Привид українського шатдауну: як його не боятися?

Протягом останніх тижнів ми якось призвичаїлися до слова "шатдаун". Йшлося про бюджетне голосування в США, де Конгрес має надати Мінфіну мандат на використання певної кількості грошей за певний відрізок часу, аби цей самий "шатдаун", тобто блокування державних коштів, не стався. Мабуть, нам все ж треба звернути увагу не лише на те, як проходить у Конгресі голосування за безпековий пакет для України, але й на деякі інші речі в американському бюджетному процесі.

З огляду на зростання бюджетних дефіцитів практично в усіх розвинених економіках та підвищення ціни державних запозичень, американське планування бюджету - обережне, квартальне - має бути орієнтиром і для нас. Наш державний бюджет на 2024 рік - вкрай складний, де доходи забезпечують лише 50% видатків, тобто лише витрати на оборону. Вже в січні ми можемо зіштовхнутись із ситуацією, коли в бюджеті не вистачатиме грошей на щоденні потреби, на щоденні зобов'язання уряду.

Через це вже зараз варто було би перейти до щоквартального планування нашого бюджету. З огляду на нинішній характер воєнних дій, дійсно дуже важко передбачити, яким буде літо 2024 року, якою буде осінь. Треба насамперед мати план на перші три місяці 2024 року - з можливістю переглянути бюджет за результатами першого кварталу, вже готуючи варіанти, яким може бути цей перегляд. Вже маючи варіанти про те, як наситити бюджет додатковими коштами. Давайте будемо реалістами - уряд віддав практично всі податкові надходження на потреби армії, але насправді ці витрати можуть зрости, вже не кажучи про потребу закрити дефіцит, аби профінансувати все інше - від освіти і культури до медицини та енергетики.

Якими можуть бути негативні сценарії? Падіння обсягу державних закупівель в першому кварталі наступного року може вдарити по тих компаніях, які звикли приходити на тендери міністерств та державних компаній. Невпевненість корпоративного сектору щодо подальшого розгортання війни може спричинити чергове підвищення цін, формуючи інфляційний тренд.

Зростання інфляції є досить реальною перспективою - навіть завжди спокійні балтійські країни мають із цим проблеми. Наша війна з росією призвела до різкого підвищення інфляційних трендів у Естонії, Латвії та Литві - до 8-9%, це небачений рівень для зони обігу валюти євро.

На тлі війни корпоративний сектор реагує насамперед підвищенням цін для кінцевого споживача.

Ще ми можемо зіштовхнутися з кризою неплатежів за послуги електро- та водопостачання - в умовах безробіття на рівні майже 20%, за оцінками НБУ, та традиційних проблем з платежами в цьому секторі.

Люди таким чином можуть власною гривнею показати, що до перемоги у війні та економічного відновлення вони не бачать можливості впоратися з усіма своїми фінансовими зобов'язаннями. Реально - багатьом сім'ям сьогодні складно.

Уряд має бути до цього готовим. Інфляційна непередбачуваність української економіки, де ставкам за внутрішніми облігаціями вже просто немає куди рости, змушує думати про збільшення обсягів запозичень на західних ринках капіталу.

Війна - це не причина відмовлятися від міжнародного боргового ринку. Ізраїль, для прикладу, нещодавно розмістив свої облігації, незважаючи на війну. Так, якщо раніше Ізраїлю позичали під 4-4,5%, зараз йому позичили гроші під 6,5%. І це зроблено на рівні приватних домовленостей з інвесторами, а не через біржу.

Біржі насправді досить спокійно зараз реагують і на війну в Україні, і на війну в Ізраїлі - і це хороший знак.

Розпорядники великих фондів капіталу вважають, що найгірше вже позаду - і тому, в принципі, готові позичати, тим більше якщо гарантом українських позик виступлять США та/або Євросоюз. Україні би точно не завадила позикова лінія від приватного ринку капіталу на Заході, аби закрити бодай бюджетні потреби на перший квартал 2024 року в разі неотримання заявлених обсягів допомогових коштів від міжнародних партнерів.

Якщо уряд зможе попередити негативні економічні тенденції перших трьох місяців наступного року - ймовірно, цілий рік пройде краще, ніж якщо в нас поглибляться економічні проблеми в січні чи лютому.

Наш Мінфін традиційно тяжіє до запозичень у гривні - і час змінити цю стратегію.

Є свіжий приклад - після президентських виборів в Аргентині, котрі виграв лібертаріанець Хав'єр Мілеї, в Аргентині йдеться взагалі про відмову від національної валюти на користь долара, тому що вічно боротися з інфляцією, як показує досвід Аргентини, неможливо. Інколи її треба припиняти радикальними заходами - результат виборів показав, що аргентинці в це вірять, бо втомилися від зростання цін і вічного надокучання зі сторони МВФ, котрий залишається єдиним великим кредитором Аргентини.

