Що стоїть за чварами між Україною та Польщею?

Між Україною та Польщею щось пішло не так. Події розвиваються як у боксерському поєдинку. Країни обмінюються ударами, глядачі ахкають, але деякі бачать лише хибні випади. Що відбувається?

Подивимося на хронологію. Криза відкриває рішення Варшави закрити свій ринок для українського зерна. Київ відповідає планами запровадити ембарго на польські овочі. Польський уряд починає говорити про припинення підтримки українських біженців. Україна заявляє, що досягне зняття заборони на імпорт агропродукції через суд. Ще гучніша заява: "Ми більше не передаємо зброю Україні". Врешті домовились домовлятися.

Таку ескалацію можна пояснити двома словами: "Парламентські вибори". Вони відбудуться 15 жовтня, і в найближчі три тижні ми почуємо чимало гучних заяв. Поясню, що за ними стоїть насправді.

Передвиборчий трюк чи гра на страху перед великою кількістю біженців

Можна зрозуміти, кому адресовані заяви про плани скоротити, обмежити підтримку українських біженців. Якійсь частині виборців подобається теза, що злоті з бюджету будуть використовувати лише на соцдопомогу полякам, а не іноземцям. Але неоднозначно звучать слова про те, що наступного року зміняться правила надання дозволу на роботу. Левова частка колишніх херсонців, харків'ян, маріупольців працюють, платять податки, поповнюють польський бюджет (за прогнозами на 2023 рік – близько 6 млрд злотих податків від працюючих українців піде до бюджету Польщі). Так, Польща витратила близько $550 мільйонів на виплати українським сім'ям, які втекли від війни. Але з іншого боку, 3,5% зростання ВВП Польщі можливі завдяки українцям — 749 тисяч офіційно працевлаштованих у Польщі станом на другий квартал 2023 року. Економіка Польщі критично залежить від українців. Позбавити українців можливості перебувати та працювати у Польщі, як зрубати гілку на якій сидиш. Ймовірність такого сценарію наближається до нуля.

Але в ці три передвиборні тижні ми можемо ще не раз почути схожі меседжі. Фокусувати увагу виборця на питанні мігрантів — це політична технологія.

Підтримка фермерів

Ринок зерна у наших країнах дуже відрізняється. В Україні, 2020 року, було 47 тис. фермерських господарств, ринок ділять відносно невелика кількість величезних агрохолдингів. У той же час, особливість польського сільського господарства — відсутність великих агрохолдингів, у Польщі налічувалось приблизно 1,3 млн фермерських господарств. Така кількість фермерів – це велика електоральна група, на яку орієнтується і нинішня правляча партія ПіС (Право та Справедливість). Парадокс у тому, що польські фермери підтримують Україну. Вони на її боці всім серцем, але от гаманець… Для них зернова криза – війна за свій бізнес, нічого особистого. Поляки захищатимуть свої підприємства, але за жодних обставин не дадуть владі розвернутися на 180 градусів у відносинах з Україною.

Заходи у відповідь здаються рішучими — Україна заявляє, що подає позов до СОТ. Але, жоден суд світу не може бути швидким. А розмови про заборону польських яблук — риторика, не підкріплена економікою. Українські експерти вже підрахували, що частка польських овочів не перевищує 2% українського ринку. Це може бути важелем, але вже на українського виборця.

Однозначно, до виборів Варшава не піде на якісь послаблення у контексті імпорту зерна. Але далі можливі компроміси. Це розуміють у ЄС, що вже неодноразово йшлося про компенсації для фермерів у країнах, що межують з Україною. На це планувалося виділити понад 100 мільйонів євро.

Озброєння немає, боєприпаси для України знайдуться

Заяву прем'єра Матеуша Моравецького про припинення постачання озброєння українці сприйняли як покарання за відсіч у "зерновій війні". Але не було почуто головної думки: "ми не передамо Україні ту нову зброю, яку зараз закуповуємо в межах модернізації польської армії". Фактично припинення поставок викликане не політикою, а неможливістю передачі іншій країні нової зброї, яку Польща зараз отримує з Південної Кореї чи Сполучених Штатів. І йдеться саме про озброєння. Постачання боєприпасів, комплектуючих триватимуть, крім того Польща продовжить ремонтувати українську техніку.

У стратегічній довгостроковій перспективі на 50-100 років Польща та Україна мають усі можливості стати новим економічним та військовим центром Європи. Але це можливо лише у союзі двох країн. Це розуміють обидві держави, малоймовірно, що передвиборчі дебати та локальні бізнес-суперечки зможуть перешкодити одному з найперспективніших і найпотужніших союзів центральної Європи. А нині давайте дочекаємося середини жовтня і потім зітхнемо з полегшенням.

Пізніше президент Польщі Анджей Дуда заявив, що слова польського прем’єр-міністра Матеуша Моравецького про непоставку зброї Україні "витлумачили якнайгірше". Заява Моравецького стосувалася нової зброї, яку закуповують для армії Польщі.