Плюси і мінуси релокації промислового виробництва на захід України

Наприкінці лютого буде рік, як наша компанія "Сентравіс" релокувала частину виробничих потужностей з Нікополя в Ужгород. За цей час ми отримали новий досвід, яким хочеться поділитися з тими, хто розглядає такий варіант і думає над переїздом.

Перше, з чого починається процес запуску виробництва – це локація.

На заході України їх досить багато. Можна проїхати Тернопільську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Закарпатські області, і всюди ви знайдете старі промислові майданчики, з обширною територією, запустілими або зруйнованими цехами і десь навіть з комунікаціями.

На папері вибір великий, хоча стан локацій зразка 90-х або початку 2000-х. Тому будьте готові витратити багато часу на пошук. Однак якщо пощастить, ви зможете знайти майданчик під свій профіль роботи, на якому не потрібно робити все з "нуля".

Нам вдалося знайти і за лічені тижні запустити виробництво (в Ужгороді ми виробляємо інструментальні труби для автомобілів відомих брендів на кшталт BMW, Volkswagen, Audi, Chevrolet тощо).

Безумовно, вам дуже знадобиться допомога місцевої влади.

З того, що ми бачимо, якщо не у всіх, то в більшості західних областей, місцева влада увімкнула режим "зеленого" світла для промисловців.

Бачив інформацію, що на Закарпатті за останні два роки почали працювати сотні нових підприємств. Хоча сама область маленька, але всі ці сотні інвесторів знайшли свій клаптик території і вже щось виробляють. У нас теж склалися продуктивні робочі стосунки з обласною адміністрацією, місцевою радою. Без них було б неможливо почати працювати швидко.

Моя порада – не бійтеся мати справу з місцевими чиновниками. Звісно, можна потрапити на типових бюрократів, але у владі є й багато людей, зацікавлених в результаті, а не процесі.

"Кадри вирішують все" і зараз це найбільший головний біль.

Якщо ви переїжджаєте з традиційних промислових регіонів підготуйтеся потрапити в іншу реальність. Чесно кажучи, спочатку ми не врахували різницю у способі життя.

В східних регіонах, де ми виросли, нормою вважається роками працювати на заводі чи фабриці, мати в родині тата, діда, прадіда металурга, або шахтаря.

На заході країни все по-іншому. Тут звикли більше працювати на себе, торгувати, їздити в сусідні європейські країни. Для багатьох людей на Закарпатті виглядає дивним традиційний осілий образ життя з роботою п’ять днів у тиждень з 9.00 до 18.00 або по графіку робочих змін. Взимку вони вдома, десь торгують або щось привозять. Влітку – на роботі в Європі.

Тому спочатку було важко укомплектувати команду. Інколи до нас приходили, працювали день-два і говорили – ні, це не для нас. Були й такі працівники, які у зрілому віці робили перший запис в трудовій книжці.

Для нас як виробника безшовних нержавіючих труб з мінімальним часом підготовки працівника 3-6 місяців, це був серйозний виклик.

Лише зараз, через рік роботи, ми укомплектували команду. У тому числі завдяки працівникам з Нікополя, яких зараз близько 50% від загального штату в Ужгороді.

Тож якщо ваше виробництво потребує кваліфікованих працівників, готуйтеся до тривалого пошуку та відбору. З огляду на мобілізацію та міграцію, це питання ставатиме гострішим з кожним місяцем.

Вищий рівень безпеки, ніж у прифронтових регіонах.

І це дуже великий плюс. Ми маємо можливість порівнювати ситуацію з безпекою в Нікополі, де працює наше основне виробництво, та в Ужгороді.

На жаль, зараз це два різні світи. Нікополь росіяни обстрілюють ледь не щодня. А в Ужгороді ви майже не побачите ознак повномасштабної війни. Тут можна сфокусуватися на роботі і не думати, а де може бути наступний "прильот", або куди долетить дрон-камікадзе.

Як підсумок скажу, зараз важливо працювати в будь-якій точці Україні і якомога більше допомагати економіці та Силам оборони.

Український бізнес звик до викликів і релокація – хоч і непростий, але все ж помірний виклик у тих умовах, які зараз склалися. Головне – не стояти на місці і розвиватися. Думаю, вже за якийсь час промисловий профіль західних областей України сильно зміниться і незабаром на їх території будемо мати багато нових технологічних компаній, готових працювати і для внутрішнього, і для світового ринків.