Де Україні знайти додаткове фінансування на оборону

Верхньорівневий погляд на нашу поточну ситуацію:

Україна витрачає на оборону максимум, який може - це близько 40% нашого ВВП або близько 60 млрд доларів на рік - це все, що уряд зараз спроможний зібрати з економіки, та вартість зброї, яку постачають країни-партнери в натуральному вигляді.

Болота витрачають більше 100 мільярдів (5% болотного ВВП). Маючи різницю також в кількості населення, із таким розривом ми поки що спроможні хіба що триматися - але це максимум, і за поточної хиткої "рівноваги" більшого досягти буде важко.

Кошти донорів можна витрачати лише на необоронні потреби - освіту, охорону здоров'я, зарплати та пенсії. Але нам потрібно не це - нам потрібно більше зброї, більше фортифікацій, оплати військовим, і тим, хто воює зараз, і тим, хто мобілізується потім.

Нам потрібні кошти щоб закупати дрони у українських виробників. Нам потрібні кошти, щоб виробляти міни, снаряди та інші потрібні штуки. З кредитів ЄС все це фінансувати заборонено.

Це означає, що оця сама "рівновага", про яку я згадувала вище, - це і є наш статус-кво, якщо радикально не змінити дизайн та підходи до фінансування. Але цей статус-кво не ок, зовсім не ОК, плюс він не надовго. Бо болотна криса може кидати своїх бурятів в м'ясорубки тисячами, а для нас це неприйнятно. Україні треба воювати не людьми, а зброєю, причому бажано так, щоб перемагати, а не утримувати лінію. На зброю треба кошти, не зав'язані мертвим узлом на соціалочку.

Кошти на оборону - 4-8 млрд євро щорічно - можна отримати від доходів на заморожені російські активи, які зараз лежать в Бельгії в Євроклірі. Це не потребуватиме великих та часовитратних міжнародних трибуналів - це low-hanging fruit.

Це замовлення для наших оборонних підприємств. І це наш спосіб зберегти життя - і бійців, і цивільних.

Опубліковано у Facebook