Як Національна стратегія доходів остаточно знищує довіру до податкової?

Останнім часом представники як бізнесу, так і влади, дедалі частіше говорять про необхідність нового суспільного договору між ними, який би базувався на взаємній довірі. Перші місяці повномасштабного вторгнення показали, що це можливо - і зараз багато хто згадує ті страшні часи з ностальгією, бо тоді неможливе сталося: під загрозою знищення наші державні органи кілька місяців вели себе так, як їй належить, цивілізовано… Але на жаль, це тривало недовго.

Щойно безпосередня небезпека зникла, держава почала цю довіру руйнувати, зокрема, порушивши ті обіцянки, які вона взяла на самому великої війни щодо припинення перевірок, відстрочки штрафів за незастосування РРО мікробізнесом тощо. І навіть там, де за мету ставиться ніби то "відновлення довіри", реальні дії держави (зокрема - в особі Міністерства фінансів) надалі знищують рештки цієї довіри.

А саме: Національна стратегія доходів, розроблена Мінфіном без найменшого залучення незалежних експертів та без будь-яких консультацій з бізнесом, та ухвалена урядом наприкінці минулого року, має серед своїх головних інструментів наділення податківців якісно більшими повноваженнями - "як у Європі".

Серед іншого, передбачається скасувати банківську таємницю для працівників Державної податкової служби (ДПС), та надати їм повноваження за власного рішення накладати арешт на майно податкового боржника щойно вони вирішать, що борг має місце. Мовляв, без таких повноважень податкова нездатна подолати масову "тінь".

І це не перший раз, коли податківці через Мінфін (який принаймні зацікавлений у тому, аби податківцям було чим вибивати податки для виконання плану з надходжень) намагаються продавити собі такі повноваження. У 2010 р. азарівський Податковий кодекс теж це передбачав (так само разом із скасуванням спрощенки), але навіть тодішня Рада не проголосувала за такі новації.

Кожному, хто займався хоч скільки-небудь серйозним, поза спрощенкою, бізнесом в Україні стає моторошно від думки, що податківці на додаток до вже наявних знарядь тиску на бізнес, таких як дискреційний за своєю природою податок на прибуток підприємств, штучно дискреційне адміністрування ПДВ та інші, додадуть ще можливість повністю блокувати діяльність будь-якого підприємства аж поки воно не зможе довести в суді свою невинуватість.

Вочевидь, докорінна відмінність України від тих країн ЄС, де подібні норми працюють, не створюючи великих проблем, полягає у недієвості верховенства права. Воно, за визначенням, є системою обмежень для свавільного використання державного примусу, тобто дискреції. Якщо така система дієва, то вона обмежує шкоду, що її можуть завдати дії податківців, а також врівноважує їхні дискреційні можливості підзвітністю суспільству.

За таких умов громадяни (в тому числі підприємці) можуть довіряти державі та окремим її представникам; натомість за нефункціонального верховенства права такої довіри годі чекати - хіба що конкретне відомство є певним острівцем цивілізованих відносин. Але це точно не про податкову, коридорами якої, як кажуть, все ще ходить привид її засновника - Миколи Азарова. Довіри до неї немає так само, як її не було 2010 р., тому шанси, що цього разу Рада проголосує за розширення дискреційних повноважень інспекторів до "європейських" близькі до нуля.

Тож податківці та Мінфін вирішили, враховуючи попередні невдачі, закласти до Національної стратегії доходів як для першого етапу певні - радше косметичні - реформи ДПС, а наступні етапи, такі як вихолощення спрощенки та розширення повноважень податківців, робити тільки після "відновлення довіри" до податкової.

Здавалося б логічно. Але що ж має бути критерієм такого "відновлення довіри"? О, цей факт має бути встановлений за результатами глобального опитування, проведеного незалежною агенцією. А конкретніше, Мінфін в особі профільної заступниці міністра Світлани Воробей з гордістю зазначає, що таке опитування здійснює поважна дослідницька агенція Info Sapiens на замовлення не менш поважного Світового банку.

