Як спростити і здешевити рух українського експорту в ЄС

Нацбанк оцінив втрати України від квітневого блокування зернового експорту сусідніми країнами ЄС у $200 млн. Одночасно квітнева інфляція в єврозоні, на тлі високих цін на продовольство, прискорилася до 7%.

Компромісне рішення Єврокомісії не полегшує ситуацію, тому що рух української агропродукції країнами Європи стає складнішим і дорожчим - як для наших агровиробників, так і для європейських платників податків.

Заборонивши імпорт українського зерна на території прилеглих до українського кордону країн, їх уряди та Єврокомісія, з одного боку, пішли назустріч місцевим фермерам.

З іншого боку - створили додаткові клопоти й витрати власним залізницям, державним та перевірчим органам, на які покладені процедури супроводу українського транзиту.

Вимоги супроводу, відстежування, конвоювання українських вантажів суттєво ускладнили технічний процес, починаючи з кордонів, де вже утворилися величезні затори з вантажівок та поїздів з українською агропродукцією.

Крім цього, залізниці прилеглих країн виявилися технічно неготовими вкладатися в 7-денний термін транзитного транспортування вантажів від українського кордону до кордонів інших країн.

"Каменем спотикання" на цьому шляху є обовʼязкове перевантаження у вагон з європейською шириною колії, і пошуки вільних логістичних вікон. Угорські перевізники вже дають зрозуміти, що їм простіше відмовитись від приймання українських вантажів, ніж брати відповідальність за нездійсненні для виконання терміни.

Хоча відмова від вантажів буде країні в мінус, адже зменшить доходи угорських перевізників, перевантажувальних терміналів та оператора залізничної інфраструктури.

В чому тоді сенс "зернового компромісу", якщо від цього програють всі сторони?

Резонно запитати у країн-донорів і їхніх платників податків: чи підтримали б вони дії, які роблять гірше і їм, і нам? Європейські країни вже надали понад 40 млрд євро підтримки бюджету України, прийняли наших біженців, надають нам зброю.

Неможливість вивезення експортних вантажів однозначно знизить ВВП України, зменшить її валютний виторг. Випадання України з обойми світових гравців продовольчого ринку підійме ціни на сировину і зробить біднішими споживачів країн Європи, які орієнтувались на українську продукцію.

Якщо Україна припинить виробляти агропродукцію і забезпечувати себе коштами, а економіка ЄС буде обтяжена продовольчою інфляцією, невже платники податків країн ЄС подякують за це своїм політикам?

Українські вантажі не заслуговують такого приниження, як конвоювання європейськими митниками й поліціянтами. А платники податків європейських країн не заслужили бути обтяженими додатковими витратами на ці конвої.

Але я розумію страхи та занепокоєння по той бік кордону, оскільки сьогодні з українським зерном прозорості немає взагалі.

Я пропоную Єврокомісії технологію, яка це виправить. Чотири роки найкращі фахівці працювали над цією технологією та системою, яка дозволить запускати в Європу вантажі із чітким розумінням їх точки призначення і зробить всі ланцюжки логістики під час транзиту відповідальними сторонами експортного контракту.

В цьому цифровому середовищі, де український експортер укладає контракт з імпортером, відразу фіксуються всі майбутні дії з вантажем. Наприклад, якщо в контракті є транзит крізь Польщу і кінцевий пункт це перевалка на судно в порту Свіноусьце, в ньому фігурують і порт, і залізничний перевізник, то вантажу не потрібні жодні конвої. Адже в контракті є відповідальні особи, підприємства, що діють в рамках законів.

Це зробить всю вантажну логістику прозорою, передбачуваною і забезпечить порозуміння між урядами прилеглих країн, України, та Брюсселем. Я повідомив Президентці Єврокомісії, що готовий безплатно передати їм цю технологію як нашу вдячність за багаторічну підтримку України.

Європа вже вклала величезні ресурси в поліпшення руху українського агроекспорту. Коли європейські партнери зрозуміли, що південні порти для нашої торгівлі закриті, а можливості західних кордонів обмежені, вони виділили грант в 1 млрд євро на розширення можливостей західного напряму руху вантажів з України.

З наявної у мене інформації мушу зробити висновок, що цей проєкт розвитку шляхів солідарності поки що зосереджений на суто інфраструктурній складовій. Він цікавий в такому вигляді для виконавців у Європі та в Україні, тому що гранти - це невідшкодовані гроші, які можна освоїти й збудувати обʼєкт без врахування ефекту його майбутньої експлуатації.

Лобісти такого підходу прагнуть тільки якнайшвидше освоїти грант.

Моя технологія передбачає ранішнє планування процесів перевезень і дає змогу побачити, в якому вузькому місці логістики реально підвищується тиск, і де він є тривалим за терміном, системним, а не короткочасним та випадковим. І саме в цьому місці потрібно вкласти гроші, щоб розширити його і тоді люди почнуть будувати маршрути, використовуючи ваш новий шлях солідарності.

Тоді буде результат від експлуатації нового шляху в усіх учасників, а не лише у підрядників від його будівництва.

Хотілося б достукатися до тих, хто має політичну волю і розуміє, скільки втрачає економіка від переривання й гальмування логістичних процесів. Якщо вагон із зерном рухається лише 10% часу, а решту часу стоїть в очікуванні наступної операції, це недоотримані кошти в розрізі підприємств, які потім впливають на ВВП країн.

Я хочу оптимізувати всі процеси та прибрати з них очікування та затримки, створені людьми навмисне та ненавмисне. Люди в математичних процесах логістики можуть бути тільки гальмом, і вони ним і стають. Технологія принципово це усуває.

Обслуговування технології й системи однозначно буде в сотні тисяч разів дешевшим за ті шоки, які зазнали європейські фермери та наші аграрії.

Українські аграрії торік втратили 6 млрд гривень лише внаслідок непрозорої непрогнозованої логістики. Якби ця технологія була б у ЄС і її під'єднали б до Шляхів солідарності, українські аграрії не зазнавали б втрат.

Сьогодні в напрямі порту Ізмаїл утворилася місячна черга в понад 2 тисячі вагонів з зерном. Якби працювала запропоутворилася місячна черга в понад 2 тисячі вагонів з зерномнована мною технологія - така черга була б передбачуваною, виробники не платили б за місяць стояння в заторі та потім не втрачали б кошти через зіпсоване зерно.

Я прагну донести європейським платникам податків: зараз ви хочете допомогти нам і даєте нам рибу. А ця технологія, яку ми пропонуємо вам, це вудка. Ми заощадимо свої 6 млрд грн, і допоможемо вашій інфраструктурі та завантажимо її нашим вантажем додатково до вашого. Рішення - на поверхні, і гроші від вас для цього не потрібні.