Як працює агросектор сьогодні?

За 20 місяців війни українські аграрії зіштовхнулися із цілою низкою складнощів. До певних викликів вдалося адаптуватися, як то подорожчання пального, добрив та ЗЗР або зміна посівного клину. Логістичні шляхи потрібно було повністю перебудовувати, і на сьогодні з цим теж ситуація значно краща ніж весною 2022 року.

Хтось наважився на релокацію в інші регіони, а хтось знайшов способи перелаштувати виробництво та залишитись у прифронтових областях.

Критичною залишається проблема неможливості планування. У будь-якому бізнесі розуміння перспектив — ключовий фактор для розвитку. А в аграрній сфері, де період отримання прибутку після інвестицій складає місяці, а іноді рік — це питання власне існування підприємства.

Проте, попри величезний тиск стресових факторів, агросектор залишається однією з провідних галузей української економіки. У структурі ВВП України сільське господарство склало 8,2% у 2022 році (10,9% у 2021 році, 9,3% у 2020 році). За 8 місяців поточного року сільгоспвиробники експортували продовольства на суму 14,6 млрд доларів. Кілька останніх років сільське господарство (разом з лісовим та рибним) дає роботу близько 18% працездатного населення України.

Поточний стан агросектору та актуальні проблеми

На осінь 2023 року ситуація в агросекторі все ще характеризується турбулентністю. Варто зазначити, що у порівнянні з попереднім роком зараз значно більше фермерів дивляться на ситуацію позитивно та бачать перспективи. Однак переважна більшість з них одноголосно називають низку актуальних проблем у своїй галузі.

• Фінансування

Агрофірмам гостро не вистачає обігових коштів. Гроші, які були у господарників з попередніх років, вичерпалися. Витрати на виробництво та реалізацію продукції за останні півтора року виросли у кілька разів, а грошей з продажу стало надходити відчутно менше зі значним відтермінуванням. Дещо полегшує ситуацію програма кредитування "5-7-9%". Вона продовжена на 2024 рік, але з лімітом у 90 млн грн, який звужує можливості аграріїв.

• Не вигідно продавати

Ще одним болем є "несправедливі" ціни збуту продукції. Цьогорічний урожай порадував, не дивлячись на всі негаразди. Проте українським фермерам часто не вигідно реалізовувати те, що вони виростили. Особливо скаржаться на кукурудзу, в якої ціна продажу близька до собівартості, а можливий прибуток з'їдає сушіння та логістика. Через це господарства починають відмовлятися від затратних культур (кукурудза, соняшник і навіть скорочуються площі під пшеницею) та сіяти більш прибуткові та затребувані — ріпак, сою.

• Логістика та експорт

Повномасштабне вторгнення росії в Україну майже повністю вбило експорт. Блокування портів у Чорному морі змусило шукати нові логістичні шляхи. Перелаштування та налагодження сухопутних та річкових каналів експортування потребувало певного часу, а також додаткових витрат. На додачу до нової складної логістики світові трейдери стали давати менше грошей за українське зерно. Всі ці видатки лягли на плечі аграріїв.

Сьогодні в питанні експорту є ще одна завада: навесні 2023 року Єврокомісія тимчасово заборонила імпорт зернових та олійних культур з України до Польщі, Угорщини, Словаччини, Болгарії та Румунії. У вересні це ембарго мало бути знято, проте уряди Польщі, Угорщини та Словаччини продовжили дію заборони (дозволяється лише транзит). Це обвалило ціни на згадані культури на внутрішньому ринку України, а також позбавило нашу країну трьох багаторічних покупців українського зерна.

• Техніка

Важливим фактором ефективності роботи сільгосппідприємства є техніка. Машини, що активно задіяні в процесах, мають регулярно ремонтуватися або замінюватися новими. У бюджетах агрофірм це постійна стаття витрат. В умовах, коли обігових коштів не вистачає, оновлювати або купляти техніку для фермерів вкрай важко. Багато фірм втратили своє обладнання частково або повністю через військові дії. Аграрії кажуть, що питання з сільгосптехнікою могло б вирішити залучення міжнародної донорської допомоги.

• Заміновані поля

В Україні сьогодні залишаються не розмінованими сотні гектарів сільськогосподарських земель на деокупованих територіях. Власники не мають можливості ними користуватись, поля простоюють. Процес розмінування доволі дорогий, аграрії не можуть дозволити собі робити це за власний кошт. Доводиться чекати своєї черги у процесі, що організований державою.

Від проблем до прикладів того, як ці складнощі можна подолати. Говорячи про те, що ж таки вдалося у 2023 році, аграрії відзначають наступне:

• успішно вдалося розв’язати питання зберігання зернових. Почали активно використовувати рукави. Цей спосіб економить і час, і гроші;
• цьогоріч скоротилися витрати на гектар порівняно з минулим роком, коли все різко здорожчало, відбувалися валютні стрибки;
• зібрали гарний урожай попри зменшення кількості внесених добрив.

