НБУ нарешті взявся за «швидкогроші»

У Національного банку Міжнародного дня солідарності трудящих, нарешті дійшли руки до захисту інтересів цих самих трудящих. Йдеться про ринок мікрокредитування. Якщо хтось не помітив, то за період карантину та повномасштабного російського вторгнення, точки з видачі дрібних кредитів росли як гриби. Чим біднішим ставало в середньому населення, тим більше зростав попит на гроші "до зарплати". Плюс – ці фінустанови масово пішли в онлайн, що ще більше полегшило шлях легкодоступним і дуже дорогим грошам. Від 730% до 1825% річних, за даними НБУ.

Із вирішенням проблеми реально затягли. Я вперше звернув на це увагу ще 2015 року, коли робив для "Суспільного" репортаж про кредитування. На тлі банківських близько 50-70% річних за споживчими кредитами (що вже багато) взяти гроші у "мікрокредитників", тоді, за моїми розрахунками, обходилося близько 900% річних. Маржа на порядок краща, ніж на нафтогазовому ринку. Можливо, на рівні з наркономікою, але з набагато меншими ризиками.

До речі, компанії, які видають мікрокредити, виправдовують свої надхмарні відсотки якраз високими ризиками неповернення. Схема проста: "сумлінні" позичальники платять за "несумлінних". Насправді ситуація дещо інша. Відсоток повернення мікрокредитів досить високий і сягає 80%. Суми, які беруть клієнти невеликі. За даними НБУ, середній мікрокредит – це 5000 гривень. Плюс, більше 15 000 на руки за раз мало хто з "мікрокредитників" видає. Інші 20% "зливають" колекторам дешево. Сума вже непринципова.

Сама проблема полягає у фінансовій безграмотності населення, якою небанківські кредитні установи повною мірою користуються. По-перше, рідко де вказуються відсотки за користування грошима, лише абсолютні суми. Тобто взяв 5000 гривень, за тиждень повернув 5000 гривень плюс умовно 1500 гривень відсотків. Візуально виглядає як небагато. У відсотки річних ніхто перераховувати не морочиться. НБУ нещодавно зобов'язав вказувати ефективну ставку за кредитом, але я так розумію, що цю вимогу почали масово ігнорувати чи ховати ставку у "важкодоступних" місцях.

Друга проблема – наслідок першої. Часто перехоплюють "до зарплати", бо й грошей небагато, й із фінансовим плануванням тяжко. Друга причина – імпульсивні покупки. Хочеться смартфон, купив смартфон, сильно переплатив за смартфон. Третя – ігроманія. Онлайн-казино зараз також багато розплодилося. За даними НБУ, багато мікрокредитів користувачі беруть саме вночі, щоб зробити ставку або відігратися. Результат – накопичення боргів тими, хто живе від зарплати до зарплати.

Учора Нацбанк анонсував своє бачення вирішення проблеми з мікрокредитуванням, передавши до Верховної Ради свої зміни до законів "Про споживче кредитування" та "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Що пропонують.

По-перше, обмежити ставку кредитування на день 0,8% замість нинішніх 2-5%. За основу взяли практику Великої Британії. У Великобританії це збило накопичення заборгованості незахищеними верствами населення. За ідеєю має спрацювати і в Україні.

По-друге, посилити вимоги до видачі мікрокредитів. Нацбанк хоче отримати право встановлювати мінімальні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника. Зараз "оцінка" полягає у наданні паспортних даних та ІПН. Регулятор таким чином хоче знизити боргове навантаження на одного споживача і прибрати практику, коли "сумлінні" позичальники платять за "незворотників". Крім цього, така практика має закрити доступ до "дорогих грошей" тим, хто не може собі цього дозволити.

По-третє, НБУ хоче посилити штрафні санкції стосовно компаній, які ігнорують встановлені правила на ринку та спростити для себе встановлення таких правил та вимог.

Тепер зміни має узгодити профільний комітет та затвердити Рада. Я не думаю, що процес буде легким, проте покаже, у кого з нардепів інтереси в "нелегкому" бізнесі мікрокредитування. З боку держави, окрім турботи про потреби трудящих, є ще один робочий аргумент: у ЄС ставки щодо мікрокредитів регулятори обмежують. Ми ж у ЄС йдемо.

Я, сподіваюся, що ці зміни лише початок. Винятково обмежувальними заходами проблему зростання боргів у незахищених верств населення можна купірувати, але не усунути остаточно. Необхідна робота зі зниження попиту такі послуги. Це насамперед підвищення фінграмотності населення. Була у НБУ така програма, розпочата ще за часів Валерії Гонтарєвої. Не дуже помітна, правда. І робота з банками, щоб вони полегшили населенню доступ до фінансових ресурсів. І зниження кредитних ставок країною загалом. Але цим і після нашої перемоги над "російською імперією" можна буде зайнятися.