Чому Raiffeisen Bank не піде з Росії

Якщо в більш широкому сенсі, то чому великим банківським групам важко вийти з локального ринку. Точніше, може, й не прямо так "важко", але точно важче, ніж, наприклад, небанківським компаніям.

Це питання в контексті, звичайно, виходу іноземних банків з ринку РФ, але я б його трактував ширше.

Чому, наприклад, певний банк не може "покласти ключі на стіл", здати ліцензію та покинути ринок. Як то досить часто роблять бізнеси.

Насправді, можуть. Це можливо, але набагато важче, аніж компанії з реального сектору.

Два ключові моменти, які часто лишаються поза увагою, коли бачу роздуми "а чому б банкам не взяти та не піти собі".

Перший: підвищені регуляторні вимоги до банків, у порівнянні із більшістю компаній реального сектора. Останні, в принципі, взагалі не дуже щоб і регулюються. В основному вимоги до банків так чи інакше прив’язано до капіталу, того капіталу, що називається "регулятивний капітал", який, своєю чергою, ділиться на дуже багато складових.

Другий: публічність. В сенсі "акції торгуються на біржі". Або "майже-публічність", коли в групи декілька або навіть багато акціонерів із істотною участю. Та навіть і не з істотною, просто багато акціонерів.

Що відбувається з банком, який хоче покинути ринок. Він виплачує зобов’язання, власні борги, простими словами, те, що взяв у когось – депозити, власні бонди, поточні рахунки і так далі. Продає активи, які йому приносили гроші – кредити, цінні папери тощо. І йде з певними збитками, бо активи, якщо продавати швидко, продадуться із дисконтом.

Умовний приклад. Банк мав 100 одиниць в активах, 80 одиниць в зобов’язаннях, відтак 20 в капіталі (тут мова про власний капітал, не регулятивний).

Йому треба 80, аби віддати кошти вкладникам, він продає з дисконтом активи, аби пошвидше. 100 за 80. Відтак, фіксує збитки на суму капіталу, ті ж 20, цей збиток відображається в фінпоказниках материнської групи. І все. Збитки "лягають на капітал мами", але тут вони, скоріше за все, будуть не критичні, бо цей капітал і так був.

Кому цікаво, може порахувати, який буде рівень адекватності капіталу того ж Райфайзена за цього сценарію. Базуючись на їхній публічній звітності. Насправді досить проста задачка. Мої розрахунки, принаймні, співпали з тим, що Raiffeisen Bank написав в річному звіті.

Тепер ситуація, де банк має вийти швидко з ринку, звідки його "не відпускають". Тобто, або не купують активи, або не дають вивести кошти від проданих, навіть з великим дисконтом, активів.

Банку треба повернути вкладникам 80. Від продажу активів, чи то списання активів, якщо не може продати, а вийти треба, він отримує 0. Відтак його збиток вже не 20, а 80. Це також відображається в звітності, звісно. На капітал лягає багато, він може зменшитися настільки, що…

..що вмикається ключовий момент 1. Регуляторні вимоги. Капітал просів, його не вистачає, щоб виконати мінімальні регуляторні (гарне слово "пруденційні") вимоги. Й банку треба докапіталізуватися. Інакше – заходи впливу, ризики втрати ліквідності ("вкладники забирають гроші, бо банк не альо", своїми словами). Все те, чого банки уникають, бояться, і що може привести банк до виводу з ринку.

Докапіталізація. Ключовий момент два: багато акціонерів. І це може бути проблемою. Не всі з них мають кошти, не всі з них готові давати додаткові гроші, не всі з них готові змиритися, що їхня частка зменшиться, якщо буде додаткова емісія, а вони в ній не братимуть участь.

До чого це може призвести – до продажу акцій, якщо вони на біржі. Точніше, цей продаж почнеться ще раніше, ще на етапі виходу із локального ринку, бо акціонери всі ці ризики теж прораховують.

Тобто, докапіталізувати публічний великий банк – це так ще задача, нетривіальна та розтягнута в часі. Навіть якщо всі згодні, а це нечасто трапляється.

Тобто, якщо резюмувати. Дія "покласти ключі та вийти" - це втрати, збитки, просідання капіталу. Регулятор на це відреагує вимогами та заходами впливу.

Виконати вимоги по докапіталізції – важко та довго. Весь цей час банк лихоманить, а в банках паніка вкладників сама собою може призвести до банкрутства, навіть коли банк здоровий.

Саме тому процес виходу банку з ринку, де в нього велика частка або багато коштів, триває довго.

І тут варто дивитися, скоріше, на напрямок руху. Чи дійсно банк декларує, що виходить. Чи дійсно робить такі кроки, які свідчать про вихід. Це для нас з вами.

Для тих, хто хоче, щоб іноземні банки дійсно швидше рухалися на вихід з РФ, то варто думати в напрямку "як полегшити чи обійти чи відтермінувати оці "Ключові моменти номер один та номер 2". Бо на них тут все завязано.

Опубліковано в Facebook