Стратегічні проблеми видобувної галузі підривають обороноздатність України. Як їх вирішити?

"Це війна на роки". "Ця війна може тривати дуже довго". Подібні вислови вже стали звичними в українському медіапросторі. Звикають до війни не лише українці. Недавня ескалація ізраїльсько-палестинського конфлікту сколихнула світ із новою силою. Навіть політики у стабільному Євросоюзі теж задумались про необхідність підготовки до затяжних конфліктів.

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус під час ефіру на телеканалі ZDF закликав громадян країни готуватись до криз та тривалих конфліктів, які будуть безпосередній вплив і на їхнє життя також.

"Ми повинні звикнути до думки, що в Європі може виникнути загроза війни. Ми повинні стати придатними до війни", – заявив посадовець.

Заява німецького міністра викликала хвилю дискусій у Німеччині та Європі загалом.

Що вона означає для України? Перш за все те, що ми також повинні готуватись до затяжної війни, при чому все більше спиратись на власні сили та ресурси. Ескалація в Ізраїлі дещо переключила увагу європейських та американських від України на Близький Схід. Кожен подібний конфлікт буде відволікати наших союзників, які також мають обмежені ресурси та можливості, тому існує ризик, що наша країна може лишитись наодинці в протистоянні російським окупантам.

Аби не допустити цього, уряд України ще у вересні поточного року інтенсифікував контакти з іноземними виробниками зброї.

Зокрема, через створення Альянсу оборонний індустрій, куди ввійшло 38 виробників озброєння та військової техніки з 19 країн.

Однак не варто обмежуватись лише цим кроком. Основну увагу слід спрямувати на переналаштування роботи всіх галузей та секторів економіки України, передусім, на потреби оборонної промисловості. Це дозволить якнайкраще адаптуватись до затяжної війни.

Якщо говорити про видобувну галузь, то вона може забезпечити нашу країну корисними копалинами, які мають стратегічне значення для обороноздатності.

Наприклад, збільшення випуску військової продукції та відбудова постраждалих від російської агресії міст неможлива без збільшення обсягів видобутку залізної руди та розробки нових родовищ.

Однак для цього треба щонайменше змінити перелік стратегічних корисних копалин та ухвалити спеціальний закон для відчуження землі в умовах воєнного стану.

Нерозв'язаність цих двох юридичних питань призводить до того, що недобросовісні користувачі земельних ділянок, які не мають можливості та не бажають розробляти корисні копалини, блокують процес їхнього видобутку.

Це наносить непоправної шкоди економіці та обороноздатності країни. А тепер детальніше пройдемось по кожному питанню.

1. Зміна переліку стратегічних корисних копалин

Наразі в Україні не існує чітко визначеного і вичерпного переліку корисних копалин, які мають стратегічне значення для оборони та сталого розвитку економіки.

Кодекс України про надра жодним чином не регулює це питання. В лютому 2023 року уряд ухвалив постанову про затвердження переліку з 26 стратегічних родовищ, які містять поклади п'яти стратегічних корисних копалин (ванадієві, літієві, титанові, уранові руди та сіль калійна).

Однак цей список не відображає реальну картину справ.

Єдиним документом із цього питання, що хоча б якимось чином наближений до реальності, є рішення РНБО України "Про стимулювання пошуку, видобутку та збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави" від 16 липня 2021 року.

В ньому прописаний достатньо ґрунтовний перелік стратегічних корисних копалин – 33 металічні (серед них є літієві та навіть залізні руди) та 4 неметалічні (включно з графітом). Цей список можна взяти за основу для врегулювання цього питання.

1. Примусове відчуження землі в умовах воєнного стану

В Україні діє закон "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", який частково регулює "примусове відчуження або вилучення майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану", яке "здійснюється за рішенням військового командування".

Очевидно, що це не зовсім відповідає конкретним обставинам щодо надрокористування, оскільки видобуток корисних копалин напряму не стосується запровадження і виконання заходів воєнного стану (охорона об’єктів, трудова повинність, комендантська година тощо) і безпосередньо не відноситься до відання військового командування (Головнокомандувач ЗСУ, Командувач об’єднаних сил, командувачі видів та окремих родів, органів військового управління, командири з’єднань, військових частин тощо).

Крім того, цей закон більше спрямований на розпорядження рухомим майном, а не на розробку родовищ.

З огляду на це, розвиток видобувної галузі України в умовах воєнного стану потребує прийняття окремого закону для відчуження земель на потреби надрокористувачів, які зацікавлені та мають можливість розробляти родовища стратегічних корисних копалин.

Це може стати потужним стимулом не лише для галузі, а й для зміцнення економіки та обороноздатності країни. А зміцнюватись нам конче потрібно, адже ця війна надовго…