Чому РФ не взяла під контроль наше небо

Наш МіГ-29МУ1 в небі над Києві 24 лютого 2022 року, джерело – twitter-профіль Saint Javelin

Як рашисти тричі "знищили всю авіацію та ППО", а потім самі втратили вже більше 300 літаків

Британський Королівський інститут оборонних досліджень ще в листопаді 2022 року видав дослідження, присвячене війні у небі над Україною.

Воно було корисне в тому плані, щоб країни Заходу почали сильніше нам допомагати із засобами ППО.

Ну а тепер те дослідження має свій терапевтичний ефект, щоб зрозуміти – як же так вийшло, що росіяни в перші ж дні війни заявили про повне "знищення нашої авіації та ППО", потім ще декілька разів про таке заявили, а в підсумку вже самі втратили понад 300 літаків й майже 300 вертольотів.

Якщо до того ще й додати інші дані, уже відомі з відкритих джерел, то побачимо наступну картину.

Як і зараз, так і на початку повномасштабного вторгнення РФ мала на кордоні з Україною понад 700 літаків та гелікоптерів.

Для першого удару 24 лютого 2022 року росіяни змогли задіяти "всього" лише 350 літаків, для яких 2 години знадобилось лише для постановки у бойовий порядок.

Використання своєї бойової авіації РФ спланувала достатньо раціонально.

Рашистські льотчики мали бити саме по тим районам, куди мали рухатись механізовані колони російських військ, така собі "літаюча артилерія".

Спочатку ворожі авіатори мали повністю придушити нашу ППО за допомогою всього набору тактичних крилатих ракет, навіть Х-59. А уже потім застосовувати некеровані авіабомби по сухопутним підрозділам ЗСУ.

Вони доволі підступно спланували використання авіації так, щоб "перевантажити" нашу ППО – в перші дні війни темп вильотів підтримувався до рівня 140 на добу, із них лише до 25% були групові, із розрахунку – за одиночними "бортами" наші винищувачі та ЗРК все рівно не угоняться.

Вцілому їх стратегія працювала, якщо зважити хоча б на те, що у перші дні війни російські літаки залітали вглиб території України на дистанцію до 300 км.

Але далі окупанти посипались на тому, що в політичній думці називається "відсутність зворотного зв’язку", або ж більш профільно – відсутність "об’єктивного контролю ураження цілей".

Російські військові просто у всіх своїх звітах усі об’єкти нашої військової інфраструктури заявляли як "знищені", без оцінки що там реально взагалі було пошкоджено.

Тому в них "на папері" нашої ППО не існувало, а в реальності лише за перший день війни було збито мінімум 10 російських літаків.

Десь на першому тижні війни армія РФ зрозуміла, що остаточно "доочковтіралась", і 3 березня 2022 року орки вирішили перейти до терористичних бомбардувань оточених Чернігова, Сум, та передмість Києва як зони бойових дій.

Але бомбити безкарно орки могли лише до 10 березня 2022 року, бо саме на цьому рубежі зафіксовані поставки перших західних ПЗРК, не лише американських Stinger, але й французьких Mistral.

Як можемо пригадати, десь у цей же час рашисти почали активніше бити крилатими ракетами по цивільній інфраструктурі України.

Але тут свою роль зіграв вишкіл, який отримали наші зенітники ще осінню 2021 року. Тому відсоток збитих КР ворога вже на старті тримався на рівні 20-30%, що було дуже гарно як на тодішні умови для роботи нашої ППО.

По мірі того, як наші зенітники збивали черговий російський літак, самі росіяни втрачали літунів, здатних тривалий час вести інтенсивну війну в повітрі.

І так вже в середині травня 2022 року зійшлись одночасно дві рамки: армія РФ втратила уже 200 літаків (або 20% всієї авіації, зосередженої для вторгнення), і водночас – втратила майже всіх пілотів з бойовим досвідом (а тих що залишились – вирішили "поберегти").

Тому вже із червня 2022 року російська тактична авіація воліє взагалі не перетинати лінію фронту, та діяти якомога подалі від ЛБЗ, застосовуючи переважно крилаті ракети для тактичної авіації типів Х-31 чи Х-59.

Ну а зараз, в лютому 2023 року, росіяни виявились не здатні на обіцяний "масштабний повітряний наступ" тактичною авіацією одразу по декільком факторам.

Для початку – оті "на папері" понад 700 літаків та вертольотів, із того насправді не все можливо в принципі використовувати для боїв.

Бо в це число входять і літаки на аеродромах, поставлені на консервацію. І допоміжні "борти" типів А-50 чи Ил-22ПП, літаки транспортної авіації та навіть Ту-134, точне призначення яких на супутнику й не видно – чи то УБЛ (навчальний літак стратегічної авіації) чи то А4 ("членовоз" для генералітету).

В ту кількість входять також і Су-57 та МіГ-31БМ, котрі відстрілюють свої ракети десь взагалі над територією РФ. Та навіть раритетні Бе-12 та Ил-38 десь на летовищах в тимчасово окупованому Криму чи Кубані.

Окрім падіння якості льотного складу, у росіян почали накопичуватись проблеми і з технічним станом бойових літаків. Через які наприклад уже черговий Су-25 намотується на ЛЕП десь в районі Бєлгорода.

Ні, це аж ніяк не означає, що російська авіація "за 2-3 тижні" вийде з ладу, як про то вже написав Купер.

Але й повторити жахіття перших днів війни російська авіація не здатна також.

Опубліковано на Facebook