Та й розраховуватися за зброю нам потрібно у валюті - то чому б уряду не спробувати позичати у валюті на міжнародному ринку, ніж формувати великий попит на долари та євро на внутрішньому рівні, коли той попит точно краще зайвий раз не чіпати, щоб усім спокійніше жилося та працювалося.

З того, що лежить на поверхні. Очевидно, що прибутки державних банків мають бути спрямовані до бюджету. Зараз не той час, щоб банки просто лишили собі ці кошти для поповнення власного капіталу.

Бізнес-моделям Приватбанку та Ощадбанку зараз нічого в принципі не загрожує, величезного попиту на кредити поки немає - тому збільшувати капітал цих банків зараз не виглядає доречним та потрібним.

Якщо ж попит на кредити почне зростати - є й інші банки, в тому числі великі міжнародні банківські групи, котрі в разі чого задовільнять попит на кредити. Це і "Укрсиббанк" з французької групи BNP Paribas, це і американський Citibank. За цими банками стоять високоліквідні материнські компанії.

Більшими можуть бути і надходження від приватизації, а не скромні 4 млрд грн, що заплановані на 2024 рік. Потрібно активізувати продажі активів з балансу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – там багато майна, ціна якого за умови проведення ефективних аукціонів могла би підтримати потреби нашого бюджету.

І, звичайно, треба посилити роботу для отримання в розпорядження уряду заморожених російських активів на суму понад $300 млрд. Ці гроші реально зависли, і доки ми змагаємося за бюджетну допомогу від США та Євросоюзу - ці російські активи наче як нічийні, просто обліковуються на балансі депозитарних установ, з яких Україна навіть відсотки отримує не автоматично, а через двосторонню лінію співпраці з урядом Бельгії.

Треба зрештою добитися рішення про передачу цих грошей Україні - і чимало західних політиків хотіли би в цьому допомогти.

Чому б не звернутися з такою пропозицією до Девіда Кемерона, нового міністра закордонних справ Британії?

Його нещодавній візит до Києва та доволі скромний порядок денний показав, що Кемерон шукає ту сферу, де він може бути корисним для України.

Британія - з її біржами та судами - цілком вдала юрисдикція, через яку Україна могла би отримати заморожені російські активи для фінансування своїх бюджетних потреб. Але не тільки, бо це - великі гроші. Просто закривати ними дефіцит буде трошки виявом нашої внутрішньої фінансової паніки, а от розподілити їх на бюджетні потреби та потреби відбудови буде дуже раціонально.

Нам треба більше про це говорити та більше в цьому напрямку діяти. Ці гроші отримати реально - і вони потрібні вже. Просто чекати, доки Захід їх надасть, вже мало, бо якби це була зовсім проста справа, Захід би ці кошти вже надав.

Давайте пам'ятати, що ми в дуже непростій економічній ситуації, де видатки є величезними як у уряду, що має фінансувати потреби Збройних Сил, так і в українських сімей, котрі мають відкладені через війну потреби, а оскільки війна затягується - вони ці потреби відкладати вже не можуть.

Один лише замір - нещодавно звернув увагу на вакансії в супермаркеті Novus. Що вам сказати - люди отримують по 9-10 тис. грн, за які вони повинні якось розрахуватися за електрику, воду, тепло, їжу, житло, а ще якось заощадити на непередбачувані видатки.

Пройшовся по великих сайтах вакансій - теж зарплати переважно на рівні 10 тис. грн у різних секторах. На ці гроші вижити досить важко. В економіку треба влити гроші - уряд має знайти, як це зробити.

Це і бюджетна політика, і комунікація з приватним сектором про те, що потрібно розвиватися, починати нові прожекти і щось інвестувати в людей, бо життя в режимі економії не може продовжуватися безкінечно.

В наших силах змінити економічну динаміку на краще. Для початку, в нас стабільний банківський сектор. В нас немає проблем зі зв'язком та інтернетом. В супермаркетах є достатньо доступної їжі. Нам зараз треба не втратити те, що ми маємо - і вийти на дещо кращу економічну траєкторію.

Забезпечити державні видатки, включаючи закупівлі. Не допустити зростання цін. Не допустити приховування доходів та прибутків від оподаткування. Повірити у власні сили, насамкінець.

Економіка - це така річ, де, як і на фронті, потрібен імпульс. Імпульс, котрий почав би розкручувати динаміку змін на краще. Дуже хочеться цього імпульсу дочекатися. Зараз - важко. Це треба виправити, щоб вже на початок нового року вийти на етап закриття наших фінансових потреб і набагато впевненіше дивитися в 2024 рік.