Реальні плачевні результати роботи МінЕнерго в 2023 році

Зі сльозами на очах подивився на звіт МінЕнерго про результати 2023 та на гарячі поздоровлення чиновників один одного у ФБ з цього приводу. Хоча, більшість показників або не є результатом роботи МінЕнерго, або взагалі не є перемогою. А головне те, що керівники МінЕнерго навіть не розуміють, чим потрібно займатись в 2024.

На жаль, у нас відсутня практика встановлення KPI для міністерств та їх керівників, та, відповідно, прозорої процедури оцінки результатів роботи такого міністра. Мабуть в уряді чи ОП існують якість інші критерії оцінки чиновників.

Я не знайшов плани МінЕнерго на 2023, тому немає з чим порівнювати досягнені результати за 2023 рік. Спробую дати мою власну оцінку зазначеним результатам роботи МінЕнерго та запропоную моє бачення KPI міністерства на 2024 рік.

Почнемо з аналізу символів 2023.

Вдячні нашим партнерам за підтримку. Але нагадаю, що уряди зарубіжних країн погодились надавати кошти тільки після того, як такий фонд був створений під керівництвом саме Енергетичного Співтовариства (а не МінЕнерго), який і займається розподілом коштів донорів. Не сумнівають, куди б пішла основна частина коштів, якщо б їх розподіляло МінЕнерго.

Не розумію, чим тут пишатись, коли "Укренерго" оцінює нестачу генерації в 4500 МВт.

Введені в експлуатацію ВЕС – це проекти, які вже будувались до війни і обладнання вже було замовлено і навіть поставлено в Україну. Тому його просто змонтувати та підключити до мережі.

Так в чому тут була підтримка МінЕнерго? Більш того, згідно УВЕА, на початок війни було недобудовані проекти ВЕС на 800 МВт на загальну суму в €1 млрд.

Чи допомогло МінЕнерго вирішити проблеми девелоперів, щоб закінчити ці проекти: подовжені терміни дії технічних умов та договорів купівлі-продажу "зеленої" електроенергії, тощо?

Голова комітету ПЕК ВРУ Андрій Герус уточнив, що у 2023 році введено в експлуатацію:

• 182,3 МВт вітроелектростанцій (Найбільша нова електростанція ДТЕК Тілігульська ВЕС у Миколаївській області - 78 МВт)
• близько 500 МВт сонячних електростанцій (більшість на стороні споживача)
• близько 100 МВт газових електростанцій (більшість на стороні споживача)

Найбільша кількість нових генеруючих обʼєктів має потужність 1 МВт або менше. Таких понад 90% від кількості усіх електростанцій збудованих цього року.

Сонячні та газові електростанції на стороні споживача – це просто бажання населення та бізнесу захистити себе від віялових відключень електрики, які відбувались і через обстріли, і просто через нестачу генерації.

Останню Україна намагається вирішити через імпорт електрики з Європи, який в деякі години доходив до 1.2 ГВт (!).

Про вартість для населення такої потужності і не варто писати – вона в рази більше промислової генерації. Генерація на стороні споживача не впливає на автономність роботи якогось регіону та не приймає участі в регулюванні/балансуванні загальної мережі, а просто вирішує проблему відсутності електрики одного конкретного споживача.

Дивує, що МінЕнерго не записало в свої досягнення закупівлю населенням сотні тисяч малих бензинових або дизельних генераторів загальною потужністю 1 ГВт, які були закуплені населенням, щоб не сидіти без електрики.

В підсумку, для підтримки ВДЕ за 2 роки МінЕнерго не спромоглося ні вирішити проблему з розрахунками з інвесторами в ВДЕ, ні навіть провести аукціони на нові потужності. Тому особливої надії на нових інвесторів в ВДЕ немає.

Також МінЕнерго скромно промовчало про те, що воно за цілий рік так і не змогло забезпечити запуск мобільної газотурбінної електростанції потужністю 28 МВт, яку нам подарували американці ще в лютому 2023 року.

Взагалі не було створено жодного МВт нової балансуючої генерації. Хоча на початку року було багато заяв про газову розподілену генерацію.

