Якщо НБУ може нам допомогти, то навіщо відмовлятися?

Важкість економічної кризи в сьогоднішній Україні підштовхує до альтернативних ідей реалізації економічної політики.

Почнемо з цифр. Станом на початок року, українські банки тримали 41,5% державних облігацій внутрішньої позики на суму понад 658 млрд грн. Це – гроші, котрі банки фактично позичили уряду для фінансування війни. Легкий, зрозумілий бізнес. У фінансовому секторі навряд чи є легше заняття, аніж банальна купівля державних облігацій.

Але це призвело до кредитного голоду в українському бізнесі, через що Кабінет міністрів мусить постійно розширювати програму державного пільгового кредитування 5-7-9. Свіже рішення про таке розширення було прийнято 18 червня, з метою полегшення фінансування закупівлі необхідного енергетичного обладнання після російських бомбардувань.

Втім, через цей інструмент буде дуже складно задовільнити попит на кредити посеред нинішньої економічної, а не просто енергетичної кризи. Прийшов час допомогти банкам навчитися шукати й знаходити об’єкти для кредитування, домовляючись про ці угоди на ринкових умовах.

Як це зробити?

Можна було би вдатися до розробки української моделі тієї економічної політики, котру розвинуті центральні банки називають "кількісне пом’якшення".

Це могло би виглядати так. Національний Банк акумулює кошти з власних резервів та за рахунок вдумливої роботи з монетарними агрегатами, щоб викупити певну кількість державних облігацій з балансів українських банків. Такий викуп може відбуватися одноразово, а може відбуватися й регулярно – скажімо, через щомісячні аукціони, на яких НБУ витрачатиме фіксовану кількість гривневої маси, аби викупити державні цінні папери в банків.

Що це дасть? Результатом буде вивільнення балансів українських банків від утримування державних облігацій, щоб натомість вони почали кредитувати реальну економіку – відбудову енергетики, малий та середній бізнес, закупи критичного імпорту, а також автопозики, іпотечні кредити та споживчі займи.

Якби в українську економіку в осяжному майбутньому надійшли зазначені вище 658 млрд грн, вони б досить сильно її підбадьорили, пришвидшивши більшість комерційних процесів. Навряд чи слід ставити собі за мету викупити всі облігації у банків, але якусь помітну частину можна було би все ж викупити, а тоді вже Мінфін розраховувався би за цими зобов’язаннями перед Національним банком.

Якщо ж банки не захочуть продавати державні облігації зі свого балансу покупцям з НБУ, то тоді НБУ може прийняти політичне правило про обов’язковий продаж банками облігацій внутрішньої державної позики не нижче певного рівня, але за ринковою ціною.

Така політика могла би стати одним із стимулів для української економіки, котрий би оживив підприємницький дух – як банків, так і бізнесів.

Ось лише декілька причин, чому це потрібно зробити.

1. Суттєво скоротився обсяг венчурних інвестицій для українських технологічних компаній – вп’ятеро, за результатами січня-березня 2024 року. Компаніям вдалося залучити лише $42 млн. Це – дуже мало. Можливо, українські банки змогли би створити венчурний фонд з бодай 1% своїх балансів? Це вже було би дуже багато. Такий фонд міг би співпрацювати з Українським фондом стартапів, що перебуває у державній власності, в разі необхідності залучити додаткову експертизу в оцінці технологічних ідей, винаходів, бізнес-моделей.

1. Потрібно задовольнити попит на споживчі кредити, котрі ми допомогли українцям та українкам, а також юридичним особам – бізнесам, ОСББ – закупити необхідне енергетичне обладнання. Це і генератори, і сонячні панелі, і рішення з енергоефективності. А зараз же виходить, що Мінфін витягує з банків гроші, котрі натомість могли би допомогти населенню придбати необхідні засоби порятунку від енергетичної кризи.

1. Навряд чи вдасться запустити повноцінний кредитний цикл для оборонної промисловості, якщо не наситити цей сектор ліквідністю від банківської системи. Альтернативою є вихід оборонних компаній на одну з бірж, але оскільки про це наразі не йдеться – цю роботу доведеться робити українським банкам. Інакше цей шматок кредитного бізнесу піде іноземним банкам та кредиторам.

1. Задовільнити потребу в первісному капіталі всім, хто хоче стати підприємцем, можуть лише банки. Наразі їхнього апетиту кредитувати не вистачає, через що ми і бачимо складнощі з відкриття нових бізнесів. Поза державними кредитними програмами, які мають свої обмеження, прокредитуватися дуже важко.

1. За даними Європейської бізнес асоціації, аж 72% компаній цьогоріч мусять планувати підвищення зарплат, тому перед їхніми фінансовими директорами стоїть задача профінансувати цю політику. Де взяти фондування під нові зарплатні реалії? Знову ж таки, у банків. Бо інакше бізнес муситиме ще раз різко піднімати ціни, а це вже продукує інфляцію.

Національний банк вже кілька місяців веде політику пом’якшення монетарно-кредитного циклу, знизивши свою ключову ставку до 13%. Підтримати цю політику могло би рішення про викуп державних облігацій з балансів українських банків, поглибивши економічний ефект до того рівня, щоб його відчули кожен та кожна.

Така політика показала би, що НБУ йде в ногу з часом, дбаючи про українську економічну екосистему, а не залишаючись лише конторою, що роздає банківські ліцензії та продає депозитні сертифікати. Якщо нам може допомогти наш власний Національний банк – то чому б йому зрештою це не зробити?