Чому справа ДБР перетворюється на злочин проти приватної власності?

Карна справа проти посадових осіб Міненерго перетворилась на формальний привід для захоплення управління газорозподільними компаніями України. У середині січня 2023 року представники ДАТ "Чорноморнафтогаз", що входить до групи компаній НАК "Нафтогаз України", на мій погляд, неправомірно змінили склад правління в АТ "Харківгаз". Чому це погана історія для приватної власності нашої Держави?

ДАТ "Чорноморнафтогаз" - управляє акціями, але не є їхнім власником

13 січня 2023 року один з нотаріусів провів сумнівну, з точки зору права, процедуру заміни керівника АТ "Харківгаз". Чому такі дії можна вважати неправомірними, на мою думку?

По-перше, склад акціонерів АТ "Харківгаз" залишився незмінним. Діючі акціонери не порушували питання заміни осіб, які представляють їхні інтереси (представники акціонерів)у наглядовій раді товариства та нікому таких прав не надавали. Легітимний склад наглядової ради був обраний на загальних зборах акціонерів в 2021 році шляхом кумулятивного голосування строком на три роки.

По-друге, змінити склад наглядової ради можливо тільки на загальних зборах акціонерів, яких у 2022 – 2023 роках не проводилось у зв’язку з військовим станом в Україні. Закон "Про акціонерні товариства" №514-VI, що діяв до 31.12.2022 р. (надалі – "Закон") та нова редакція Закону "Про акціонерні товариства" №2465-ІХ, яка є чинною з 01.01.2023 р. (та зберегла всі норми Закону щодо порядку обрання та припинення наглядової ради в товаристві) забороняє змінювати весь склад наглядової ради, що обирався загальними зборами акціонерів шляхом кумулятивного голосування у будь-який інший спосіб, крім як загальними зборами акціонерів з обранням нового складу шляхом кумулятивного голосування (ч. 1, 3, 6 ст. 53, ч. 2 ст. 57 Закону).

Крім того, ДАТ "Чорноморнафтогаз" у жовтні 2022 року звернулось з вимогою про проведення загальних зборів акціонерів щодо припинення повноважень членів наглядової ради товариства та обрання нового складу, але так і не надало кандидатів для обрання до складу наглядової ради, в зв’язку з чим збори не відбулись, що підтверджує незаконність самостійного призначеннями ними нового складу наглядової ради товариства (без обрання їх загальними зборами акціонерів).

По-третє, ДАТ "Чорноморнафтогаз", який є управителем заарештованих акцій, без проведення загальних зборів акціонерів (та обрання його представників на цих зборах), самостійно своїм рішенням вирішив "замінити" законних представників акціонерів у складі наглядової ради АТ "Харківгаз" на своїх. Після цього вони здійснили "призначення" нового правління компанії.

Саме тому вважаю такі маніпуляції з заарештованими акціями, проведеними до завершення розслідування ДБР щодо посадових осіб Міненерго, порушенням чинного законодавства. Тим більше, що в діючому Договорі управління активами, укладеному між АРМА та ДАТ "Чорноморнафтогаз", йдеться, що "наявність Активів на балансі Управителя не призводить до виникнення в Управителя права власності, а також права довірчої власності на Активи".

Оскільки згідно Закону право на заміну члена Наглядової ради має лише акціонер представника якого обрано до складу Наглядової ради (ч. 6, 7 ст. 53 Закону). Цим же Законом встановлено, що акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, які є власниками акцій Товариства (абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону).

Це означає, що ДАТ "Чорноморнафтогаз" не є акціонером, не є власником акцій товариства та не мав права самостійно замінювати представників акціонерів у наглядовій раді, що обрані загальними зборами акціонерів.

Справа ДБР – калька справи Генпрокуратури

Чому кримінальна справа, яку розслідує ДБР, в рамках відкритої інформації з цього приводу, має сумнівну, на мою думку, судову перспективу?

Розслідуються дії чиновників Міненерго, які в 2017 роціпідписали з газорозподільними компаніями додаткові угодидо Договорів господарського відання газорозподільними мережами. У ДБР вважають, що представники Міненерго не мали повноважень підписувати додаткові угоди з умовою, що платежі за користування мережами вноситимуться лише після включення витрат до складу тарифів Операторів ГРМ.

Схожу справу порушувала Генеральна прокуратура в 2017 році. Метою позовів проти п’яти газорозподільних компаній було визнання недійсності підписаних угод і стягнення збитків на суму понад 500 млн грн. В період з серпня 2020 по лютий 2021 року Верховний суд виніс п’ять рішень з цього приводу. Ними остаточно підтверджено законність укладених угод та безпідставність заявлених збитків.

Проте у справі ДБР арешт накладено не на державне майно, а на акції, які були придбані акціонерами задовго до розслідуваних подій. Вони не є ані предметом, ані об’єктом злочину і не можуть мати стосунку до розслідування.

Аналогічно, фігурантами розслідування щодо зловживання владою або службовим становищем можуть бути виключно службові особи. Акціонери газорозподільних компаній не є ні службовими особами, ні керівниками Операторів ГРМ.

Тому, право власності приватних акціонерів, на мою думку, не може бути змінене або узурповане в рамках незавершеного кримінального провадження щодо службових осіб державних органів та відомств без винесення будь-якого вироку.

"Відкат" реформування газового ринку

Поступове згортання реформ на газовому ринку України спостерігається з початку 2020 року. Війна стала каталізатором для прискорення концентрації ринку. Зараз фактично, поза межами НАК "Нафтогаз України", залишається тільки сектор розподілу природного газу. Все інше: видобуток, транспортування, продаж промисловим і побутовим споживачам вже сконцентровані під вивіскою "Нафтогазу".

Цікаво, що подібна концентрація в одній компанії такої кількості напрямків газового ринку чомусь не потребує отримання дозволу Антимонопольного комітету? Наприклад, зараз Нафтогазу передані акції 26 газорозподільних компаній, а це більше 80% ринку.

Наостанок хочеться згадати підзабуте слово "анбандлінг". Учасникам газового ринку знадобилося більше п’яти років, щоб здійснити розмежування активів, і менше двох років – щоб зібрати все це під "егідою" "Нафтогаз".

Я впевнений, в найближчий час, Україну чекає процес інтеграції в ЄС. На цьому шляху неодмінно постане питання інвестицій в українську економіку після нашої перемоги у війні. І я переконаний, що тоді такі речі, як недоторканність приватної власності в Україні і виконання вимог Третього енергопакету будуть мати набагато більшу вагу у прийнятті позитивних рішень щодо інвестицій, аніж "соціальне" навантаження на одну державну компанію, яка монополізує контроль за газовим ринком України.