Ще в березні 2023 року міністр енергетики Герман Галущенко заявив: "Децентралізація генеруючих потужностей – одне з найголовніших короткострокових завдань, особливо з врахуванням підготовки до наступного опалювального сезону. Ми будемо робити це так швидко, як це можливо. Тут ключову роль можуть відіграти газові турбіни та газопоршнева генерація…".

Говорили про майже 1 ГВт нової газової генерації, а результат – майже нуль.

Писати про досягнення МінЕнерго у встановленні донорських СЕС на школах та лікарнях – повний моветон. В чому тут досягнення МінЕнерго? Може варто було б просто подякувати донорам?

Звертаю увагу, що МінЕнерго взагалі не написало про стан базової генерації, про видобуток вугілля, нафти та газу. Хоча саме ці галузі є базою енергетики, а не ВДЕ. А загальний видобуток газу майже не зріс (+0.9%). При цьому видобуток в державних компаніях потроху зростає, але ще не досягли навіть рівня 2021 року.

А у приватних видобувників падіння видобутку склало майже 15%.

На мою думку, таке значне падіння викликано в основному регуляторними проблемами, вирішувати які якраз і має МінЕнерго. Нагадаю про проблеми зі спецдозволами "УНБ" та Smart Energy. Про плачевний стан з видобутком вугілля на державних шахтах, якими курує МінЕнерго, вже і так багато написано.

Так, це зона відповідальності МінЕнерго і вони мають жити в Брюсселі та Вашингтоні щоб посилювати санкції. Але досі МінЕнерго навіть не сформувало свою позицію щодо продовження транзиту через Україну.

Заява про те, що "Україна не буде стороною перемовин з РФ про продовження транзиту" звучить якось незрозуміло і трактується на Заході по-різному. Нагадаю, що Україна ще транзитує 15 млрд м3 газу на рік, що складає майже половину загального постачання трубного газу РФ до ЄС, що залишився. Продаж цього газу в ЄС може приносити агресору до 6 млрд доларів щорічно.

Що таке 4 бали з 5? Що це дає Україні?

Енергетична стратегія 2050 взагалі відірвана від реальності та побудована на довоєнних гаслах "прискореного зеленого переходу", які багато країн вже переоцінили після енергетичної кризи в ЄС. Да і прочитати її неможливо, бо вона була зразу засекречена. Як взагалі зараз можна витрачати кошти та час на розробку стратегії 2050 коли немає розуміння ні про кількість населення, ні про розмір території, ні про структуру промисловості України після війни?

Інтеграція ENTSO-E – це дуже важливе досягнення, але тут я бачу більше результат роботи Укренерго.

І основне – синхронізація з Європою, було зроблено ще в 2022, а в 2023 році відбулося просто закінчення бюрократичних процесів. Складно уявити, щоб зараз нас виключили з ENTSO-E. Тому досить вже МінЕнерго піаритись на цьому.

Розширення для імпорту – теж важливе досягнення "Укренерго". Але ми також маємо розуміти, що наша основна задача не збільшувати імпорт, а створювати достатню власну генерацію, бо це є єдиний шлях до енергетичної незалежності.

Зараз імпорт просто частково вирішує проблему нестачі власної генерації.

Згідно інформації від Ольги Буславець, сумарно за 2023 рік було імпортовано 806 тис МВт годин. В грудні було імпортовано 233 тис МВт годин, що майже в 4 рази більше обсягів імпорту у листопаді та є рекордним показником за рік.

Якщо раніше імпорт відбувався в основному лише в пікові години, то вже 22 грудня імпорт відбувався майже у всі години доби. У порівнянні з груднем 2022 року, імпорт зріс у 75 разів. І ще не було таких значних пошкоджень вугільної генерації, як у 2022 році.

Часто імпорт відбувається у вигляді аварійної допомоги, яка зазвичай на 40-50% дорожче ринкових цін в ЄС. Ми маємо розуміти, що такі значні витрати потім ляжуть на українсько споживача через тарифи "Укренерго".

