Чи потрібно "зупиняти" країну під час вильотів МІГ-31

Питання "що робити із повітряними тривогами під час польотів МІГів" - це ж питання як раз протистояння здорового глузду і бюрократії. А вже потім питання шкоди економіці, яка завдається через постійні зупинки транспорту і перерви у роботі державних установ.

Бо з одного боку є бюрократи, які намагаються мінімізувати свою відповідальність. І для бюрократа це абсолютно природньо. Бо якщо що потім саме до нього прийде ДБР, слідчим якої потрібно виконувати план.

І тому бюрократи роблять все, щоб не нести відповідальність. І їм легше "не робити нічого, ніж робити щось, за що може прилетіти".

Тобто краще зупинити роботу громадського транспорта, бо якщо прилетить в тролейбус, що їде, то це буде відповідальність конкретного бюрократа. А якщо на вулицю, де стоять люди, то це просто карма, боже провидіння чи не пощастило.

З іншого боку здоровий глузд вказує на ймовірності, нагадуючи, скільки раз за всю війну ми бачили пуски з цих МІГів. І натякаючи, що паралізувати всю країну через одну потенційну ракету якось тупо.

Тим більше, коли то дорога ракета і її дуже бережуть. Тим більше, що від цього страждають люди. Які не можуть дістатися місця. Сходити в магазин. Потрапити до чиновника. Причому навіть у місті, який прикритий Патріотами і якому не так і страшні ті ракети. І так, це удар по економіці. І росіяни то розуміють. Влаштовуючи довгі польоти із дозаправками, діючи заодно і на нервову систему і так втомлених українців.

Точний розмір шкоди для економіки поки що не порахували да й не факт, що порахують. Проте шкода точно є. І чим довше літають МІГи тим більше постає питання, що з цим треба щось робити. І все звертають увагу на бюрократа. Вказуючи йому на ймовірності. Але для бюрократа то ризик. І він ніколи не піде на кроки, які можуть створити ризики для нього особисто.

Тому такі заборони природні. Не можна звинувачувати бюрократа у тому, що він бюрократ. Треба змінювати політики так, щоб бюрократ не боявся приймати таке рішення.

Тобто треба зробити зміни на самому високому рівні і зняти потенційну відповідальність з бюрократа. І тоді він охоче проявить той самий здоровий глузд.

Що треба робити? Очевидно, потрібно диверсифікувати тривоги. Одна справа, коли щось летить, байдуже, шахеди то чи крилаті ракети. Воно летить і часто летить не одне, і тому загроза очевидна. І тоді ми можемо мати червоний рівень повітряної тривоги. І тоді є сенс включати обмеження.

Але якщо ми маємо лишень ризик пуску, тим більше, ми можемо побачити по історії польотів, що цей ризик мізерний, то ми можемо вводити сигнальну повітряну тривогу. Жовту. Як колір світлофора. Під час якого не треба зупиняти роботу транспорту і різних інституцій. І щоб не трапилось під час цієї жовтої тривоги, бюрократ не має нести відповідальність.

Так, є окрема історія із школами і дитячими садочками. Але якщо зупиняється навчання в школі, якщо вирішать, що для школи жовта тривога, то як для всіх червона, то шкода для економіки буде мінімальна. І це може бути виключенням. Як і для військових об’єктів. Поведінка людей, які точно є потенційною ціллю, навіть для кинджалів, точно має відрізнятися від поведінки цивільних.

Хто має прийняти таке рішення? Політики. Це буде виключне політичне рішення. Яке, дійсно, одно дня може призвести до ситуації, коли ракета полетить і хтось постраждає. Але це робота політиків. Приймати відповідальні важкі рішення. І часто обирати між поганим і дуже поганим рішенням. Але хоч іноді бути і провідниками здорового глузду.

Опубліковано у Facebook