І дійсно, це опитування щойно завершилося, його могли пройти усі бажаючі - звичайно, якщо знали про нього. З невідомих причин організатори не стали застосовувати звичайну техніку - випадкову репрезентативну вибірку, а надали перевагу анонімності. За їхніми словами, до результатів будуть застосовані усі можливі фільтри аби позбутися ефекту зміщення. Будемо сподіватися, що так воно і буде.

Але на що ж, в такому разі, розраховують автори Нацстратегії? Адже немає жодного шансу, що передбачені нею реформи податкової, такі як, наприклад, підпорядкування внутрішніх антикорупційних підрозділів цього відомства (чули про такі?) безпосередньо його голові, якимось дивом перетворять азарівську корпоративну культуру на цивілізовану, а інспекторів, у середовищі яких вважається "западлом" знімати зарплату з карток - бо держава і без того надала можливість заробляти "живу гривню" - на доброчесних і неупереджених працівників, які, відповідно до закону, наглядають за законністю при сплаті податків, а не вибивають гроші.

А навіть якщо б якимось дивом це й вдалося, то після досягнення нової якості потрібні ще роки, аби переконати платників, що це всерйоз та надовго, і побороти недовіру, що виховувалася десятиліттями. Відповідно, опитування, що заслуговує на довіру, має показати саме такий результат, а відтак вся подальша частина репресивних заходів, передбачених стратегією, відкладається на невизначений термін.

Проте якщо подивитися наведені у Нацстратегії дані попереднього опитування, то взагалі незрозуміло, які можуть бути питання щодо довіри податківцям: "…загалом ставлення населення та бізнесу до ДПС позитивне: від 64% до 75% опитаних довіряють професіоналізму, доброчесності ДПС…". Куди ж ще покращувати? Але чи може бути так, що податковій довіряють більше за уряд (26%) не кажучи вже про Верховну Раду з її 15% (згідно опитуванню КМІС на грудень 2023)? Тим більше, дослідження Ради бізнес-омбудсмена показує рівень довіри "…до регіональних податкових органів в контексті проведення перевірок на рівні 13%, а до центрального апарату ДПС – 19%". А на пряме питання, кому респонденти готові радше довірити розкриття банківської таємниці та арешт активів - податковій чи суду, який є чи не еталоном недовіри через численні скандали - респонденти, опитані КМІС на замовлення CASE Україна, відповіли "суду" (48% проти 21% податкової). Отже, звідки раптом в іншому опитуванні настільки висока довіра? І чи не з'явиться така ж чи навіть більша цифра в результаті наступного опитування?

Скринька відкривається просто. По-перше, опитування проводилося з 23 вересня по 09 листопада 2022 року, тобто в період максимальної (і аномальної) довіри до держави і усіх її органів. На той час уряду довіряли, згідно того ж опитування КМІС, вдвічі більше – 52%, а Верховній Раді – 35%. Отже, райдужні цифри треба ділити навпіл, проте і тоді вони виглядають надто оптимістично, перевищуючи такі для інших органів влади. По-друге, і найважливіше: відповідно до звіту, який є у розпорядженні CASE Україна, ці цифри дійсно характеризують довіру до професіоналізму та доброчесності працівників ДПС, але... в контексті надання консультацій! Про перевірки та інші агресивні дії в тому опитуванні не йшлося взагалі.

Взагалі, повна і точна назва поточного опитування Світового банку – "опитування щодо витрат на дотримання податкового законодавства" (без будь-якої "глобальності"). Опитування щодо довіри ДПС як інституції – це, за словами Інни Волосевич, заступниці директора Info Sapiens, яка проводила обидва опитування, зовсім інше дослідження. Отже, Мінфін фактично збирається використати дані з довіри до податківців як консультантів для того, аби легітимізувати наділення їх повноваженнями, за допомогою яких можна брати будь-який бізнес "за горло", вимагаючи хабарі або з метою рейдерства чи покарання за підтримку політичних конкурентів. То хіба може бути після цього хоч якась довіра до авторів таких документів? А також і до Кабміну, який цю стратегію ухвалив?