Лінія на Жешув – важливий проект "Укренерго". Тендер на цей проект "Укренерго" провело на "Проззоро" 16 вересня 2022 року і його підрядник просто реалізував, хоч і з невеликою затримкою. Звичайна робота оператора електромереж. В чому тут перемога МінЕнерго?

Сертифікація ПСГ – це важливий проект для компаній ЄС і основна мета його була позбутися росіян серед власників європейських ПСГ. Для України це був гарний, але більше іміджевий проект.

В закачуванні 3 млрд м3 газу в ПСГ нерезидентів взагалі немає ніякої заслуги МінЕнерго, а навіть навпаки: МінЕнерго своїм рішенням від початку 2022 року про заборону ре-експорту газу нерезидентів з українських ПСГ нанесло непоправну шкоду репутації України серед західних трейдерів і майже вбило цей бізнес для ОГТСУ та "Укртрансгазу".

Тільки через постійний тиск діючих на той час керівників зазначених компаній наказ МінЕнерго був відмінений. Якщо не було б цього наказу, то може в 2023 році в наші ПСГ іноземці б заказали не 3 млрд м3 газу, а більше 11 млрд м3, як було в сезоні 20/21?

У спільних закупівлях газу AggregateEU приймають участь не міністерства, а компанії. Тому учать програмі приймав "Нафтогаз", але той же "Нафтогаз" постійно заявляє про те, що він не має наміру імпортувати газ в Україну та планує пройти зиму виключно на газі власного видобутку. Тому який був сенс в такій участі? Участь заради участі?

Щодо приєднання до водневого коридору. Центральноєвропейський водневий коридор – це ініціатива компаній і до неї ОГТСУ приєднався ще в 2021 році (!), а МінЕнерго продовжує піаритись на ньому вже в 2024.

Йдемо далі.

Корпоратизація "Енергоатому" та оптимізація структури ОГТСУ – це теж не завдяки засиллям МінЕнерго, а навпаки. Наприклад, реформу ОГТСУ МінЕнерго саботувало з 2021 року і тільки під шаленим натиском МВФ цю реформу було проведено зі значним порушенням строків.

Про спроби МінЕнерго протягнути без конкурсу попередній склад наглядової ради з МГУ до ОГТСУ, та про спробу без конкурсу з порушенням антикорупційного законодавства призначити діючого зам міністра енергетики Колісника на посаду керівника ОГТСУ біло вже багато написано.

Про "Енергоатом" взагалі не хочу нічого писати. Нагадаю, що досі, попри зауваження партнерів, повністю не сформовані наглядові ради "Укренерго" та ОГТСУ.

По деолігархізацїї облгазів можу сказати, що це право держави вирішувати, які компанії мають право керувати державними мережами, тому забрати ці мережі можна було б і без такого пафосу.

Цікаво було б дізнатись про результати роботи нового державного оператора розподільних газових мереж. Скільки було сплачено у бюджет за користування державними мережами? Як зменшились втрати в мережах и т.д.? Але точно можу сказати, що через реалізовану схему "деолігархізацїї" облгазів ОГТСУ та "Нафтогаз" втратили навіть теоретичну можливість отримати зі старих облгазів борги на суму в десятки мільярдів гривень.

І скоро потрібно буди списувати ці борги. До речі, при проведеній "деолігархізацїї" облгазів чомусь забули "Київгаз", склад власників якого також викликає багато питань.

Із позитивного: офіс розмінування, американське ядерне пальне, допомога G7 по підготовці до зими, додаткова підтримка енергосектору від США. Але дуже мало цифр про реальні обсяги допомоги, отриманих грантів або кредитів, та залучених інвестицій.

З моєї точки зору, у нас взагалі відсутня державницька позиція на міжнародній енергетичній арені. Просто якийсь малопрофесійний "зелений" хайп з бажанням сподобатись комусь, але без розуміння чи потрібно це Україні і скільки це буде нам коштувати.

