Тип дронів, який може вплинути на хід Третьої світової

Краще вчитися не на власних помилках, а на чужих. Деякі країни добре засвоїли цей принцип і ретельно аналізують нашу війну із росіянами, щоб перекласти український досвід на власні реалії і задачі. Взагалі, російсько-українська війна вже стала посібником для багатьох потенційних учасників Третьої світової. Навіть ХАМАС помітно скорегував власну тактику нападів на ізраїльських військових, явно користуючись українським прикладом щодо використання FPV-дронів. Тайванці ретельно вивчали досвід української Тероборони для розуміння того, що треба і не треба робити у форматі швидкого озброєння населення в разі висадки китайського десанту.

Але, на мій погляд, те, що насправді може суттєво змінити формат наступних воєн (чи радше, наступних етапів глобальної війни, яка вже набирає обертів) – це морські дрони, надводні та підводні. Як показав український досвід, навіть не маючи власного флоту можна пустити до чорноморських крабів третину флоту більшого ворога. Частина російських суден була затоплена або суттєво пошкоджена завдяки ударам "Точки У" чи "Storm Shadow", але частину успішно анігілювали саме морські дрони. Особливістю українських морських дронів є те, що вони є експрес-розробкою майже з нуля. Ця розробка мала відповідати наступним вимогам: бути простою, дешевою, створеною із доступних (частково "цивільних") компонентів. І головне, дрони потрібні були на вчора, тож розроблялися в режимі форс-мажору. Однак, показали високу ефективність, особливо у співвідношенні ціни та якості, тобто мінусування супер-дорогих російських суден.

Той самий Тайвань давно анонсував розробку морських дронів. Але їхній підхід до створення власних прототипів був зовсім інший. Будучи заможною технологічно розвиненою державою із власним сучасним промисловим комплексом, Тайвань зробив ставку на керовані дрони, дуже дорогі, штучні екземпляри, створені для синхронізованої роботи із морською піхотою, флотом та авіацією.

Їхньою основною роллю мала бути власна розвідка та імітація корабельних сигналів для заплутування розвідки китайської. Засікти кораблі Китаю, терміново передати інформацію до найближчих воєнних кораблів Тайваню і відступити, щоб зберегти дороге обладнання – приблизно таким був алгоритм дії морського дрона, на який робили ставку тайванські розробники.

Аж поки не побачили, як в Чорному морі дешеві автономні дрони-камікадзе "Морський Малюк" та "Магура" кошмарять "Івана Голубця" та "Цезаря Кунікова".

Керівник Тайванського Національного інституту науки і технологій (NCSIST) Арт Чанг відкрито заявив, що війна в Україні привернула їхню увагу до безпілотників, яких тайваньский воєнпром у зв’язці з місцевими компаніями планує у 2024 створити не менше трьох тисяч.

Нині ми бачимо, що тайванці терміново вирішили приділити увагу супутниковому зв’язку. Від розробки власного аналогу Starlink до масової учбової тривоги, під час якої відпрацьовувалося перемикання інтернету на всьому острові з оптоволокна на супутник. Звісно, в першу чергу ці розробки та навчання потрібні на випадок, якщо Китай вирішить в разі спроби вторгнення перерізати підводні кабелі і залишити Тайвань без інтернету.

Але не тільки для цього: супутниковий зв’язок дозволяє керувати дронами-камікадзе на великих відстанях без необхідності супроводжувати дрони власними бойовими судами. Чому вони форсять власні розробки і не покладаються на вже існуючий Starlink мені цілком зрозуміло.

Судячи з поведінки та неоднозначних заяв Ілона Маска, невідомо, на чиєму боці він та його бізнеси будуть в разі ескалації конфлікту між Китаєм та США. А ризикувати Тайвань не хоче – він і так вже знаходиться в ризиковому становищі.

Раніше задачу перекриття Тайванської протоки від входу китайського флоту вирішував флот США. Але, як і Ілон Маск, США поводиться останнім часом дуже неоднозначно, зокрема, гальмуючи обіцяну військову допомогу.

Тож перед тайванцями постала перспектива необхідності розраховувати виключно на власні сили в разі китайської атаки. І є підстави вважати, що український приклад надихнув їх не обмежуватися розробкою штучних дорогих дронів, а почати готувати купу відносно дешевих дронів-камікадзе, включно із морськими.

