Посилення фінансової спроможності територіальних громад в умовах війни

План заходів з реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні на 2024 - 2027 роки одним з ключових напрямків дій визначає посилення фінансової спроможності територіальних громад.

Це завдання в умовах війни є непростим з огляду на стан економіки багатьох регіонів, що постраждали внаслідок повномасштабної військової агресії, завдані збитки підприємницькому сектору і приватним господарствам, динаміку доходів населення тощо.

Найпростіший шлях для держави знайти додаткові ресурси, як відомо, полягає у підвищенні ставок податків, розширенні бази оподаткування та зменшенні кола пільговиків. Але навіть у мирні часи в Україні у цій сфері завжди був обмежений простір для подібного податкового маневру.

Тому годі зазіхати на це у нинішній момент – коли люди, економіка, соціальна система країни знаходяться на межі виживання, а сукупний рівень податкового навантаження досягає критичної за багатьма параметрами, у тому числі психологічними, відмітки у 50% ВВП.

Здоровий глузд підказує, що резерви у напрямку подальшого підвищення є незначними. Водночас, нам потрібно знайти сили та ресурси як на загальнонаціональному, так й на місцевому рівнях для досягнення омріяної перемоги.

Очікування швидкої військової перемоги породили такі самі завищені очікування на швидке економічне відновлення та відбудову вітчизняної економіки, одним з рецептів якого був розрахунок на нескінченну фінансову та матеріальну допомогу з боку наших союзників, репарації та суттєве зменшення податкового навантаження. Ці сподівання не справдились і це необхідно визнати.

Очевидно, що замість мало результативних конференцій у Лугано і Лондоні потрібно було шукати внутрішні резерви і налаштовуватись на довготривалу боротьбу. Реальність виявляється жорстокішою та більш цинічною, тому потрібно налаштовуватись на довготривалу боротьбу на виснаження та за виживання. Це потребує мобілізації усіх фінансово-економічних ресурсів країни.

На рівні громад це потрібно робити невідкладно, оскільки, як засвідчує досвід окупації окремих регіонів, сильні громади є запорукою існування України та її незалежності. Посилити фінансову спроможність громад в умовах війни можна не стільки фіскальними важелями, а у першу чергу реалізацією комплексу організаційно-управлінських заходів.

Одним із найочевидніших і найперших кроків полягає у проведенні інвентаризації майна, земель, лісових та водних ресурсів, які знаходяться на території громад. Не буду повторювати всім відомі цифри про наповненість реєстрів майна, земель, обсяги та застарілість нормативно-грошової оцінки (НГО) земель. Вони всім відомі.

Якість та наповненість відповідною інформацією цих кадастрів, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Так, своєчасність проведення НГО земель на такому рівні, що 35% громад не проводять її 8 і більше років.

Невиконання норм щодо проведення НГО обумовлює суттєві втрати надходжень плати за землю; лише в розрізі сплати юридичними особами такі втрати оцінюються Державною податковою службою України (ДПС) на рівні близько 17 млрд грн.

Проте місцева влада потребує не тільки більше повноважень, а й реальної автономності у сфері формування та реалізації податкової політики на місцевому рівні, адже вона підвищує фіскальну стійкість органів місцевого самоврядування (ОМС). Показники податкової автономії, які характеризують частку місцевих податків, базу і ставку яких можуть ОМС, у загальній структурі оподаткування, засвідчують що існує сукупність факторів, які значним чином обмежують можливості розширення податкової автономії.

Зокрема, це диспропорції економічного розвитку в розрізі регіонів та територій, різний майновий стан населення, нерівномірна щільність розселення та різна демографічна структура. Тому автономність повинна бути підкріплена повноваженнями, а ті, в свою чергу, відповідними матеріальними, фінансовими та людськими ресурсами.

Відсутність повноважень та ресурсів, як засвідчує досвід, у багатьох громадах-лідерах підкріплена здебільшого лише ініціативністю виконавців, що навіть у звуженому законодавчому полі дозволяє їм демонструвати вражаючі результати.

Прямий наслідок дефіциту автономності та один із факторів, що лишає місцеві бюджети додаткових податкових надходжень є недостатня інституційна спроможність ОМС та структурних підрозділів ДПС, які контролюють сплату місцевих податків. Зокрема, місцева влада не має достатніх повноважень для стимулювання власників нерухомого майна вносити інформацію до реєстру та здійснення заходів впливу на несумлінних платників.

У свою чергу, вдосконалення потребує процес адміністрування податку на майно, де первинним має бути облік не платників податку, а об’єктів оподаткування. Це, власне, зумовлено специфікою самого податку на майно.

Контрольна-перевірочна робота в цій сфері здійснюється переважно у формі камеральних перевірок, дотримання строків подання декларацій та повноти сплати податків. Але цього недостатньо, очевидно, що необхідно надати право контролюючим органам перевіряти обґрунтованість НГО земель, законність встановлення пільг, ідентифікації платників тощо.

У разі передання окремих повноважень щодо адміністрування місцевих податків і зборів місцевій владі, необхідною умовою успішного функціонування у рамках моделі "фронт-офіс (ОМС) – бек-офіс (ДПС)" має бути створення об’єднаного інформаційного ресурсу шляхом інтеграції ІКС "Податковий блок", Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру з доступом до нього адміністраторів у рамках визначених ролей і повноважень.

Процес формування та реалізації податкової політики на місцевому рівні в межах отриманої автономії і повноважень потребує, так само як й на загальнонаціональному рівні, належної інформаційно-аналітичної підтримки. Адже, не маючи зворотного зв’язку з системою управління складно ефективно нею керувати.

Податкова система не виключення. Тому логічний очевидний крок у цьому напрямку полягає у розробці технології системної та систематичної оцінки податкового розриву з місцевих податків, аналізу тенденцій та визначення факторів, що негативно впливають на динаміку податкових надходжень.

Серед інших напрямків можна назвати такий як проведення масово-роз’яснювальна роботи з мешканцями громади. Досвід кращих в плані управління місцевими податками громад засвідчує, що вирішальний крок від свідомого до сумлінного платника податку полягає у прямому діалозі місцевої влади зі своїми громадянами.

Свідомість не означає сумлінність, а грамотність – не означає обізнаність. Для успішної та ефективної роботи з донорами і кредиторами в тому числі на основі цифрових платформ, що активно впроваджуються в Україні (DREAM, GIS, Дія), важливим напрямом посиленні інституційної спроможності влади на місцях є навчання та підвищення кваліфікації кадрового складу органів місцевого самоврядування.

Таким чином, ми бачимо, що, навіть не застосовуючи фіскальні інструменти, тобто не підвищуючи податковий тиск на платників податків, шляхом реалізації комплексу організаційно-управлінських, цифрових, адміністративних рішень та дій держава здатна посилити фінансову спроможність територіальних громад в умовах війни.