Обмеження функцій АРМА: необхідність чи політична доцільність?

Дедалі гучніше й категоричніше звучать голоси прихильників ідеї ліквідації АРМА. Втім гучність не додає їм сенсу. Навпаки, кожна спроба виправдати ампутацію функцій Агентства на користь інших органів тільки оголює політичну вмотивованість цього рішення.

Почнемо з того, що ніхто не ставить під сумнів потребу держави у тих функціях, які сьогодні покладено на АРМА - розшук злочинних активів та управління арештованим майном. Весь задум полягає тільки в тому, що, як мінімум, деякі з цих функцій мають змінити прописку.

Насамперед, йдеться про передачу Фонду держмайна повноважень АРМА з управління майном. Мабуть, прихильники цієї ідеї вважають, що наявність у назві слова "управління" дозволяє органу управляти всім без винятку. Інакше важко збагнути їх логіку, бо компетенції ФДМУ та АРМА, всупереч деяким непрофесійним твердженням, не дублюються і суттєво відрізняються по всім критеріям.

ФДМУ працює з активами, які є власністю держави, АРМА – з власністю фігурантів кримінальних справ. Завдання Фонду – забезпечувати бюджету доходи від найбільшого у Європі, але найменш ефективного сектору держвласності, тоді як завдання Агентства - зберегти арештовану приватну власність до моменту, поки суд її не конфіскує або поверне власнику.

Якщо Фонд є менеджером державного майна, то Агентство – економічним інструментом правоохоронної і судової системи, який має запобігти знеціненню тимчасово арештованих у кримінальному процесі речових доказів.

ФДМУ управляє шляхом передачі активів у приватну власність (приватизація) та передачі майна в оренду, АРМА – шукає тимчасових управителів (не нових власників!) та продає обмежену номенклатуру майна на торгах.

Інакше кажучи, за здатністю "управляти активами" насправді стоїть абсолютно різний функціонал двох органів. Окрім відсутності у ФДМУ досвіду управління арештованими активами, ця функція йому не властива в принципі.

Як правило, у світовій практиці AMO-офіси (asset management offices – установи з управління нелегальними активами, за аналогом яких створено АРМА) не є частиною органів, що працюють з державними активами у сфері приватизації та оренди.

То чому ж ідея про наділення Фонду нетиповими для нього повноваженнями отримала шанс на існування та навіть втілення в окремому законопроекті?

Деякі народні депутати не приховують, що покладають надії на спроможність особисто керівника ФДМУ забезпечити ефективне управління як державним майном, так і арештованими активами.

Залишимо осторонь оцінки персональних менеджерських якостей та прогнози, засновані виключно на особистісному факторі, однак зауважимо, що Фонд держмайна – це не тільки його керівник, а передусім величезна державна структура зі своєю інституційною спроможністю та репутацією. А з цими речами орган традиційно супроводжували проблеми.

За підсумками останнього аудиту Фонду, Рахункова палата встановила, що неефективність системи управління та контролю за збереженням держмайна призвела до низки недоліків та порушень на понад 90 мільярдів гривень. Тож постає питання, чи здатен ФДМУ на додачу до власних проблем впоратися з новим і дуже специфічним навантаженням у сфері управління арештованими активами.

Якщо вже покладатися не на інституції, а на їх керівників, то не зайвим буде нагадати, що зараз триває конкурс на голову АРМА, якого орган не має вже четвертий рік! Залишився останній етап співбесід, і обраний очільник так само матиме шанс забезпечити належну роботу відомства.

Тож навіть виходячи зі ставки на персоналії, правильне рішення полягає в тому, щоб нарешті дати АРМІ повноцінного голову, а не віддати частину АРМИ голові іншого органу.

Також окремі нардепи заявляють, що метою потенційних змін є не порятунок АРМА як інституції, а забезпечення швидкого й ефективного управління активами, насамперед російськими.

Але, по-перше, за довгий час депутати не спромоглися вирішити законодавчі недоліки в роботі АРМА, і якщо частину його функцій все ж передадуть до ФДМУ, то рятувати доведеться вже Фонд. Бо питання управління корпоративними правами, взаємодії зі слідством та судом, продажу нерозмитнених товарів та багато інших проблем просто перейдуть у спадок Фонду.

Та й сам процес передачі функцій вимагає багатьох змін до законодавства, значних організаційних, кадрових та інших ресурсів, які ніхто, схоже, не прораховував. На все це піде час, протягом якого управління арештованими активами потоне в організаційному хаосі.

По-друге, мотивувати перекроювання АРМА необхідністю покращити роботу з російськими активами неправильно. Агентство не конфіскує активи рф та не управляє такими активами після конфіскації.

При цьому задовольнити суспільний запит на швидку та масштабну конвертацію власності росіян в ресурс підтримки армії та відновлення країни може лише остаточна конфіскація. Тимчасове управління за визначенням не досягне цієї мети, ким би воно не здійснювалось.

Нарешті, треба усвідомлювати, що російські активи в Україні рано чи пізно закінчаться, а от потреба у збереженні арештованого майна у тисячах кримінальних справ залишиться. І не тільки тому, що це практика ЄС, до якого прямуємо, а через об'єктивну необхідність дбати про арештовану власність на період слідства та суду, які можуть тривати роками. Тут мова вже не так про економічну доцільність, як про механізми правової держави, захист приватної власності та інвестицій.

Примітно, що останнім часом у фокус уваги парламентарів потрапила не лише АРМА, але ще більшою мірою БЕБ і митниця. Парламентський комітет навіть визнав роботу БЕБ незадовільною.

Однак обидва органи вирішили перезавантажити, зокрема: 1) провести конкурс з обрання нових керівників; 2) повний аудит; 3) переатестацію кадрів. Ніяких ліквідацій, позбавлення чи обмеження функцій. Мінімум ризиків і ресурсів. Орієнтація на виявлення конкретних проблем та їх вирішення конкретними методами. Власне, все те, що й потрібно у ситуації з АРМА.

Слабкі місця Агентства давно відомі, і замість витрачання часу на нічим не обгрунтовані ініціативи, доцільно зупинитися на чітких і потрібних змінах:

- забезпечення продажу арештованого майна у системі Прозорро.Продажі;

- розробка і затвердження урядом Порядку відбору управителів, який визначить чіткі критерії, правила проведення конкурсів для бізнес-спільноти та забезпечить максимальну відкритість усіх етапів;

- запровадження регламентів для впорядкування усіх процедур з управління активами, забезпечення доступу громадськості до інформації про операції з менеджменту;

- вдосконалення на законодавчому рівні взаємодії АРМА з правоохоронною та судовою системою (введення інституту планування передачі активів в управління);

- вирішення проблеми зберігання активів до їх фактичної передачі управителям;

- ухвалення комплексного законопроекту для врегулювання хронічних проблем Агентства (управління корпоративними правами, торгівля підакцизними та нерозмитненими товарами, можливість використовувати арештоване майно у соціальних цілях та для відновлення країни тощо).

Дійсно, потреба, яка сьогодні існує - не у відстоюванні права АРМА на існування чи розширенні мандату ФДМУ. Це потреба у підвищенні ефективності управління арештованими активами. Але йти до цього важливо з опорою на аргументовані позиції, а не політичну доцільність, виходячи з пріоритету інституцій, а не особистих симпатій/антипатій. Вважаємо, що перезавантаження та вдосконалення АРМА є значно доцільнішою стратегією, аніж жонглювання функціями з метою банального перерозподілу влади.