Звісно, в разі повномасштабного китайського вторгнення наявність таких дронів не стане для Тайваню таким саме переломним фактором в успішності військових операцій на морі, як для нас. Хоча б тому, що китайський флот більший та кращий, ніж російський чорноморський.

Проте з погляду стратегії, дрони-камікадзе можуть стати для тайванської армії чудовим рішенням якщо не для прямої протидії китайському флоту, то для стримування його входу в затоку.

Чим зможе відповісти Китай у випадку, якщо Тайвань поставить випуск дронів-камікадзе на потік? Ну, наприклад, він зможе змінити порядок суден на бойовому марші, а також переобладнати власні кораблі, додавши до устаткування РЕБи чи скорострільні зенітки, які збиватимуть дрони на відстані видимості. Звісно, це не дуже допоможе, якщо таких дронів у Тайваню будуть тисячі, а особливо якщо частина з них будуть підводними.

До того ж поки не схоже, щоб Китай починав готуватися до формату війни, який би враховував поганий приклад чорноморського флоту РФ. Втім, це не означає, що такої підготовки немає, просто наразі цьому немає явних підтверджень.

Крім літаючого БПЛА, який можна запустити з підводного човна, Китай нічого офіційно не демонстрував. Можливо, антидронові розробки просто засекречені. А можливо, Китай більше покладається на наявний ракетний та авіаційний потенціал (що викликає сумніви, оскільки тайванське ППО і РЕБ-системи досить потужні, і це Китаю відомо).

Втім, потужна промислова база Тайваню і його технологічна перевага в гонці озброєнь із Китаєм працюватиме лише в тому випадку, якщо Китай обере стратегію прямої атаки із висадкою десанту. Повітряно-десантні китайські війська не те, щоб чисельні. Висадити підрозділи на заміновані пляжі, в складнопрохідні гори або у міську забудову означатиме для китайської десантури криваву баню за будь-яким сценарієм. Навіть якщо це супроводжуватиме масове бомбардування острова авіацією, тайванці пересидять його в обладнаних бункерах і покришать китайських десантників трохи згодом, як опаде пил.

Тисячі тайваньских морських дронів можуть зробити морський десант Китаю взагалі неможливим. Але це не означає, що Китай скасує власні плани на агресію. Лише видозмінить.

Гібридна тактика може змусити Тайвань піти на поступки Китаю, бо навіть більш небезпечним для Тайваню, ніж авіабомбардування, може бути організація китайським флотом торгової блокади острова.

Будучи не в змозі поміняти формат власної армії, Китай – поки теоретично – може змінити формат війни на гібридну.

Маленький Тайвань живе на імпорті сировини й складових та на експорті високотехнологічної продукції. Навіть кілька місячна штучна морська блокада (під приводом охорони судноплавства, або боротьби з епідемією, або чогось ще) може сильно похитнути їхній промисловий потенціал. Це ж типу буде не вторгнення, не десантна операція, Китай як би ні на кого не нападав. Просто арештовує торговельні судна, які пливуть до Тайваню. В такому випадку Тайвань не зможе використати морські дрони, бо змушений буде напасти на Китай першим. А це вже не Китай напав, шановні партнери з ЄС та США, а на Китай напали. Тому, які санкції, ви що? Корочі нас там нєт, у Тихому Океані, замість Донбасу.

Відразу можна уявити щось типу чипового коридору життя – було б смішно, якби не було так сумно. Якщо така блокада станеться, а США та інші країни продовжать політику висловлення крайнього занепокоєння замість рішучих дій, наслідки для тайванської демократії можуть бути невтішними.

Особливо якщо на Тайвань ще й почнуть тиснути інші країни, яким не вигідна його свобода, що так заважає вільній торгівлі із диктаторськими режимами.

У будь-якому випадку, Тайвань розуміє, що вирішення проблеми із китайським агресором буде пов’язано із необхідністю переваги над більшою армією, зокрема, над більшим флотом. Побажаємо йому удачі на тлі втілення власних супутникових програм та розробки морських дронів-камікадзе. Не виключено, що вони ще зіграють свою вирішальну роль у прийдешній битві цивілізацій.