Просто приклад звіту чиновників з останнього СОР28 в ОАЕ: "Також Україна на COP28 підписалися на те щоб спільно з ЄС та США прискорено впроваджувати глобальний енергетичний перехід:

• втричі збільшити потужності відновлюваних джерел енергії до 2030 року та подвоїти щорічні темпи підвищення енергоефективності;
• співпрацювати на міжнародному рівні для потроєння атомної генерації до 2050 року порівняно з 2020 роком;
• припинити використання вугілля в електроенергетиці до 2035 року."

Зазначу, що Україна вже виконала свої зобов’язання по скороченню викидів за Паризькою угодою і зараз просто набирає на себе додаткові зобов’язання без отримання ресурсів на їх виконання. І виконання цих зобов’язань буде дуже дорого коштувати країні.

Наприклад, загальна вимога по припиненню використання вугілля в розвинених країнах є 2040 рік, але наші чиновники взяли на себе "піонерське" зобов’язання припинити до 2035 року.

Хоча Індія та Китай добилися перенесення строків для себе до 2060-2070 років бо інакше це загрожує розвитку їх економіки та зробить енергію важкодоступною для їх споживачів. А Південна Африка домовилась отримати від США, ЄС і Великобританії 8,5 мільярда доларів, щоб прискорити перехід від вугілля. О це результат від справжніх захисників інтересів країни!

Наступний блок – про законодавство

42% виконання – це багато чи мало? Скільки було в минулому році та який процент зростання за 2023 рік?

Закон про REMIT – дуже важливий, бо направлений проти зловживань на енергетичних ринках та є імплементацію регламенту ЄС (EU) 1227/2011. Але нагадаю, що Україна зобов’язалася перед Енергетичною Співдружністю (СЕС) впровадити його ще до 29 травня 2020 року, але, як завжди, порушила строки, тому СЕС навіть поскаржився Міністерській Раді на МінЕнерго.

І тільки під тиском західних партнерів цей закон був нарешті ухвалений. Тому я б на місці МінЕнерго взагалі не писав би про це, як про свою перемогу, бо затримка з впровадженням складає майже 4 роки.

"Закон України щодо відновлення та зеленої трансформації енергетичної системи України" № 9011-д – це дуже прогресивний депутатский законопроект, тому до його розробки МінЕнерго взагалі не має відношення.

Все інше з результатом "подано" - це ні про що, бо воно може доопрацьовуватись в ВРУ роками. А МінЕнерго має не просто щось закинути в ВРУ і чекати, а активно лобіювати свої законопроекти та працювати з депутатами.

За 2023 рік тільки пам’ятаю один законопроект міністерства: про приєднання МГУ то ОГТСУ №9311, в якому була спроба поза конкурсу перевести членів наглядової ради МГУ (включаючи державних представників Пинзеника В.М. та Федорову Т.В.) в нову наглядову раду ОГТСУ.

І це після низки скандалів в МГУ, включаючи гучну відставку голови наглядової ради МГУ Хуберт Бетонвіль через те, що "щонайменше три члени наглядової ради не хочуть і не можуть застосовувати стандарти ЄС та принципи корпоративного управління" та мають власний "порядок денний"".

Зазначений законопроект був розкритикований Енергетичною Співдружністю та з тріском провалений у ВРУ. Замість нього був прийнятий альтернативний законопроект, поданий народними депутатами, що дозволило виконати маяк МВФ та отримати наступний транш фінансової допомоги.

В своєму звіті МінЕнерго скромно промовчало про основне – про стан з боргами в енергетиці. Про існуючий катастрофічний стан написав народний депутат Андрій Жупанин: "Борги існували і на кінець 2022 року, однак динаміка їх росту у 2023 році просто приголомшлива:

• майже в 2 рази (з 12 до 21 мільярдів гривень) зріс борг учасників ринку за послугу з передачі електроенергії перед "Укренерго";
• майже в 3 рази (з 10,8 до 31 мільярдів гривень) зріс борг "Укренерго" перед "Гарантованим покупцем" за електроенергію вироблену "зеленими" електростанціями;
• майже в 34 рази (з 364 мільйонів до 12,4 мільярдів гривень) зріс борг постачальників універсальних послуг (обленерго, які постачають електроенергію населенню та малому бізнесу) зі сплати тарифу на передачу перед "Укренерго";
• в 1,5 рази (20 до 30 мільярдів гривень) зріс борг учасників ринку перед "Укренерго" на балансуючому ринку."

