.

Закриття іноземних компаній

Через неможливість реалізувати продукцію та відсутність необхідних потужностей для зберігання нового врожаю, аграрії значно скорочують виробництво. А разом з цим знижується і попит на насіння, добрива, засоби захисту тощо.

Тож велика кількість компаній, залишаються просто без замовлень. Можливо, наразі це не видається таким небезпечним, як, наприклад, світова продовольча криза, та наслідки нас чекають невтішні.

Розглянемо на прикладі насіннєвого ринку: через низький попит компанії, які спеціалізуються на якісному, але дорогому насінні, будуть змушенні покинути український ринок, або скоротити роботу. І якщо сьогодні умовно ми цього не відчуємо, то в майбутньому дефіцит якісного насіння матиме свої негативні наслідки. А це: низька врожайність, якість культур, збільшення витрат і здорожчання товарів, неконкурентність на іноземних ринках тощо. Щоб відновити насіннєвий сегмент до рівня 24 лютого, потрібно щонайменше 4-5 років.

Тож, як бачимо, зупинка експорту — це питання, яке потребує нагального вирішення. Оскільки кожен день "простою" це пряма небезпека для великої частини світу.

Так, Україна не здається та розробляє сухопутні маршрути, зокрема через Польщу та Румунію. Проте їхня ефективність замала. Уряди ЄС розглядають можливість надання Україні тимчасових зерносховищ, щоб уникнути кризи зі зберіганням врожаю. Та це тимчасові рішення, які не вирішують головної проблеми.

Поки аграрії не можуть продати свою продукцію, запускаються процеси, які буде надзвичайно складно зупинити. Зменшення надходження валюти — послаблює гривню, що може призвести до зростання цін. А закриття компаній — це не лише скорочення тисячі робочих місць, а й зменшення державного бюджету, який нам наразі так потрібний.

Тож блокування портів матиме вагомі наслідки: економічні проблеми, продовольча криза, збільшення цін на продукти. Саме тому це питання одне з першочергових, оскільки кожен відкладений день рішень, вартує занадто дорого.