Треба зазначити, що до якості саме "сервісних" послуг ДПС, які, власне, тільки і були предметом опитування, претензій дійсно не так вже й багато. Ще сумнозвісний Олександр Клименко, який за часів Януковича очолював податкову, з усім блюзнірством, притаманним тій банді, створив своєму відомству вельми пристойний фасад, за яким, утім, відбувалися жахливі речі. Електронних сервісів тоді ще не було, але відділення податкової почали працювати до 20 години, черги здебільшого зникли, а якість обслуговування підвищилася. Ну просто зразкова сервісна служба!

Якщо говорити всерйоз, то для створення хоча б мінімальної довіри такому глибоко скомпрометованому відомству, як ДПС, потрібне повне перезавантаження - точно так само, як свого часу з ДАЇ. Як мінімум - на рівні, передбаченому з/п №9243, з обранням нового керівника за процедурою, аналогічною до НАБУ та подальшою переатестацією усіх працівників відповідно до якісно інших КРІ, що відповідають законодавчо визначеній ролі ДПС як служби контролю за дотриманням законів, а не "мобілізації податків".

Для того, аби дійсно змінити "суспільний договір", дискреційні повноваження оновленої служби мають бути радикально скорочені, зокрема через реформу адміністрування ПДВ, реформу корпоративного податку (ПнВК замість ПнП), відмову від повної фіскалізації спрощенців на користь виключно ризикових категорій платників, з високим ризиком перевищення дозволених законом порогів тощо. Аналогічна процедура має бути застосована і щодо Державної митної служби та Бюро економічної безпеки. Якщо у цих відомствах з’явиться дійсно нова корпоративна культура з відповідним персоналом, мета Нацстратегії - підвищення податковго навантаження на 2% від ВВП - скоріше за все втратить сенс, бо тільки закриття найбільших схем ухилення від податків вже додасть до бюджету кілька сотен мільярдів гривень, а для цього необхідно і достатньо просто перестати їх "кришувати. І тільки після цього можна починати думати про запровадження євродиректив у тій частині, де вони є обтяжливими для платників і потенційним джерелом корупційних доходів для податківців. Спочатку - "європейські" принципи та якість інституцій, потім - "європейські норми", і ніяк інакше. Проте ні в якому разі не треба запозичувати практики, які не є обов’язковими, але несуть ризики зловживань.

Тим більше, що для наділення податківців розширеними репресивними дискреційними повноваженнями недостатньо довіри саме до них: має бути дієва судова та правоохоронна системи, аби забезпечити ту саму підзвітність інспекторів (і невідворотність покарання за зловживання дискрецією), про яку йшлося вище. Про це можна думати тільки коли Україна наздожене ті країни, чий досвід планується застосовувати, за рівнем верховенства права, що вимірюється відповідним авторитетним індексом, який розраховує Світовий банк. Жодних додаткових опитувань для цього проводити не треба.

А опитування щодо вартості дотримання податкового законодавства (саме його проводить Світовий банк) є дуже корисним джерелом інформації для незалежних дослідників, для вдосконалення "сервісних" функцій податкової, і загалом оцінки обтяжливості регулярних процедур. Разом із ширшим опитуванням щодо вартості ведення бізнесу воно має зайняти достойне місце у незалежній оцінці результатів урядової політики з покращення бізнес-клімату, а також як інструмент порівняльної об’єктивної оцінки якості ділового клімату - на заміну скомпрометованому (і від початку кривому) DoingBusiness. Проте будь-який інструмент треба використовувати строго за призначенням, інакше це шкодить і справі, і самому інструменту.

Ця публікація підготовлена ГО "Кейс Україна" за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства"