З якими проблемами стикаються українські експортери

Досвід виробника хлібобулочної продукції шокової заморозки BFI.

Bakery Food Investment (BFI) один із найбільших виробників хлібобулочних виробів глибокої заморозки в Україні. У 2023 році завод виготовив понад 11 тис. т продукції, з яких майже 3 тис. т відправлено на експорт.

До повномасштабного вторгнення РФ експортна частина продукції BFI складала 5%, проте плани для збільшення цієї цифри були досить амбітними.

На 2022 рік ми мали домовленості ще з 7 європейськими країнами, 5 країн були в стадії "погодження". Проте 24 лютого команда зрозуміла, що плани по нарощуванню експорту доведеться відкласти. За день переорієнтували частину виробництва і почали працювати, щоб нагодувати людей: ми пекли хліб і доставляли його по регіонах, де була необхідність.

В 2023 році завод зміг повернутись до довоєнного виробництва, а вже в цьому році BFI планує збільшити експортну частину продукції до 30%. Так, за попередніми даними, в процесі запуску зараз Молдова, Литва, Латвія, Велика Британія, Болгарія, Канада, Грузія, Вірменія та країни Персидської затоки.

Під кожну країну чи регіон українське виробництво має знаходити свій підхід. Так, наприклад, є продукція, для виготовлення якої на одну добу потрібно зупинити виробництво для проведення обряду кашрут. Навіщо цей обряд? У кашруту є свої вимоги до продуктів і способів приготування їжі. Перелік правил, що стосується харчування, називається кашрутом, а їжа, приготована відповідно до цих правил, — кошерною. Таким чином, проводячи цей обряд, BFI має змогу виходити на експортні ринки не тільки Ізраїлю, а також в ЄС та США.

Труднощі "доставки"

Як і у будь-якого виробника, у BFI є свої "болі" в закордонних поставках. Основна — це правила ввезення та сертифікація виробів. Частину продукції, яка використовується для начинки (варення та джеми), компанія виробляє самостійно, це сертифіковане суміжне виробництво. Але інші складові продукції, такі як м'ясо, сир або яйця, поставляють інші виробники.

Для експорту в країни Європи всі складові продукту мають бути сертифікованими. Якщо говорити про курятину, яка використовується як начинка у "мініки" і яка на сьогодні займає 60% ринку продукції BFI, то в Україні лише 4 з понад 50 виробників відповідають європейським стандартам. Звісно, що ці виробники обмежені у поставках сировини, вони покривають наші потреби по Україні, але об'ємів для поставок за кордон не вистачає. Телятина та свинина з України взагалі під ембарго в Європі, що суттєво обмежує можливості для поставок, не кажучи про їх розширення.

Схожа ситуація з молоковмісними начинками, які теж виходять в ТОП-продажів на "домашньому" ринках. Але виробників з єврокодом також занадто мало, що значно сповільнює для BFI можливості по нарощенню і розширенню асортименту поставок. Тобто на сьогодні компанія експортує виключно продукцію із солодкими начинками, хоча має високий потенціал для виходу на міжнародні ринки по всіх видах продукції.

Проте навіть з джемовими начинками є свої складнощі. Так, наприклад, щоб вийти на ринок США, знадобилось 2 роки, місцевий дистриб’ютор та нові етикетки.

Що стосується етикеток, то для ринку США важливо, щоб на них були вказані вітаміни, які містяться в виробі. Але, як виявилось, в Україні такі дослідження не робить ні одна компанія.

Ну і ще про ринок США для того, щоб було зрозуміло, який шлях подолано для того, щоб "мініки" були присутні на полицях Нью-Йорку: продукція шокової заморозки їде через моря та океани при температурі -18 градусів до 45 днів.

"Вишеньку на пирогу" нам підкидають наші сусіди: блокування кордонів з Польщею унеможливлює поставки в країни Балтії та вдвічі довший по часу та вартості шлях поставки і інші європейські країни, зокрема Бельгію, Німеччину.

Що робити?

Перше і основне, що стосується усіх українських виробників, які експортують продукції, — держава має посилювати лоббі української продукції на міжнародній арені. Українське виробництво нічим не гірше від іноземних виробників, але через брак потужної інформації кампанії про нас або не знають, або не довіряють.

Також держава має працювати з країнами Європи над питаннями пом'якшення або зняття ембарго на м'ясні продукти, а українські виробники мають дивитись у сторону європейської сертифікації продукції.

Далі потрібне фінансування для модернізації пакувальних спроможностей, щоб відповідати рівню конкурентів не тільки за якістю та ціною, а й мати сучасні види пакувань без участі людини.

І на завершення, кожен експортер хоче побачити лояльність страхових компаній до виробництва, а саме отримати можливість страхування відтермінування платежів від Західних компаній для охоплення більш віддалених країн, які не готові робити передплату, але зацікавлені в співпраці.