Чи варто продовжувати транзит російського газу Україною?

В 2023 році транзит російського газу Україною складе приблизно 15 млрд м3, хоча по транзитній угоді "Газпром" мав би транзитувати та сплачувати за транзит 40 млрд м3, а по факту сплачує на 30% менше бо не визнає форс-мажор по ГВС Сохранівка. Тобто в рік за транзит Оператор ГТС отримує близько 720 млн долл без ПДВ.

Ці кошти не йдуть в бюджет, а у більшій частині покривають витрати на той самий транзит: це зарплата 11 тис співробітників, витрати паливного газу для транзиту 500-600 млн м3 (при останній вартості закупівлі Оператором по 14,9 грн / м3 без ПДВ це 196-235 млн долл), ремонти та обслуговування ГТС.

В тарифі закладена рентабельність на базу активів близько 120 млн дол - це те, що теоретично може отримати бюджет через дивіденди. Чи велика це сума для України?

Що ж отримує РФ?

Продаж 15 млрд м3 газу в Європі приносить "Газпрому" приблизно 6 млрд долл, при середній ціни на газ 400 дол за м3, із яких майже 4,5 млрд дол - це чистий прибуток.

Тобто 120 млн дол чистого прибутку для України проти 4,5 млрд дол для РФ.

Обсяги постачання російського трубного газу в Європу значно впали після початку війни та складають 23-25 млрд м3 на рік. Наразі працює тільки транзит через Україну (15 млрд м3) та "Турецький Потік 2" через Турцію. Останній працює на максимальну потужність.

Але варто зазначити , що зазначені 15 млрд м3 отримує через Україну не вся Європа, а конкретні компанії ENI (Італія), OMV (Австрія, 6 млрд м3) та трохи Словаччина.

Тому цей транзит стосується не всієї Європи, а декількох європейських компанії, країни яких не дуже допомагають Україні.

РФ намагається зберегти транзит в ЄС, щоб зовсім не втратити цей маржинальний ринок та можливості впливати на місцеві уряди та еліти. Тому вже почали надходити сигнали від історичних партнерів "Газпрома" про необхідність зберегти транзит після 2024 року. Це, в першу чергу, Австрія, Італія та Словаччина. Ну і Молдова для потреб ПМР.

Хоча всі ці країни можуть без значних проблем замістити російський газ альтернативними джерелами. Чи потрібно продовжувати транзит після 2024?

Україна для цього і продовжувала транзит після початку війни, щоб надати час європейцям перебудувати логістику газу з альтернативних джерел та не допустити енергетичного колапсу в Європі та соціального вибуху, що могло б нашкодити підтримці України з боку ЄС.

Але зараз Європа вже готова жити без російського газу і відсутність транзиту значно не вплине на вартість газу в ЄС. Особливо зважаючи на запуск нових СПГ терміналів в США, Канаді та на Близькому Сході.

Україна не може вимагати від європейців посилення санкцій проти РФ, коли сама не прикладає достатньо зусиль щоб зупинити постачання енергоносіїв з РФ до ЄС.

Росія панічно шукає нові ринки газу для тих майже 100 млрд м3, збут який вони втратили на європейських ринках. Росія навіть почала активно просувати постачання свого газу в країни Центральної Азії (Узбекистан та Казахстан), для чого намагаються перебудувати старий газогін "Середня Азія - Центр" для роботи в реверсному режимі - з РФ та цих країн.

Але на цих ринках "Газпром" не зможе отримати гарну ціну і буде вимушений продавати майже по собівартості - не вище 120 дол, це не 400-450 в ЄС. А для значного зростання постачання в Китай треба будувати "Силу Сибіру 2", що займе роки, да і Китай не особливо зацікавлений в реалізації цього проекту.

Тому Україні разом з партнерами потрібно докласти максимальних зусиль щодо скорочення обсягів експорту російського газу до ЄС, як трубного газу, так і СПГ.

З кінця поточного року в Росії зростає щодобовий видобуток газу.

У листопаді та грудні в Росії почав зростати щодобовий видобуток газу, а в 2024 році, за прогнозами міністра енергетики РФ Миколи Шульгінова, збільшаться постачання трубопровідного газу до Казахстану та Узбекистану.

За даними Мінекономрозвитку, за підсумками 2023 року видобуток газу в Росії зменшиться на 5% до 642 млрд кубометрів цього року, але в 2024 році очікується зростання на 3,8%, до 666,7 млрд кубометрів.

Оцінка міністерства також вказує на зниження експорту трубопровідного газу на 26% до 97 млрд. кубометрів цього року, але наступного року очікується зростання на 11,3%, до 108 млрд. кубометрів.

Зростання буде забезпечене, зокрема, плановим збільшенням поставок до Китаю через газопровід "Сила Сибіру" та поставками в Узбекистан газотранспортною системою "Середня Азія - Центр".