Бізнес у війну. Що стримує розвиток підприємництва в Україні?

Ось уже майже 11 місяців, як горизонт планування українського бізнесу - тиждень, місяць, максимум квартал. Ми винаходимо нові рішення та реалізуємо нестрандартні стратегії. Війна спричинила величезну кризу на внутрішньому ринку. Та бізнес все ж частково адаптувався і намагається масштабуватися. Але робить це не завдяки, а наперекір. Що зараз стримує розвиток підприємництва в Україні?

Фізична небезпека.

Звичайно, страх фізичного знищення – чи не головний стримуючий фактор, особливо для виробничих компаній, чиї потужності сконцентровані в одному місці. Ризик пошкодження чи повного знищення майна надзвичайно високий в областях, дотичних до лінії фронту та в столиці. Звичайно, за таких умов, бізнес не поспішає вкладати кошти в модернізацію обладнання чи запуск нових ліній.

Але криза зазвичай приносить із собою і можливості – саме через війну та постійні ракетні атаки в Україні з’явилися нові ніші для ведення бізнесу. Актуальними напрямами є забезпечення потреб військових, виробництво продуктів харчування, продаж енергогенеруючих приладів та засобів зв’язку. До речі, торгівля у рейтингу КВЕД залишається найбільш популярною.

Зниження попиту.

Від початку повномасштабної війни, за офіційними даними, з України виїхали більше 7 млн людей. Для МСБ це означає колосальну втрату споживача. Інфляція зробила тих, хто залишився, біднішими. Тож нині бізнес буквально бореться за кожного клієнта.

Але разом із тим це підштовхує підприємців до налагодження експорта. Відтак МСБ звернув свій погляд на захід, проводячи експансію ринку ЄС. Згідно із цьогорічним дослідженням Mastercard SME Index, 28% українських підприємців, що працюють під час війни, вже розширили свою діяльність на закордонного споживача. Наша компанія також налагодила експорт до 12 країн.

Брак фінансових інструментів.

З одного боку маємо державні програми підтримки малого та середнього бізнесу. Але на банківське кредитування нині годі й розраховувати. Нових позик, особливо на інвестиційні проєкти, українські фінустанови майже не видають. Працюють переважно програми під урядові гарантії та короткострокові споживчі кредити фізосіб. Тож часом бізнес стикається із банальною нестачею грошей на запуск проєкту та нестачею оборотних коштів підприємств. Нашій компанії пощастило – оформили державний кредит влітку. Тож змогли вчасно закупити необхідну сировину для виробничої лінії та збільшити загальні обсяги продажів. Це дозволило втриматись на ринку.

Щодо закордонних інвестицій – їх також практично немає. Щоправда тішить кількість запитів та консультацій від потенційних вкладників – на спеціалізованих платформах їх сотні. Передусім цікавлять інновації та технології, АПК, інфраструктура, промислове виробництво та логістика.

Як підприємець скажу – український бізнес готовий працювати із закордонними інвесторами і вже сьогодні напрацьовує необхідний для цього бекграунд.

Квола комунікація між владою та бізнесом.

Не моно-, а саме діалог маємо розпочинати вести саме зараз. Оскільки велика роль у підтримці життєздатності економіки та у подальшому відновленні України належить саме промисловості та МСБ.

У бізнеса є побажання до влади: боротьба із корупцією, реформа судової та податкової системи, дерегуляція. Сьогодні підприємці потребують більше довіри та свобод, аніж контролю. І саме якісний та постійний діалог між представниками влади та бізнес-ком'юніті може стати запорукою ефективної взаємодії. Прозорі та зрозумілі правила ведення бізнесу значно покращили б бізнес-клімат у країні. Адже на сьогодні він є доволі непростим.

Проте кожен челендж – це насамперед точка зростання. І сьогодні, в Україні підприємці проходять найбільш ефективний тренінг з адаптивності та стійкості. Війна підсвічує тонкі місця, а ми їх підсилюємо. Адже попереду на всіх нас чекає масштабна модернізація країни.