11416 : CONTRA SPEM SPERO!

18 липня уряд подав на розгляд Верховної Ради України законопроєкт № 11416 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану". Що тут почалось!

За масштабами збурених хвиль в інформаційному середовищі його оприлюднення можна було б порівняти мабуть із застосуванням тактичної ядерної зброї на полі бою. Вир та швидкість подій наприкінці липня початку серпня були такими, що перехоплювало подих.

Громадські асоціації, ради, бізнесові та дотичні організації, аналітичні центри розносять вщент висунуті пропозиції, малюючи широкими мазками апокаліптичні картини нашого економічного майбутнього.

Гасити пожежу кинулись всі.

Міністр фінансів звертається до народних обранців із закликом "своєчасно ухвалити складні рішення", що втім не завадило останнім до 21 серпня "роз’їхатись по округах". Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики тим часом благає конструктивного діалогу.

Апофеозом стала нарада в офісі президента за участі прем’єр-міністра, керівника офісу, розробників законопроєкту, які зустрілись з бізнесом для обговорення цієї ініціативи в межах Ради з питань підтримки підприємництва. Вочевидь, для того щоб ухвалювати важливі політичні рішення у нашій країні достатньо "5-6 менеджерів" з одного боку та "7-8 репрезентативних бізнесменів" з іншого!

Суть же законопроєкту дуже проста. Вона полягає у тому, що уряду для фінансування ЗСУ у поточному році не вистачає 500 млрд грн, з яких 120 пропонується акумулювати за рахунок підвищення податків. "Питання забезпечення цих коштів є безапеляційною необхідністю. Від цього залежить обороноздатність держави" – наполягає міністр фінансів.

Здається нічого екстраординарного в такій постановці питання немає, адже третій рік триває повномасштабна війна. На шальках терезів історії давно не ліберальне податкове законодавство чи підвищення податків, а доля української державності!

Саме тому несприйняття і навіть обурення захисників бізнесу виглядають напрочуд дивно. Ба більше. Деякі з них постійно формували у суспільстві завищені очікування щодо зниження податків, різного гатунку ліберальних та антикорупційних податкових реформ тощо. Реальність жорстко контрастує зі сферичними кіньми у вакуумі, якими годували суспільство всі останні роки.

Цілком очевидно, що альтернативи підвищенню податків не існує. Звісно не так як записано в перехідних положеннях законопроєкту, тобто "тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України". З нашим вмінням реформувати це означає навіки. Натомість, логічно було б – лише до завершення дії воєнного стану.

Болісним, але одним із можливих рішень, може бути підвищення ставки єдиного податку скажімо удвічі. Можна це і військовим збором назвати, щоб збирати до державного бюджету. Суті це не змінює. Це додаткові десятки мільярдів гривень податкових надходжень. Можновладці як чорт ладану бояться чіпати священну корову української ліберальної ідеології – спрощену систему оподаткування. То давайте зробимо це за них і зазначимо, що навряд чи історія людства знає прецеденти існування спрощеної системи оподаткування під час війни такого масштабу.

Дотепер тільки-но риторичними деклараціями з їх вуст звучали наміри боротьби з підміною найму підприємницькою діяльністю. Підняття ставки для 3 групи – перший крок у цьому напрямі. Крім того, на відміну від спрощенців у сфері торгівлі, які будуть перекладати своє податкове навантаження на покупців, "наймані ФОПи" самі будуть і платниками, і носіями податкового тягаря. А таких, як відомо, чималенько. Одних ФОПів айтішників у нас більше десятої частини від загальної кількості підприємців. От би ще резиденти Дія.Сіті платили б хоч трохи податку на прибуток, а не 0,03% від суми сплачених податкових надходжень усіма суб’єктами господарювання за результатами першого півріччя цього року. З цим взагалі халепа. Минулого року було 0,1%. Чи може держава саме зараз дозволити такі пільгові режими? Питання риторичне.

Для багатьох це прозвучить неочікувано, але у природі існують підприємці, що готові платити і 10% єдиного податку, оскільки це все одно вигідніше, ніж загальна система оподаткування.

Значний фіскальний потенціал має оподаткування нерухомості і ринок її оренди. Тут варто було б звернути увагу на досвід Греції, де у 2014 р. було запроваджено податок на нерухомість (EN.F.I.A.), який дозволив акумулювати суттєві додаткові надходження та уникнути дефолту. В умовах загрози дефолту не може бути простіших рішень, в умовах війни – тим більше.

У структурі сукупних податкових надходжень Греції частка податків на нерухомість протягом останніх десяти років становить досить пристойну величину, більше 7%, в той час як в Україні вона ледь дотягує до 2%. До того ж, з точки зору впливу на економічне зростання вони, по суті паушальні податки, є найменш шкідливими.

Тому стратегічна позиція уряду – знайти додаткові кошти – навряд чи може дискутуватись. Не буде фінансування ЗСУ – Україна не матиме ніякого майбутнього, не тільки економічного.

Що у сухому залишку. Пропоновані Міністерством фінансів рішення далекі від соломонових. Наприклад, мертвонародженою виглядає норма щодо надання органам місцевого самоврядуванням права встановлення на території своїх громад "мінімальної бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, але не менше розміру мінімальної заробітної плати". Проблема з цією новелою не тільки в тому, що вона суперечить практиці оподаткування, теорії, врешті-решт, здоровому глузду. Просто черговий раз множаться сутності без необхідності, а відповідальність перекладається з хворої голови на здорову.

На жаль, критика положень законопроєкту з боку захисників українського бізнесу виглядає навіть гіршою альтернативою стосовно того, що пропонує Мінфін.

Ними не було явлено нічого кращого, ніж пропозиції про підвищення ставки ПДВ та чергове озвучення мантри про перезавантаження БЕБ, митниці і податкової. Гроші потрібні тут і зараз, а "перезавантаження", як ми бачимо, може тривати роками і з невідомим результатом. Очевидно всім, крім професійних реформаторів, що ця омріяна трансформація може відбутись лише разом з перезавантаженням нинішньою влади. Не раніше.

Все це зрівнює учасників колотнечі навколо 11416 в тому розумінні, що з будь-яких складних ситуацій вони звикли виїжджати за рахунок оподаткування доходів та витрат населення. Не дай Боже потурбувати бізнес, особливо великий та "критично важливий" для існування влади і правозахисників.

Отож, з усією впевненістю можна очікувати, що наприкінці серпня або на початку вересня, коли втомлені народні обранці повернуться з округів, законопроєкт №11416 буде ухвалено. Якщо відкинути набиту співами візіонерів оскому, то стає зрозумілим, що іншого вибору насправді просто немає.

Єдине, що варто побажати всім нам, щоб в процесі "громадських обговорень і доопрацювання документа" не вийшло схрестити їжака з носорогом. І ставку ПДВ підвищити, і податок з обороту запровадити. Бо розхльобувати цей "податковий вінегрет", як завжди, доведеться пересічним та сумлінним платникам податків, чверті з яких ледь вистачає грошей на їжу. Тож, дійсно, чому б не підвищити ще їм податки! На відміну від них, на ПДВ можуть "прикурити" усі інші: хтось на відшкодуванні, хтось на грантах, а хтось на розблокуванні накладних.

Будемо сподіватись, що здоровий глузд переможе. Але без особливої надії!