Борги підприємств теплокоммуненерго (ТКЕ) перед НАК "Нафтогаз України" за газ становлять 95 млрд грн.

Нагадаю і про недостатність запасів вугілля та газу на початок ОЗП. І тільки тепла зими в котрий рік поспіль допомагає нам проходити зиму поки без критичних проблем.

Зі всього зазначеного вище можу зробити висновок про повний провал роботи МінЕнерго в 2023 році. Про нескінченну кількість пустих та хаотичних меморандумів про десятки малих модульних реакторів (SMR) і про дев’ять нових великих атомних блоків АР1000 не хочу навіть і писати. Як і про закупівлю старого обладнання для АЕС спочатку в Болгарії, а тепер і в США…

Ну і про плани на 2024

Нагадаю, що Нацплан з енергетики та клімату відповідає МінЕкономіки, а не МінЕнерго.

"Продовження інтеграції" та "поступова децентралізація" - це просто слова, які не мають ніякої конкретики.

Згоден, "Трансбалканський газогін" потрібно активно просувати, бо в регіоні є декілька конкурентних проектів маршрутів, які можуть залишити Україну повз транспортування каспійського газу – BRUA, Vertical Corridor, Eastring, Southstream/Nabucco West, Tesla…

Мабуть МінЕнерго переплутало "Південний газовий коридор" з "Вертикальним газовим коридором", який організовують оператори ГТС і в якому ОГТСУ приймає участь вже з 2021 року.

Тобто МінЕнерго взагалі не розуміє свої завдання та KPI на 2024 рік, та не може їх якісно або кількісно сформулювати.

Запропоную свої KPI для МінЕнерго на 2024.

Встановлення KPI починається з розуміння основної цілі Міністерства на 2024 рік. Теоретично такі цілі мали б випливати з Енергетичної стратегії України, яка б мала б бути частиною загальної економічної стратегії країни. Але у нас в країни вже є 3 енергетичні стратегії, а останню до 2050 року навіть засекретили, тому не зрозуміло що там загалі, крім загальних гасел по повну перемогу ВДЕ. А це зараз у нас буде ще і кліматичний план, який розробляє МінЕкономіки.

Тому для цих "народних" KPI я встановив дуже просту мету "забезпечити споживачів України доступною та стабільною енергією (електрика, газ)". Все інше, особливо швидкий "зелений перехід", я б відклав до перемоги.

Для такої мети можна розглянути наступні KPI (на жаль, не все можу сформувати за принципом SMART):

1. Повністю зупинити зростання заборгованості між учасниками на ринку електричної енергії та газу.
2. Забезпечити створення 1000 МВт додаткової розподіленої балансуючої газової генерації. Забезпечити необхідним фінансуванням за рахунок грантів чи кредитів.
3. Забезпечити зростання власного видобутку газу (державними та приватники видобувниками) мінімум на 10%. Вирішити регуляторні проблеми та забезпечити прозорий викуп надлишків газу у приватних видобувників на біржі через єдині анонімні торги.
4. На 100% до 01 вересня 2024 забезпечити ТЕЦ/ТЕС вугіллям власного видобутку.
5. Забезпечити можливість вільного експорту біогазу з 1 червня 2024 року.
6. Розробити стратегію та детальний план розбудови децентралізованої енергетичної системи.

Про ринкове ціноутворення вирішив не писати – це зараз рішення не рівня МінЕнерго. А все інше – точно рівень міністерства.

Думаю, цього буде достатньо на 2024 рік. На жаль, я не вірю в спроможність діючих керівників МінЕнерго реалізувати навіть зазначене. Тому сподіваюсь, що в 2024 році або команда МінЕнерго буде повністю перезавантажена, або МінЕнерго буде просто переформатовано у енергетичний департамент МінЕкономіки.