Зміни у законодавчій базі за останні півтора року

2022-ий рік запам'ятається українцям не лише початком жахливої війни. В червні минулого року Україна стала кандидатом на членство у ЄС. Одне з важливих зобов'язань для приєднання до євроспільноти — привести законодавство, зокрема і в аграрній галузі, у відповідність до європейських норм. Законодавчі зміни в цій сфері мають спростити діяльність сільгоспвиробників та сприяти відкритій конкуренції.

Далі зазначимо кілька законів та супроводжувальних нормативно-правових актів, що вже прийняті парламентом або розробляються учасниками аграрного ринку.

Законопроєкт № 3680-Д. Документ уточнює та деталізує проведення експертизи, етапи реєстрації сортів рослин, що були схвалені в ЄС, та обігу насіння і садивного матеріалу. З ухваленням закону процес спрощується, дублювати дослідження тепер надано як право. Тепер в українському законодавстві чітко прописано поняття фальсифікованого насіння та відповідальності за дії з його вирощування, виробництво та/або заготівля, та/або пакування, маркування, затарювання, пропонування до продажу, зберігання фальсифікованого насіння та/або садивного матеріалу. Завершальну стадію розробки проходять нормативно-правові акти про умови ввезення сортів овочевих до отримання їх реєстрації в Україні, порядок до- та післяреєстраційного вивчення, порядок сертифікації, порядок маркування й порядок перевірки фітосанітарним інспектором вантажу з насінням та документів. Над цим пакетом працювали учасники ринку, зокрема і члени Насіннєвої асоціації України.

Законопроєкт №8340 "Про державне регулювання сфери захисту рослин". Сьогодні цей законопроєкт прийнятий у першому читанні і знаходиться на доопрацюванні у профільних асоціацій та НАУ. Документ окреслює нове врегулювання областей карантину і захисту рослин та робить законодавство відповідним міжнародним стандартам. В ньому йдеться про реєстрацію операторів ринку, які займаються селекцією, виробляють, імпортують, експортують, продають, вирощують, зберігають рослини (зокрема насіння); обов'язкове отримання паспорта рослин для внутрішнього обігу; ведення обліку продавців, покупців, отриманих і виданих паспортів, переміщення насіння; врахований ризикоорієнтований підхід до проведення фізичних перевірок при імпорті; посилено відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту рослин.

Закон 5839 про врегулювання ГМО в Україні. Розгляд цього документу почався у парламенті влітку 2021 року, адже питання давно вимагало врегулювання та адаптації до норм Євросоюзу. В першому читанні він був прийнятий у листопаді 2022 року. Проте в такій редакції документ містив багато суперечностей та потребував масштабних правок. Через це ряд асоціацій, серед яких була і НАУ, надсилали до Верховної Ради листи з поясненнями та пропозиціями як варто доопрацювати документ. Зрештою текст документа оновили, і у прийнятому цієї осені законі з’явився пункт про заборону вирощування ГМ-кукурудзи, а ГМ-ріпаку та ГМ-цукрового буряку протягом наступних 5 років. До того ж, коли Україна вступить у ЄС, у нас автоматично скасують реєстрацію ГМ-культур, які там заборонені.

Кроки для відновлення та подальшого розвитку агросектору після перемоги України

• відбудова інфраструктури агрокомплексів та відновлення агровиробництва, яке включає надання українським агровиробникам ресурсів (в першу чергу фінансових) та державних преференцій, які дозволять їм відновити виробництво;
• модернізація агровиробництва, яка повинна мати на меті не просто його повернення до довоєнного стану, але й покращення виробничих процесів, запровадження нових технологій і введення нових стандартів для підвищення ефективності виробництва та сумісності продукції зі світовими ринками;
• відновлення експортної інфраструктури, створення диверсифікованої системи логістики, стійкої до зовнішніх впливів;
• розмінування та рекультивація сільськогосподарських земель, після деокупації та затоплення внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС;
• полегшення доступу до фінансування як для термінової реконструкції, так і для довгострокового розвитку;
• розробка законів та проведення реформ для якнайшвидшої інтеграції до ЄС;
• посилення підтримки дрібних і середніх фермерів. Якщо наші партнери побачать засіяні поля й участь держави, нас захочуть бачити гравцем на міжнародному ринку.

Після перемоги потрібно буде зробити дійсно багато. Проте аграрна галузь України має великий потенціал та перспективи. До того ж вже сьогодні міжнародні донори заявляють, що готові інвестувати чималі суми у відбудову України та в її перетворення на європейську державу.