Чому Німеччина не поспішає постачати Україні танки

Німецький танкопром відновлює свої танки в рази гірше, аніж навіть рашисти. І схоже, це буде не останній неприємний сюрприз в процесі передачі західних ОБТ для ЗСУ.

Видання FAZ з посиланням на "джерела в оборонці" написало, що в 2023 році німецька промисловість із своїх запасів зможе "вичавити" для ЗСУ максимум 15 танків Leopard 2, на відновлення яких знадобиться близько 8 місяців.

Є варіант також взяти ще + 29 танків Leopard 2, призначених для чехів та словаків в рамках "кільцевого обміну" Шольца, але там теж треба чекати на поставку до 3 кварталу 2022 року. В теорії виходить якраз 44 машини, на танковий батальйон за штатами НАТО – гарно, але довго.

Ще в теорії на складах концерну Rheinmetall стоїть 88 танків типу Leopard 1A5, насправді доволі непоганих машин на рівні наших немодернізованих Т-64БВ, що й досі використовуються для утилізації рашистів.

Але із цих 88 машин до боєздатного стану можна повернути лише 80 одиниць Leopard 1A5, і там на ремонтні роботи також треба близько 8 місяців. І що головне – німецький танкопром не готовий починати роботи по ОБТ для України, поки Шольц не дасть контракт від федерального уряду.

Днями раніше гендиректор Rheinmetall (того самого, що виготовляє "Леопарди) в інтерв’ю Bild заявляв, що на складах концерну є лише 22 танки Leopard 2, і що на їх ремонт знадобиться насправді майже рік.

Воно наче й так зрозуміло, що ремонтувати танки аж 8 місяців, особливо в умовах великої війни на континенті – це якось забагато.

Але тут далі можна провести й такі порівняння: рашистам на відновлення одного Т-62 треба в середньому 2 тижні, на відновлення Т-72 чи Т-80 – до 3-4 місяців. А чехам на відновлення та модернізацію одного Т-72 для ЗСУ в рамках військової допомоги США – 66 робочих днів у середньому.

Радує тут хіба те, що строк у 8 місяців заявляється все ж по машинам, що роками зберігались без обслуговування під відкритим небом.

А не по танкам бундесверу, що стояли в ангарах, по яким регулярно проводили технічне обслуговування і котрі навіть в умовах інтенсивних маневрів показують надійність на рівні 80-90%.

Тим більш, що варіант передачі танків саме із наявності німецької армії ніхто в Берліні не відкидав, просто уголос не говорили. І схоже, що саме це й буде реалізовано.

Тут просто далі варто звернути увагу на два такі моменти:

1).Якщо пригадати деякі новини весни-літа 2022 року, то картина виглядала так – німецька промисловість запевняла аудиторію світових ЗМІ, особливо в Україні, що зможе лише за лічені тижні "пересадити" ЗСУ на західну бронетехніку, аби був лише політичний дозвіл Шольца та контракт від уряду.

А виявилось, що у німецької промисловості ніц не готово, вони свої можливості перебільшували в рази, і вони просто хотіли контракт. Бажано на 7-значну суму в євро. Можливо саме тому, що можливості були перебільшені, Берлін спочатку й пішов на те, щоб в першу чергу "виміняти" для ЗСУ всі можливі Т-72 і БМП-1, до яких можна дотягнутись в Східній Європі.

2).Справді, міністр оборони Крістін Ламбрехт була вимушена піти у відставку в тому числі й через власну нерішучість по темі "Леопардів".

Але ж це насправді лише "верхівка айсберга".

В 2022 році німецьке Міноборони отримало рекордне фінансування в 100 мільярдів євро, але на ці гроші було зроблено по суті нічого – стріляє та їздить лише третина PzH 2000, "Пуми" ламаються, "Тигри" не літають, замовлень на модернізовані Leopard 2A7 для бундесверу нема, закупка боєприпасів проведена лише на 5% від потреби. Навіть 10 мільярдів євро на F-35 досі не "освоїли", контракту на ці літаки досі нема (і я не знаю, де там Мельникові побачилось "списання" Німеччиною літаків "Торнадо").

Тут справа була лише в бюрократії, бо 8 тисяч підлеглих Ламбрехт із відділу закупівель німецького Міноборони не могли прискоритись із "перекладанням папірців".

Та якби в орків зараз був ресурс на рівні 100 мільярдів євро у рік, нам би було дуже непереливки (бо по факту в 2022 році Кремль потратив на війну удвічі менше).

Думаю, взаємозв’язок між пунктами 1) та 2) і між тим, як повільно "їде" рішення по "Леопардам" для України – більш ніж очевидно.

Тим більш, не варто випускати з уваги, що усі ті країни, що уже готові нам давати танки, вони ж купували свої Leopard 2 саме із "надлишків" бундесверу, із певним рівнем зносу.

Буквально останні "Леопарди-другі" в модифікації А5 та в кількості понад сотню одиниць Польща придбала у Німеччини в 2015 році. І після того в німців не було більше машин, які можна віддати одразу "тут і зараз", по запиту іноземної сторони.

Так, історія про те, чому Берлін не дає нам танки, уже набила оскомину до ентропії. Але це ми ще не заглиблювались у те, як США своїм союзникам постачає "Абрамси". Бо там теж бувають варіанти на межі добра і зла.

Наприклад, у травні 2022 року Польща попросила в американців дати якомога швидше M1 Abrams зі зберігання, щоб замінити ті понад дві сотні Т-72, переданих для ЗСУ. Політичну згоду дати танки полякам США заявило за місяць, на початку червня.

Але минуло 6 місяців, і лише у січні 2023 року був підписаний контракт на 116 вживаних "Абрамсів" для Польщі вартістю понад півтора мільярди доларів. Фактичні поставки стартують взагалі за декілька місяців.

За ті півроку між згодою та лише контрактом поляки встигли не просто укласти контракт з Південною Кореєю на танки К2 та САУ К9, але й уже в грудні отримати першу партію в 10 танків та 21 САУ. Яка їм одразу знадобилась для формування 5-тої дивізії в складі Війська Польського.

Нервозний сюжет "Шольц не дає танки, бо нерішучий" - насправді не зовсім відповідає дійсності. Якщо Вам, брати й сестри, вдасться позбавитись від цього сюжету, то стане простіше дійти до Перемоги.

Дипломати зроблять свою роботу, ЗСУ створять диво.

Опубліковано на Facebook