Як Україні влаштуватися в сучасному капіталізмі

Зроблю спробу на пальцях пояснити, як влаштована сучасна геополітика капіталізму. В світі існує декілька великих пулів капіталу, котрі мають змогу скоординованими діями впливати абсолютно на все - від зміни урядів до цін на товари.

1. Американський капітал (східно-американський пул, американо-єврейський пул Goldman Sachs та західно-американський венчурний пул).

1. Арабський нафтовий пул, організований переважно навколо компанії з видобутку нафти Saudi Aramco, але з широкою мережею монетарного впливу через фонди облігацій у США та Британії.

1. Китайський державний капітал - і до нього прив'язані ниточки китайського приватного капіталу. Втім, Китайська Компартія подрібнює приватні фонди, щойно вони стають великими та системними. Китайський державний капітал традиційно вірить у сектор будівництва в Китаї та у придбання недорогих європейських та американських виробничих компаній, де це дозволяють регуляторні агенції.

1. Лондонський пул грошей - все, що обертається на Лондонській та Ірландській фондових біржах, здатне взаємодіяти із собою для досягнення спільної мети. Класика цієї лондонського біржової змови - звільнення прем'єрки Ліз Трасс у 2022 році, аби вивести в прем'єрське крісло монетариста Ріші Сунака, котрий обіцяв лондонським біржовикам низькі відсоткові ставки.

1. Скандинавський пул грошей - норвезькі, шведські пенсійні фонди та мережа скандинавських банків, котрі зв'язують весь регіон у економічно-фінансовий кластер, від Данії до Естонії. Це дуже консервативний пул, він воліє залишатися на монетарному рівні, для інвестування обирає або облігації, або одну з консервативних індустрій на кшталт видобутку газу, нафти.

1. Німецька економічна система побудована на державно-приватному партнерстві, адже в Німеччині з кінця 1940-х діє правило, що німецький уряд рятує приватний сектор вливаннями капіталу, щойно в нього починають виникати проблеми. Банки, промисловість, вільна економічна політика - основні принципи німецької системи.

1. Російський пул грошей. Він ніколи не був грандіозно великим, однак у кращі роки цін на нафту та газ мав свій вплив. Цей вплив був досить обмеженим монетарно, бо росіяни або виводили гроші на Кариби, або, як Фрідман, стукалися до європейських бірж. Лондон толерував російський капітал до 2014 року, потім почалися проблеми. Люксембург толерував російські гроші до 2022 року, потім Люксембург перейшов на сторону України.

Російський капітал вже можна списувати за рахунків - більшість російських закордонних фондів арештовано, лишилися лише певні гаманці на Карибах та деінде, по невеликих європейських банках, куди ще не дійшли руки регуляторів, але неодмінно дійдуть. А от інші шість груп - це реальна геополітика капіталізму, в якій ми живемо. Живемо не перший день і не другий, живемо досить давно. І маємо навчитися жити в цьому світі краще, бо в цій системі дуже важко подобатися всім одразу, однак слід намагатися це робити.

Скільки ми говоримо про те, як Україні потрібно мати іноземні інвестиції? А інвестицій катма. Чому? Бо жодну з цих груп капіталу ми або не змогли нічим зацікавити, або банально не впустили на український інвестиційний ринок, бо "Путін не дає", "олігархи проти", "корупціонери пручаються", "яких тобі ще реформ не вистачає" і так далі.

Геополітика капіталізму має фундаментальний принцип - економічне зростання.

Класики монетарної теорії вважали, що економічне зростання в довготерміновій перспективі здатне вирішити всі основні проблеми людства, від голоду до збройних конфліктів та криміналу.

З 2000-х відбувається злам в розуміння завдань капіталізму, коли вже говориться про економіку розвитку, а не економіку зростання. Розвиток - категорія соціал-демократичної ідеології, зростання - категорія консервативної ідеології.

Якщо зустрінуться канцлер Німеччини Олаф Шольц та британський прем'єр Ріші Сунак, то Сунак говоритиме про зростання європейської економіки, а Шольц - про її розвиток. Це такі ідеологічні лінії, на котрі слід звертати увагу.

Є кілька важливих теорій про долю капіталізму. Їх насправді багато, але важливими ж декілька.

Урок Пікетті: Оскільки більшість світового капіталу успадковується наступними поколіннями, геополітика капіталізму в кінцевому рахунку - це геополітика нерівності. Але слід бути дорослими людьми. Йдеться не про революцію, не про вічне марксистське невдоволення, що в когось є гроші, а в когось немає.

Йдеться про те, що якщо інвестиція успадкованого капіталу приносить кращу дохідність, ніж зростання реальної економіки - починається стагнація, бідність та міжнародні конфлікти.

Для розвитку світової економіки реальний бізнес має зростати швидше, ніж, умовно кажучи, пул капіталу Ротшильдів, які накупили облігацій на мільярд і ведуть свою гру на біржах.

Урок Кокрейна: Маючи трильйонну індустрію облігацій, монетарні регулятори глобальної капіталістичної системи завжди можуть позичити певну кількість грошей у майбутніх поколінь та закрити всі діри в усіх можливих дефіцитах та нестачах капіталу.

Позичати можна безкінечно - але доти, доки за боргами здійснюються виплати. Коли починаються кризи та дефолти - система позичання у власного майбутнього руйнується, бо до неї зникає довіра. І тоді вже Ротшильди не облігації купують, а нерухомість у Німеччині чи США. Це важливо.

В Кокрейна є ще математика на цю тему, але вона - ілюзіоністичного типу. Неоплатонізм по-своєму, на кшталт: наші нинішні борги - то відображення здатності майбутніх поколінь заробляти гроші. Хтось у це вірить, хтось ні, але математику під те Кокрейн підвів досить переконливу, якщо хтось полюбляє саме математичні аргументи.