Звідки українська економіка бере гроші та куди вони йдуть

Попри повномасштабну війну, яка триває дев’ятий місяць, залишок коштів населення та бізнесу на рахунках в українських банках залишається на стабільному рівні.

Банківська система змогла зупинити відплив строкових депозитів населення, а зростаючі державні видатки сприяли приросту коштів на вимогу.

Такий запас ресурсів відіграє важливу роль у підтримці ділової активності та утриманні економічного фронту у війні з Росією.

Найбільший відплив коштів із банків відбувся ще наприкінці 2021 року на хвилі інформації про можливе вторгнення Росії та у перші місяці 2022 року, вже під час повномасштабної війни (графік 1).

Уникнути розгортання банківської кризи тоді допомогли встановлені НБУ обмеження, а операційна стійкість банків сприяла зниженню панічних настроїв вкладників. З березня відбулося зростання гривневих коштів населення, тоді як валютні кошти стабілізувалися. Зупинився й відплив коштів бізнесу. А вже з серпня відновився інтерес вкладників до строкових депозитів.

Графік 1. Динаміка депозитів (на вимогу та строкові, індекс 31.12.2021 ≈ 100 %)

Джерело: НБУ, розрахунки банку "Південний"

Звідки ж беруться гроші?

Основним джерелом зростання депозитів в Україні у поточному році було фінансування зростаючого дефіциту бюджету міжнародними партнерами та Нацбанком (графік 2).

Саме ці джерела надходження коштів компенсують відплив валюти через дефіцит зовнішньої торгівлі та виведення коштів за кордон приватним сектором. І якщо відплив депозитів у готівкову гривню зупинився ще у перші місяці війни, попит на готівкову іноземну валюту залишається високим.

Графік 2. Вплив факторів на приріст депозитів у січні – серпні 2022 року (млрд грн)

Джерело: НБУ, МФУ, розрахунки банк Південний

Крім того, механізм створення грошей через внутрішнє кредитування зараз призупинився. У результаті екстраординарного зростання кредитних ризиків банки посилили стандарти кредитування приватного сектора – більшість приватних банків наразі скорочують кредитні портфелі. А зважаючи на відносно низьку дохідність ОВДП, інтерес до кредитування держави також суттєво знизився.

Структурні зміни економіки під час війни не могли не вплинути на депозитний ринок.

По-перше, держава стала ключовим джерелом створення та перерозподілу грошей. Так, видатки держбюджету зросли до половини ВВП за 9 місяців поточного року – з 27 % ВВП у минулому.

У мирні часи держава уступає ринку в ефективності перерозподілу капіталу, однак зараз вона залучає кошти в економіку, створює попит на товари й послуги, підтримує вразливі верстви населення – це є необхідністю воєнної економіки.

По-друге, експортна виручка різко скоротилася через блокування торгівлі морем, руйнування ГМК та захоплення сільськогосподарських земель. І на відновлення експортних потужностей будуть потрібні роки.

По-третє, відчувається відплив коштів клієнтів, які вимушено мігрували за кордон – щомісячні видатки складають близько 2 млрд доларів. І цей відплив зберігатиметься.

По-четверте, накопичення коштів на вимогу та їх нерівномірний розподіл утворили "навіс", який тисне на імпорт і валютний ринок. Для контрольованості відпливу коштів НБУ застосовує обмеження на грошовому ринку та утримує високою облікову ставку.

По-п’яте, подальше відновлення інфраструктури, яке теж потребуватиме додаткового імпорту.

Що буде далі?

Подальшу динаміку депозитів в українських банках визначатиме баланс двох основних факторів – обсягів фінансування потреб уряду та відпливу коштів із країни.

З одного боку, США та ЄС активно обговорюють надання регулярної фінансової підтримки Україні – по 1,5 млрд доларів на місяць від кожної зі сторін на час війни. З іншого – певний рівень відпливу коштів є неминучим через торговий дефіцит, витрати українців за кордоном, а також відплив капіталу. Тож надалі економічна політика уряду та НБУ буде націлена на зближення впливу цих двох факторів.

Крім того, на довгострокову стійкість економіки впливає структура джерел фінансування потреб уряду (таблиця 1). І тут вкрай важливо, щоб уряд знаходив правильний баланс між джерелами фінансування.

Пріоритетом, вочевидь, є надходження грантової допомоги, адже вона не збільшує державний борг, але підтримує міжнародні резерви.

Наступним за вагою джерелом коштів в ідеалі мають бути зовнішні пільгові кредити, оскільки вони дають змогу проводити емісію, забезпечену валютою провідних країн.

На внутрішньому ринку ОВДП важливо відновити ліквідність, щоб мати змогу рефінансувати поточні погашення, а також згладжувати касові розриви потреб уряду.

Зрозуміло, що без фінансування з боку НБУ обійтися не вийде, однак його обсяги повинні залишатись контрольованими – зловживання незабезпеченою емісією лише посилить інфляційний тиск.

Нам пощастило мати стійку фінансову систему на початку нового етапу війни з Росією. Сьогодні можна констатувати, що безготівкові розрахунки не постраждали, а депозити залишаються на стабільному рівні. Але це лише верхівка айсберга, за якою стоять ефективні макроекономічні заходи, необхідні обмеження на фінансовому ринку та безпрецедентна міжнародна підтримка.

Війна ще триває, і дисбаланси продовжують накопичуватися. Банки поступово формують резерви під збитки від банкрутства позичальників, розміри яких залежатимуть від перебігу війни. А перебіг війни залежить у тому числі й від стійкості фінансової системи, тому ефективна макроекономічна політика залишається важливим елементом оборони.