Чому міністр фінансів Марченко хоче девальвації гривні
Гривня укріплюється, і це турбує міністра фінансів. Про що він і сказав на публічному заході, і журналісти, не будь дурні, процитували його:
"Нас турбує зміцнення гривні. У нас немає жодних фундаментальних чинників для цього. Це мінус, про який ми комунікуємо з НБУ та МВФ. Це мінус для експортерів На наступний рік передбачаємо курс 41,4 грн/$1".
На перший погляд виходить навіть трохи абсурдно, бо той же НБУ, наприклад, підтримку курсової стабільності називає одним із власних досягнень. Як мінімум, в контексті зниження інфляції. Або, простіше, те, чим НБУ пишається, що готівковий та картковий курс не особливо відхиляються від офіційного, фіксованого, то для Мінфіна погано, і головний біль.
Але це на перший лише погляд абсурдно, а насправді досить зрозуміло. Бо в Мінфіна виконання державного бюджету, у якому прогнозний курс на цей рік стоїть 42,2 грн за долар, і якщо курс менше, то це загрожує невиконанням бюджету.
Бо ж міжнародна допомога та кредити, які складають досить багато від бюджету, за курсом 42.2 це одна сума в гривні, а за курсом 36.6 це вже сума інша.
І якщо бюджет не буде виконано, у гривні, бо він же у гривні, то ніхто там не буде розбиратися, чому, як і що змінилося. Не виконано, і все, шукаємо винного, суворо караємо. Як то в нас заведено.
Тому, так, для Мінфіну курс, близький до офіційного, і відсутність зараз підстав піднімати офіційний, це проблема.
Це й називається конфліктом інтересів. Коли для НБУ важлива курсова стабільність, аби не було множинних курсів, або хоча б їх було поменше. Для Мінфіну важливо, щоб курс був найближче до закладеного в прогноз, бажано, навіть, трохи вище.
Чому 42.2? Бо це планували восени минулого року. Коли була інша картина світу, інші фінансова ситуація, інші вхідні, все ще невизначеність з приводу міжнародної підтримки. Тоді ще ані угоди з ЄС не було, ані угоди з МВФ. А, і ще тоді досить активно вже стріляли по цивільній інфраструктурі.
Загалом, тоді і 50 і 60 задавалося реальними прогнозами по курсу, за тодішніх ввідних і тодішній реальності. Зійшлися – і я сам це тоді називав оптимізмом у квадраті – на 42.2.
Потім ситуація змінилася на нашу користь, принаймні, по грошах, з’явилася і угода з ЄС по макрофіндопомозі, і угода з МВФ, і ніша допомога, і все інше позитивне. Прогнозні цифри, між тим, в бюджеті лишилися.
Тут, до речі, трохи навіть смішно виходить, що краще Мінфін та НБУ працювали над угодами із партнерами, тим швидше і більше грошей до нас надходить, тим сильніша гривня, тим більше ймовірності для міністра отримати на горіхи за невиконання бюджету, бо курс краще, ніж планувалося торік. Смішно для всіх, крім самого міністра.
Це та історія, що коли ми кажемо про бюджетне планування, то часто забуваємо про те, що вхідні дані і ситуація із війною, із фінансами, із усім іншим змінюється іноді досить швидко.
Воно просто стає неактуальним, і до того привязуватися не дуже розумно. Те, що здавалося гарним і точним прогнозом рік тому, зараз нереалістично. Скоріше за все, і те, що в нас зараз із курсом, держфінансами, за рік вважатимемо чимось знову нереальним.
Ні, середньострокове планування, звісно, потрібне, але це не самоціль, бо неможливо точно все спрогнозувати, і має сенс змінювати прогнози та орієнтири, орієнтуючись на ситуацію, на реалії.
Опубліковано в Facebook
Чи тим більше заради експортерів. Ті хто займаються експортом мають бути конкурентними не завдяки рабській праці та знеціненню людиногодин українців, а завдяки технологіям та інвестиціях (на які треба тратити гроші, а не на яхти та маєтки)
Якби не вливання від партнерів то наша економіка могла б хоч мільйон раз вмерти, взагалі стати трупом та зникнути і т.п., але не було б ніякого зміцнення гривні! Навпаки були б планові 42,2 чи навіть 45...
Фундаментальний чинник зміцнення гривні в тому що ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ надходить більше чим вимивається із економіки державою та українцями на покупки іноземних товарів. Курс гривні (чи будь-якої іншої валюти) відносно міжнародної валюти (доларів) залежить виключно від балансу імпорту/експорту. Тобто баланс вартості товарів які українець купує в громадян інших країн відносно вартості тих товарів що українець продає громадянам інших країн.
Курсом керувати дуже легко. Можна зробити ідіотизм як був в совку заборонивши імпорт (та долари в кишені) і тоді курс взагалі легко зробити 1 грн до 1 долара, чи навіть 1 копійку до 1 долара, але це дуже поганий шлях бо буде дефіцит всього і це на щастя не те що в нас відбувається. Є інший варіант коли можна дуже багато експортувати потрібних всім іноземцям товарів (на які ми можемо встановити настільки велику ціну наскільки захочемо і вони всеодно будуть їх купувати - айфони, айті, ліки, бренди і т.п.) чи надавати послуги іноземцям (туризм і т.п.) тобто робити все для отримання від них їх валюти що знову ж буде вести до зміцнення гривні відносно валют цих іноземців, але на жаль це теж не той варіант чому гривня зараз зміцнюється. Так ось зміцнюється гривня тому що партнери дають свою валюту для наповнення нашого бюджету України. Дають валюту за те що українці того варті. Тобто бюджет наповнений не гривнями з податків, а гривнями купленими за іноземну валюту що робить кількість іноземної валюти в економіці більшою чим була раніше. І стан економіки тут ні при чому.