Де шукати українські можливості для приватного капіталу?

Horizon Capital закрив свій фонд Зростання-4 на рівні $300 млн, тепер ці кошти підуть на інвестування в реальну економіку. Цікаво, що там в останній вагон ще протисся ЄБРР зі своїми грошима - і то не дуже добрий знак.

Якщо ЄБРР, котрий мав би інвестувати самотужки, протискається у фонд Horizon Capital - значить, аналітики ЄБРР власними очима не бачать можливості заробити гроші на інвестиціях в Україні, найнявши Horizon Capital для цих цілей.

Зараз я просто опишу, як би я вклав $300 млн в Україні, щоб це була смарт-інвестиція, дохідна інвестиція та людська інвестиція, а не математична операція, де кошти якимось чином множаться на відсоткову ставку й повернуться назад у фонд з прибутком.

1. Виробництво творогу, йогуртів та постачання їх на ринок Канади - саме зараз після підписання угоди про вільну торгівлю з цією країною. Йогурти, а особливо творог у Канаді коштують значно дорожче, ніж собівартість їх виробництва в Україні, тому тут можна і робочі місця створити, і капіталізувати нашу молочну галузь (а також фруктову - в йогуртах) та добре заробити, зміцнивши торговельні зв'язки між Канадою та Україною.

1. Невеличка R&D компонента - лабораторія на $1-2 млн для дослідження нових матеріалів. Йдеться про метали, необхідні для виробництва кращої якості ліній електропередач - простіше кажучи, дротів. Дроти державної компанії Укренерго втрачають чимало електрики, гріючи повітря, а цьому можна було би запобігти. Крім того, слід пам'ятати, що нові метали мають передбачати можливість кращого обліку активної та реактивної електроенергії, дозволяючи робити її забір з максимальним коефіцієнтом корисної дії. В перспективі це рішення можна було би продавати як Укренерго, так і обленерго - в Україні та за кордоном.

1. Виробництво пива за німецькими стандартами якості. Як людина, котра дуже поважає цей пінний напій, мушу констатувати, що якість його в Україні впала через те, що виробники роблять cost-cutting, тобто економлять кошти на якості води та сировини. Смак пива від того гіршає - і ти його вживаєш, зажмуривши очі, щоб не відчувати детальних ноток, бо вони не зовсім приємні та відгонять чомусь інсуліном чи просто гіркотою невідфільтрованої води. Для виробництва пива за німецькими стандартами якості - орієнтуємося на Wersteiner, наприклад - потрібно придбати німецьку технологію та придбати одну з існуючих броварень в Україні, провівши аудит її активів. Уманський пивзавод коштуватиме дорого, бо там вже стоїть німецьке обладнання, та й якість води на Уманщині традиційно потребує дуже дорогої фільтрації. Колись була броварня Лісопилка в лівобережному Києві - можна почати з невеликих обсягів. Якщо йдеться про більші обсяги, можна було би придбати мажоритарну частку пивзаводу "Оболонь", вклавши в його модернізацію. Це не має коштувати мільярди.

1. Можна було би зробити щось людське, побудувати школу, найняти туди крутих педагогів та передати її до міської адміністрації Києва, чи іншого зруйнованого міста за відповідні кошти. Інноваційно - розумію, але чому б і ні. Чому ми маємо замикатися в якісь стандарти минулого, якщо нам будувати Україну майбутнього?

1. Організація агротрейдера - з метою закупівлі фермерської, харчової продукції. Візьмемо лише кілька базарів у західному Києві - базар на Зодчих, базар Дніпро та базар на КПІ. Люди там днями сидять-висиджують, ніби квочки, що очікують на квочкодава. А раціональний агротрейдер скупив би ту всю продукцію і реалізував або через власні торгівельні об'єкти, або продавши цю продукцію одній з торгівельних мереж.