Чи потрібен Міністерству оборони власний банк?

Щодня ми читаємо про те, що Кабінет міністрів впроваджує нові додаткові правила, котрі дозволять мобілізувати якомога більше чоловіків на військову службу. Складається враження, що працевлаштувати в межах оборонної системи уряд хоче мільйони громадян, зробивши Міністерство оборони та ЗСУ ключовими роботодавцями країни.

Це не є дивним хоча би з тієї причини, що саме лише Міністерство оборони є розпорядником 1,16 трлн грн. Для того, аби керувати цими коштами, потрібні кадри – а їх можна залучити через мобілізацію, замість того щоб полювати за ними ринковими методами.

Однак, мобілізація – не єдиний спосіб вирішити цю проблему. В державній системі фінансів існує така інституція, як Укрексімбанк. Він цілком міг би нарешті стати тим, чим він мав стати ще в 1990-х, коли американці порадили нашому уряду створити таку кредитну установу. Тобто - фінансувати створення інфраструктури для експорту, організовувати супровід критичного імпорту.

Оскільки нині основна стаття нашого критичного імпорту – це зброя та оборонні рішення, то й цим міг би успішно займатися Укрексімбанк. В принципі, можна поставити Укрексімбанк на службу Міноборони, ЗСУ та Українській оборонні промисловості, щоб він взяв на себе весь документообіг та організацію грошових потоків для закупівель зброї через транскордонні механізми.

Це все оживить Укрексім, освіжить його бізнес-модель, створить великий профільний бізнесовий напрямок. Так, цілком можливо, що в такому разі банк доведеться докапіталізовувати, однак це – корисна справа.

В минулому, зовнішніми комерційними операціями на ринку озброєнь від імені України займалися два державні підприємства – Укрспецекспорт та Спецтехноекспорт. Йшлося тоді переважно про експорт українського озброєння, однак і імпортні операції супроводжували теж ці компанії, дублюючи функції одна одної. Весь цей обсяг фінансової та торгівельної роботи можна було би передати Укрексімбанку, щоб виграти в ефективності. Набагато зручніше, коли комерційні операції такого масштабу відбуваються в межах однієї інституції, котра ще й має наглядову раду, а також впорядкований фінансовий баланс та напрацьовані методи підтримки ліквідності.

Міноборони та ЗСУ могли би працювати напряму з Укрексімбанком, організовуючи закупівлю необхідної зброї. Нічого не заважає Укрексіму ще й вести зарплатні проєкти у військовій сфері, щоби запровадити необхідний рівень безпеки для банківських рахунків українських військовослужбовців. З точки зору самого банку, такий проєкт зміцнив би його баланс, а тому дозволив би маневрувати на ринку збройних закупівель, маючи додаткові обігові кошти. Чим погано? В інакшому разі ці кошти "розмазуються" по цілій банківській системі, не даючи доброго синергетичного ефекту.

Окремий військовий банк та чи інакше знадобиться в майбутньому, а тому краще вже одразу почати його організовувати. Ніж створювати такий банк з нуля, що буде дорого й довго, краще використати потужності Укрексімбанку.

Чому саме він? В системі державних фінансів цей банк, скажімо так, не надто перевантажений функціональними обов’язкам. А задумувався він все ж щоб відігравати важливу роль. Інші державні банки – Приватбанк, Ощадбанк, Укргазбанк виконують чимало роботи.

Днями Національний банк України зняв низку валютних обмежень, дозволивши рух капіталу через кордон. Переважно йдеться про те, що великі українські компанії хочуть вивести капітал до Європи, пояснюючи це тим, що вони мають розрахуватися з кредиторами. Однак, треба бути чесними, хочуть ці компанії ще й просто накопичити капітал в одній з європейських юрисдикцій, раптом щось станеться.

Зрештою, Укрексімбанк також міг би стати своєрідним "спецбанком" для контролю руху капіталу до України та з України. Для цього він міг би відкривати спецрахунки для корпоративного сектору та громадян/громадянок, котрі зможе моніторити служба фінансового контролю. Крім того, Укрексімбанк в такому разі мав би ще й виступити податковим агентом, дбаючи, аби імпортери та експортери вчасно виконували свої фіскальні зобов’язання перед державним бюджетом.

Покращивши власну ліквідність та здобувши додаткове фондування, Укрексім міг би по-новому поставитися й до своїх планових обов’язків – кредитування українського експорту та імпорту, включаючи такі важливі речі, як відбудова морських портів, будівництво річкових портів та покращення якості транскордонних транспортних коридорів.

Інакше, ось що ми маємо. З новин: Укрексімбанк надає знижку 10% на поїздки містом з Visa і Bolt. Укрексімбанк закупив софт дорожче ринку. Укрексімбанк продав завод з виробництва автобусів. Особисто мені такі новини говорять про те, що банк насправді не знає, чим себе зайняти. То чому він буде сидіти без діла в нинішні буремні часи?

Згодом він міг би ще розвивати два повноцінні департаменти (вони вже існують), дуже корисні та потрібні – інвестиційний банкінг та торгове фінансування. Як не крути, а варто все ж мати державного андреррайтера для організації публічного розміщення акцій, біржових операцій, випуску цінних паперів та деривативів. Цим займаються інвестиційні банкіри. В принципі, якщо ми будуватимемо й далі воєнну економіку, то можна було би зобов’язати всі публічні та приватні розміщення паперів здійснювати через державного андеррайтера. Але корпоративний сектор, мабуть, буде проти, тому треба добре подумати.

А з торговим фінансуванням – все не менш актуально. Для прикладу, 90% світового виробництва чіпів для штучного інтелекту зосереджено в Тайвані. Якщо Україна захоче купувати такі чіпи, вона муситиме побудувати ланцюжок постачань, аби контрактувати ці чіпи, сплачувати за них вигідну для нас ціну та доставляти їх. Такими речами займаються спеціальні інституції, що фокусуються на торговому фінансуванні. Щоб була зрозуміла специфіка, я поясню: зобов’язання компаній розрахуватися за чіпи можуть продаватися на вторинному ринку, що покращує умови кредитування таких компаній. Принаймні, саме так це задумано. Вже час і нам подумати про подібне – і тут знову в поміч може стати державний Укрексімбанк.

Давайте розвивати наші інституції, наповнюючи їх свіжим повітрям. Багато що з нашої державної системи вже просто не здатне працювати за старими моделями. Це варто визнати – і рухатися далі.